Рішення № 138946295, 13.08.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/606/26

Провадження № 2/292/509/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року с-ще Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

Головуюча суддя Гуц О.В.

секретар судового засідання Риданова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Пулини цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року позивач ТОВ "Діджи Фінанс" звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що 23.04.2025 між ТОВ "Слон кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2241288, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит в сумі 4700 грн.

Відповідачка не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені договором.

28.11.2025 між ТОВ "Слон кредит" та ТОВ "Діджи фінанс" укладено договір факторингу № 28112025, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №2241288 від 23.04.2025.

Загальний розмір заборгованості перед новим кредитором становить 23891,5 грн., із яких: за тілом кредиту - 4700 грн., за відсотками - 9791,5 грн., за пенею - 9400 грн..

Посилаючись на викладене, ТОВ "Діджи фінанс" просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №2241288 від 23.04.2025 у розмірі 23891,5 грн., судовий збір в сумі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" у судове засідання не з"явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без участі позивача ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС". У разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача просять провести заочний розгляд справи без участі позивача та ухвалити заочне рішення.

Відповідачка у судове засідання, призначене на 13.08.2026, відповідачка не з`явилася, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання, до суду повернувся конверт з відміткою про невручення рекомендованого листа у зв`язку з відсутністю адресата. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням заочного рішення, на підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки щодо такого вирішення справи не заперечує сторона позивача.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 23.04.2025 між ТОВ "Слон кредит" та ОСОБА_1 укладено договір №2241288 про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний", підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н534.

Згідно умов договору, заяви-анкети та паспорту споживчого кредиту від 23.04.2025, ОСОБА_1 надано кредит в сумі 4700 грн.. Строк на який наданий кредит - 360 днів, з кінцевим терміном повернення 17.04.2026 та сплатою процентної ставки - фіксованої. Підвищена процентна ставка становить 15% в день (5475% річних) та застосовується за перший день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 3% в день (1095% річних) та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 22.05.2025 включно. Знижена процентна ставка 1,950 % в день (711,75% річних) та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 22.05.2025 (включно), якщо споживачем виконанні умови для отримання знижки, зокрема до вказаного строку (включно) (+3 дні) здійснена сплата першого платежу з оплати. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день (273,75% річних) та застосовується з 23.05.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно). Загальні витрати за кредитом (якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії) - 16426,50 грн. Загальні витрати за кредитом (якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії) - 14995,35 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 13574,76% річних, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії або 4213,66% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 21126,50 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії або 19695,35 грн, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, дата видачі кредиту/дата платежу - 23.04.2025, щомісячно 30 числа, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, а всього 360 днів, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 5757,50 грн., всього 19695,35 грн., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту всього 4700 грн., проценти за користування кредитом всього 14995,35 грн., реальна річна процентна ставка - 4213,66%, загальна вартість кредиту - 19695,35 грн.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4700,00 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» від 10.12.2025.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеного ТОВ "Слон кредит", ОСОБА_1 23.04.2025 надано кредит в розмірі 4700 грн.. Станом на 28.11.2025 має заборгованість в загальному розмірі 23891,5 грн.: за кредитом - 4700 грн., за відсотками - 9791,5 грн., за штрафом/пенею - 9400 грн..

28.11.2025 між ТОВ "Діджи фінанс" (фактор) та ТОВ "Слорн кредит" (клієнт) укладено договір факторингу №28112025, у відповідності до умов якого клієнт зобов"язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов"язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Згідно акта приймання-передачі реєстру прав вимог від 28.11.2025 за договором факторингу №28112025 від 28.11.2025, укладеного між ТОВ "Діджи фінанс" (фактор) та ТОВ "Слон кредит" (клієнт), клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимог за договором, кількістю 2337.

З платіжної інструкції №13848 від 03.12.2025, вбачається, що ТОВ "Діджи фінанс" здійснило оплату ТОВ "Слон кредит" згідно договору факторингу №28112025 від 28.11.2025, в сумі 2860865,32 грн.

Згідно витягу з додатку до договору факторингу №28112025 від 28.11.2025, складеного між ТОВ "Діджи фінанс" та ТОВ "Слон кредит", останній передав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2241288 від 23.04.2025 на суму - 23891,50 грн., з них за тілом кредита - 4700 грн., за відсотками - 9791,50 грн., за неустойкою - 9400 грн.

На виконання ухвали суду від 15.07.2026, надійшло повідомлення АТ КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7-260721/76649-БТ від 22.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на яку 23.04.2025 зараховано кошти в сумі 4700 грн..

Згідно виписки за договором б/н за період 23.04.2025-23.04.2025, наданої за запитом суду АТ КБ "ПриватБанк", 23.04.2025 відповідачці було зараховано переказ на картку в сумі 4700 грн.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту, Товариство з обмежувальною відповідальністю «Діджи Фінанс» є юридичною особою зареєстрованою в передбаченому Законом порядку .

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно стаття 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Визначення поняття зобов"язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

У справі встановлено, що кредитний договір між ТОВ "Слон Кредит" та відповідачкою, укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора надісланий відповідачу.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першоїст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ч.1 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами".

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення 23.04.2025 ТОВ "Слон Кредит" договору про споживчий кредит з відповідачкою в електронному вигляді відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", шляхом підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

ТОВ "Слон Кредит" свої зобов"язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме відповідачці було надано кредит в сумі 4700 грн.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого, згідно наданого розрахунку, утворилася заборгованість в розмірі 23891,50 грн., з них: сума заборгованості за основною сумою боргу - 4700 грн., сума заборгованості за відсотками - 9791,50 грн., сума заборгованості за пенею - 9400,00 грн..

Однак, суд не погоджується щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені в розмірі 9400,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст.66 Закон України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що неустойка за кредитним договором нарахована за період з 22 травня 2025 року, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

При зазначених обставинах, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 9400,00 грн., задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору та не сплатила заборгованість в добровільному порядку, а тому суд вважає стягнути з неї на користь позивача примусово заборгованість в сумі 14491,50 грн., з них: сума заборгованості за тілом кредиту 4700 грн., сума заборгованості за відсотками - 9791,50 грн., так як згідно укладеного договору факторингу позивач набув права вимоги до відповідачки.

Щодо позовних вимог про відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.06.2026, додаткову угоду №2241288 від 03.07.2026 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.06.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "Діджи фінанс" щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 6000 грн., акт надання послуг від 03.07.2025 про підтвердження факту надання правової допомоги ФОП ОСОБА_2 (виконання робіт, надання послуг) на суму 6000 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судових засіданнях.

Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Така позиція суду відповідає і практиці Верховного Суду з даного питання викладена у постановах, зокрема від 28.01.2026 у справі № 925/887/20, згідно якої, суд здійснюючи розподіл витрат, надає оцінку обґрунтованості та пропорційності заявлених стороною позивача вимогам та фактично наданим послугам у суді, що узгоджується з п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України, яким визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами, та дає право суду як за клопотанням сторони, так і з власної ініціатив зменшити розмір витрат, визначений стороною, надавши оцінку їх обґрунтованості та пропорційності до предмета позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (14491,50/23891,50)х2662,40= 1614 грн. 89 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (місцезнаходження: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором №2241288 від 23.04.2025 в розмірі 14491 (чотирнадцять тисяч чотириста дев"яносто одна) грн. 50 коп., судовий збір в сумі 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять)грн. 89 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. В. Гуц