Рішення № 138945937, 11.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12572/26

Провадження № 2/161/6404/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №20.10.2025-100000413 від 21.10.2026 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000 грн. строком на 140 днів (процентна ставка 1% в день, комісія за видачу кредиту 1200 грн.). Згідно додаткового договору від 07.11.2025 року сума кредиту була збільшена до 7000 грн. (комісія за надання другого траншу 200 грн., дата повернення кредиту 09.03.2026 року). Згідно додаткового договору від 23.11.2025 року сума кредиту збільшена до 8000 грн. (комісія за надання третього траншу 200 грн., дата повернення кредиту 09.03.2026 року).

У зв`язку з неналежним виконанням взятих зобов`язань за договором у останньої станом на дату звернення позивача до суду утворилась заборгованість у розмірі 25100,87 грн.

З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у вказаній сумі, а також суму судових витрат у справі.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

22.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому остання зазначає про часткове визнання нею позову в частині стягнення з неї суми заборгованості за тілом кредиту. Вказує, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем, на нього поширюються пільги щодо звільнення від сплати відсотків по кредиту (проходить службу з 15.01.2025 року по даний час). Комісія за видачу кредиту нарахована неправомірно, штучно збільшує його вартість. Крім того, зважаючи на оголошений військовий стан сума неустойки згідно ст. 625 ЦК України також не підлягає до стягнення з неї.

У відповіді на відзив від 24.06.2026 року представник позивача підтримав вимоги повторно. Вказав, що відповідач при укладенні договору погодилась з усіма істотними умовами договору. Розрахунок та нарахування заборгованості здійснено вірно.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №20.10.2025-100000413 від 21.10.2026 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000 грн. строком на 140 днів (процентна ставка 1% в день, комісія за видачу кредиту 1200 грн.). Договір укладено в електронній формі.

Згідно додаткового договору від 07.11.2025 року сума кредиту була збільшена до 7000 грн. (комісія за надання другого траншу 200 грн., дата повернення кредиту 09.03.2026 року). Згідно додаткового договору від 23.11.2025 року сума кредиту збільшена до 8000 грн. (комісія за надання третього траншу 200 грн., дата повернення кредиту 09.03.2026 року).

Згідно п. 3.1 Публічної пропозиції ТОВ «Споживчий центр», позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та перерахував відповідачу суму кредиту.

Суд зазначає, що у відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у повному обсязі та належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, факт укладення договору визнає.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату звернення заборгованість по кредиту становить 25100,87 грн., яка складається з: 8000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9810 грн. заборгованості за процентами, 281,87 грн. комісії за надання кредиту, 7909 грн. неустойки згідно ст. 625 ЦК України.

Із вказаного розрахунку також вбачається, що ОСОБА_1 здійснювались оплати в рахунок погашення заборгованості: 03.11.2025 року сплачено 1 333, 65 грн., 18.11.2025 грн. сплачено 1 865, 48 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відтак, вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є підставними та підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Зі змісту договору вбачається, що датою повернення кредиту є 09.03.2026 року (договір укладено на 140 днів). Процентна ставка складає 1% за один день користування коштами.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є дружиною військовослужбовця, чоловік останньої ОСОБА_2 проходить службу з 15.01.2025 року по даний час (згідно даних військового квитка).

Отже, упродовж строку кредитування відповідач була членом сім`ї військовослужбовця (шлюб укладено з 21.09.2019 року).

Частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Вказане право відповідач набула згідно з законом. Закон не обумовлював набуття права необхідністю повідомити кредитну установу про його наявність. За таких обставин відповідачу достатньо заявити кредитній установі чи її правонаступнику про наявне у нього право не сплачувати відсотки і бажання цим правом скористатися і проценти з нього не можуть бути стягнуті. Відповідач про це заявив позивачу і суду, проценти з нього не можуть бути стягнуті.

Зміна редакції п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка відбулася у період дії кредитного договору, не може звузити право відповідача не сплачувати проценти.

Відтак, нарахування відповідачу відсотків в період дії особливого періоду є безпідставним.

Покладення на відповідача обов`язку сплатити нараховані відсотки за кредитним договором в цей період буде суперечити принципу справедливості, а також меті пільги, встановленої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для військовослужбовців, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Крім того, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а в подальшому його дія неодноразово продовжувалася. Дія воєнного стану в Україні наразі триває.

Оскільки неустойка позивачем нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку її сплати.

Відтак, сума заборгованості по процентам за користування кредитом та сума нарахованої неустойки не підлягає до стягнення з відповідача.

Комісія за надання кредиту передбачена п. 7 Заявки до Кредитного договору, а також умовами додаткових договорів (загальний розмір нарахованої комісії складає 1600 грн. (за трьома траншами).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.

З Кредитного договору вбачається, що кредитором встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, відповідач, підписуючи кредитний договір, погодився з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову про стягнення залишку заборгованості за комісією.

Відтак, загальний розмір коштів, що підлягають до стягнення з ОСОБА_1 становить 9600 грн. (8000 грн. тіла кредиту + 1600 грн. комісії за надання кредиту).

Враховуючи суму сплачених відповідачем коштів на рахунок позивача у розмірі 3199,13 грн., до стягнення з останньої підлягає заборгованість у розмірі 6400,87 грн. (9600 грн. 3199,13 грн.).

На підставі ч. 1 ст.141ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 678,93 грн. (6400,87 грн. х 2662,40 грн./ 25100,87 грн.) пропорційно до задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,77,81,141,247,259,263-268, 280, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №21.10.2025-100000413 від 21.10.2025 року у розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) грн. 87 грн.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 93 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 13 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк