Рішення № 138945572, 11.08.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/962/26

Провадження № 2/379/786/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Байкал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №565158-КС-001 про надання кредиту від 09.11.2025 року у розмірі 79924,00 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 09.11.2025 між ТОВ "Бізнес Позика" та відповідачем укладено договір №565158-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ "Бізнес Позика" 09.11.2025 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 565158-КС-001 про надання кредиту. 09.11.2025відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5462, на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 27000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, здійснив лише часткову оплату за договором на суму 10310,00 грн., що спричинило виникнення заборгованості, яка становить 79924,00 грн., та складається із:

- 27000,00 грн. - заборгованість по прострочених платежах по тілу кредиту;

- 41299,00 грн. - заборгованість по прострочених платежах по процентам;

- 8460,00 грн. - заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ;

- 2985,00 грн. - заборгованість по прострочених платежах за комісією.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з даним позовом.

Позиції учасників судового розгляду.

30 липня 2026 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рябчук В.М. на позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» в якому остання просить врахувати надані пояснення та відмовити повністю у позові. Посилається на те, що відповідач не отримував у належний спосіб примірник договору споживчого кредиту та не визнає його умов. Позивачем не надано доказів надсилання договору на електронну пошту відповідача. Відсутнє також і належне підтвердження цілісності і незмінюваності електронного договору. Заявлена позивачем вимога до стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 8 640,00 грн. є повністю протиправними, необґрунтованими та такими, що суперечать імперативним приписам п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України та актуальним висновкам Верховного Суду щодо їх застосування. Крім того, у своїй позовній заяві позивач зазначає, що до відповідача застосовано комісію у розмірі 2985 грн. Вважає, що така позиція позивача суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Також, заявлена позивачем вимога до стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 41299,00 гривень не є співрозмірною кредиту у розмірі 27000 гривень, такі відсотки є надмірними та несправедливими. А тому, просить зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру залишку заборгованості за тілом кредиту 21 781,00 грн., а в задоволенні решти позовних вимог (зокрема, щодо стягнення надмірних процентів) вважає, що слід відмовити.

03 серпня 2026 року від представника ТОВ «Бізнес Позика» надійшла відповідь на відзив, у якому стверджується, що відповідач через вебсайт кредитодавця, шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, здійснив вхід у свій особистий кабінет та подав заяву на отримання кредиту, де зазначив всі необхідні дані для укладення договору. Відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора, (направленого позичальнику на номер телефону вказаного позичальником в заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Зазначає про те, що кредитодавець надав позичальнику кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості позичальника за тілом кредиту. У п. 4.2.2. кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Якби позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Однак невиконання (неналежне виконання) позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту. Повідомляє суд про те, що право кредитодавця на встановлення у кредитному договорі обов`язку позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування». Враховуючи наведене просив врахувати відповідь на відзив та долучених до неї доказів для ухвалення рішення.

10.08.2026 від представника відповідача адвоката Рябчук В.М. надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив відповідно до змісту яких відповідач не погоджується із запереченнями, наведеними у відповіді на відзив. Та просить відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

11.08.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Рух справи в суді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Невгада О.В.

27.05.2026 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків.

03.06.2026 у межах визначеного строку до суду від позивача надійшла заява в новій редакції з додатками на виконання ухвали від 27.05.2026.

Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області від 05 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано від ПАТ КБ «Акордбанк» письмові докази.

23.06.2026 на адресу суду від ПАТ КБ «Акордбанк» надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача направила до суду клопотання, в якому просить здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. В задоволені позовних вимог просила суд відмовити.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 09.11.2025 року направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 565158-КС-001 про надання кредиту.

09.11.2025 року відповідач, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 565158-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином, 09.11.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено договір № 565158-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1. договору позивач ТОВ "Бізнес Позика" надало відповідачу грошові кошти в розмірі 27000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Строк на який надається кредит: 24 тижні; процентна ставка : в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту: 5400,00 грн.; строк дії договору до: 26.04.2026; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 66713,01 грн.

Відповідно до п. 2.12. Договору денна процентна ставка 0,87 процентів.

Договір про надання кредиту № 565158-КС-001 від 09.11.2025 відповідачем підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-5462.

Так, із дослідженої судом довідки послідовності дій клієнта встановлено, що клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 09.11.2025 року о 10:45 год. зайшов в особистий кабінет та о 10:46 год. підписав договір одноразовим ідентифікатором: UA-5462.

Одноразовий ідентифікатор UA-5462 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався ним при реєстрації на сайті.

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору №565158-КС-001 про надання кредиту від 09.11. 2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.tpozyka.com.

ТОВ «Бізнес Позика» в повному обсязі виконано умови укладеного договору, шляхом перерахування грошових коштів (кредиту) у розмірі 27000,00 грн. на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», номер транзакції 46267-80114-76244.

Згідно інформації, наданої ПАТ «АкордБанк», підтверджено, що платіжну карту № НОМЕР_4 було емітовано на ім`я ОСОБА_1 та на вказану платіжну карту було зараховано кошти 09.11.2025 в сумі 270000 грн.

З розрахунку заборгованості за наданим кредитом вбачається, що станом на 05.05.2026 заборгованість за договором № 565158-КС-001 про надання кредиту становить 79924,00 грн., яка складається із: 27000,00 грн. - заборгованість по прострочених платежах по тілу кредиту; 41299,00 грн. - заборгованість по прострочених платежах по процентам; 8640,00 грн. - заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ; 2985,00 грн. - заборгованість по прострочених платежах за комісією.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , з метою виконання умов договору, здійснив часткову оплату суми кредиту в розмірі 10310,00 грн., з яких 3035,00 грн. зараховано на погашення відсотків за користування; 2415,00 грн. зараховано на погашення комісії та 4860,00 грн. зараховано на погашення відсотків за ст. 625 ЦКУ, що відображено у розрахунку заборгованості. Однак, повністю грошового зобов`язання відповідач перед позивачем не виконано.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Статтею 4 ЦПК України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить Кредитний договір, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до умов Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договором визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. ТОВ «Бізнес Позика» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

Розміщений в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Бізнес Позика» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Бізнес Позика» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Бізнес Позика» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Бізнес Позика» через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер позикодавця. Після укладення кредитний договір розміщуються в особистому кабінеті позичальника.

За змістом кредитного договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Бізнес Позика» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договорів в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Бізнес Позика», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Бізнес Позика», та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Бізнес Позика» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Бізнес Позика», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Бізнес Позика», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Бізнес Позика», є невід`ємною частиною цього договору.

Укладення ТОВ «Бізнес позика» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Бізнес Позика» ідентичного за змістом кредитного договору, які підписані власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюються до такого, що укладений у письмовій формі.

Відповідно до вимог договору він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Доводи представника відповідача про те, що кредитний договір та додатки до нього не містять інформації про те, що позивач надсилав примірник договору відповідачу, а тому такий кредитний договір слід вважати нікчемним та таким, що не укладався між кредитором та відповідачем, суд оцінює критично, оскільки зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором, направленим ТОВ «Бізнес Позика» на його телефонний номер.

Слід зазначити, що договір укладався сторонами шляхом процедури прийняття пропозиції, яка вчиняється акцептуванням позичальником оферти кредитодавця шляхом використання одноразового пароля ідентифікатора, тобто без обопільного використання сторонами електронного цифрового підпису, а тому наявність підпису одноразовим ідентифікатором є свідченням прийняття відповідачем оферти позивача, що напряму вказує про укладеність договору.

Отже, ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту, яка встановлена п.2.5 договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що положення договору про надання кредиту від 09.11.2025 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 5400 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення такої з відповідача.

Така ж правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного суду від 21 січня 2026 справа №754/11005/24.

Отже, доводи представника відповідача в цій частині заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З приводу заперечення представника відповідача щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 8640 гривень, суд зауважує таке.

П. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, у якому було зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону ; та установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Однак, відповідно до ч.2 ст.4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, одночасно з поданням до Верховної Ради України проекту ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не було подано проекту закону про внесення змін до ч. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому застосуванню підлягають норми, викладені у ч. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, які мають перевагу над нормою п. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», а тому у стягненні з відповідача 8640,00 грн. відсотків за ст.625 ЦКУ, суд відмовляє.

Щодо доводів представника відповідача про те, що нараховані проценти не відповідають законодавству та принципу розумності, зокрема положенням п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Судом встановлено, що 09.11.2025 року відповідачу було надано кредит у сумі 27000,00 гривень зі сплатою процентів за відсотковою ставкою 1,00%, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом станом на 05.05.2026 року.

Умовами договору передбачено, що строк на який надається кредит 24 тижні (п.2.3. договору).

Строк дії договору: до 26.04.2026 року (п. 2.8., 2.14 договору).

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором № 565158-КС-001 про надання кредиту від 09.11. 2025 року, проценти нараховано позивачем до 26.04.2026 року (включно), тобто, в межах строку кредитування. Проценти нараховувались за відсотковою ставкою 1%.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23.01.2018), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості та частково погоджується із розрахунком щодо нарахування процентів, з огляду на наступне.

Так, за період з 09.11.2025 року по 26.04.2026 року заборгованість відповідача з прострочених платежів за процентами, з врахуванням коштів сплачених на погашення заборгованості, становить 41299,00 грн.

Також, як встановлено судом, відповідач у межах виконання кредитного договору №565158-КС-001 від 09.11.2025, сплатив позивачу 2415,00 грн., які останнім були безпідставно зараховані на погашення заборгованості зі сплати комісії. Ця обставина підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №565158-КС-001 від 09.11.2025 станом на 05.05.2026.

Оскільки, як встановлено судом, умови кредитного договору №565158-КС-001 від 09.11.2025 в частині сплати комісії за надання кредиту є нікчемними, тому суд дійшов висновку про необхідність зарахування, сплачених відповідачем коштів у сумі 2415,00 грн., що позивачем зараховані на сплату комісії, на погашення відсотків, визначивши їх в розмірі 38884,00 грн. (41299-2415).

Крім того судом встановлено, що відповідач сплатив 4860,00 гривень, які позивач зарахував на погашення нарахованих відсотків за ст.625 ЦКУ, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №565158-КС-001 від 09.11.2025 станом на 05.05.2026.

Проте, оскільки у стягненні з відповідача відсотків за ст.625 ЦКУ, суд відмовив, то сплачені відповідачем кошти у сумі 4860,00 грн. необхідно зарахувати на погашення відсотків, визначивши їх остаточний розмір 34024,00 грн. (38884-4860).

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання умов договорів недійсними, що обмежують права споживача.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частина 6 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів») - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Таким чином, якщо особа вважає несправедливими умови договору, вона має звернутися до суду із позовом про визнання таких умов договору недійсними.

При розгляді даної справи відповідач ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 звертався до кредитодавця за роз`ясненнями щодо незрозумілих йому умов договору суду не надано.

Про умови договору відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами. Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, такий останнім не оспорювався, в судовому порядку окремі його положення недійсними не визнавалися.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідач своїм правом відмови від договору про споживчий кредит не скористався, натомість погодився із його умовами.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача, що умови кредитного договору містять ознаки несправедливих, зокрема, надмірну процентну ставку, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на підтвердження того, що відповідач має пільги щодо звільнення від сплати відсотків зокрема для військовослужбовців та мобілізованих осіб, суду не надано.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та використання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Кредитор, надавши відповідачу обумовлену послугу шляхом надання у користування кредитних коштів, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором №565158-КС-001 від 09.11.2025 у розмірі 61024,00 грн., з них: 27000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 34024, 00 грн. заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2032,80 грн. ( 61024х 2662,40 / 79924).

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 205, 207, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №565158 -КС-001 від 09.11.2025 року в розмірі 61024 (шістдесят одну тисячу двадцять чотири) гривнi 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2032,80 грн. (дві тисячі тридцять дві) гривнi 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 11 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Невгад