Ухвала суду № 138944829, 12.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 199/13892/25

Номер провадження2/173/662/2026

УХВАЛА

12 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Челюбєєва Є.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 31.12.2025 відкрито провадження по справі.

Відповідачем разом з відзивом надано клопотання про витребування оригіналу електронного доказу: кредитного договору від 03.10.2021 № 103151564 з ТОВ "МІЛОАН".

Дослідивши клопотання заявника та перевіривши його обґрунтування, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судове доказування є діяльністю учасників процесу при визначальній ролі суду щодо подання, збирання, дослідження та оцінки доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина перша статті 83 ЦПК України).

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя статті 83 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Зазначені положення процесуального закону свідчать про те, що витребування доказів судом є процесуальним способом сприяння учаснику справи у випадку, коли він об`єктивно позбавлений можливості самостійно отримати доказ. Водночас таке витребування не може підміняти обов`язок сторони довести обставини, на які вона посилається, та не звільняє її від необхідності належним чином обґрунтувати неможливість самостійного отримання відповідного доказу.

Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях, серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі, у тому числі в мережі Інтернет.

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Учасники справи також мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Отже, саме по собі подання електронного доказу у паперовій копії не свідчить про його недопустимість. Питання щодо відповідності такої копії оригіналу підлягає оцінці судом з урахуванням усіх обставин справи та наявних у ній доказів.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зазначено, що паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ. Верховний Суд також звернув увагу, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, відповідно до якого подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги паперову копію електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.

При цьому Велика Палата Верховного Суду розмежувала поняття електронного доказу та електронного документа, зазначивши, що поняття електронного доказу є ширшим та охоплює будь-яку інформацію у цифровій формі, яка має значення для справи.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 також зроблено висновок, що за наявності в матеріалах справи паперових копій електронних доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу підстави для дослідження оригіналу електронного доказу відсутні.

Таким чином, можливість витребування оригіналу електронного доказу залежить не лише від самого факту подання стороною відповідного клопотання, а й від наявності обґрунтованих підстав вважати, що наявна у матеріалах справи копія не відповідає оригіналу, а також від доведеності неможливості учасника справи отримати такий доказ самостійно.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач просить витребувати у позивача оригінал електронного документа кредитного договору, посилаючись на необхідність перевірки його змісту, форми та обставин його укладення.

Разом з тим матеріали справи містять копію кредитного договору, на підставі якого позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги. Крім того, позовна заява у даній справі була подана позивачем через підсистему «Електронний суд», у зв`язку з чим матеріали електронної справи містять відповідні електронні документи та відомості, подані позивачем в електронній формі.

Отже, твердження про те, що кредитний договір існує виключно у паперовій копії та що суд позбавлений можливості дослідити його зміст, не відповідає фактичним обставинам справи.

Сам по собі факт того, що відповідач бажає дослідити оригінал електронного документа, не є достатньою підставою для його витребування. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна вказати конкретні обставини, які можуть бути підтверджені таким доказом, та обґрунтувати, чому наявні у справі матеріали не дають можливості встановити відповідні обставини.

Суд враховує, що сумніви у достовірності або відповідності копії електронного доказу оригіналу повинні бути обґрунтованими та об`єктивними. Саме по собі посилання сторони на бажання перевірити оригінал документа або припущення про можливу невідповідність копії оригіналу не створює безумовної підстави для витребування такого доказу.

Крім того, представником відповідача не наведено конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність наявної у матеріалах справи копії кредитного договору його оригіналу, не зазначено, які саме положення договору могли бути змінені, викривлені або відображені в копії неналежним чином, а також не наведено доказів того, що позивач відмовився надати відповідачу відповідний документ або що відповідач вживав заходів для його самостійного отримання та такі заходи виявилися безрезультатними.

За таких обставин клопотання про витребування оригіналу електронного кредитного договору фактично спрямоване не на отримання доказу, який об`єктивно неможливо отримати іншими способами, а на додаткову перевірку та оцінку вже наявного у справі доказу.

При цьому питання належності, допустимості, достовірності та достатності наявної у справі копії кредитного договору підлягають вирішенню судом під час оцінки доказів у їх сукупності відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Витребування доказів не може використовуватися як спосіб отримання стороною будь-якої додаткової інформації з метою подальшого пошуку обставин, які можуть підтвердити її позицію. Застосування положень статті 84 ЦПК України передбачає наявність конкретного доказу, його значення для встановлення обставин справи та об`єктивну неможливість його самостійного отримання учасником справи.

Отже, за наявності у матеріалах справи копії кредитного договору, поданої позивачем в електронній формі через підсистему «Електронний суд», та за відсутності належного обґрунтування того, що ця копія не відповідає оригіналу або що без витребування саме оригіналу неможливо встановити обставини, які входять до предмета доказування, підстави для задоволення клопотання відсутні.

Водночас необхідність додаткового дослідження доказу не може обґрунтовуватися лише припущеннями сторони. Сумніви щодо доказу повинні мати конкретне фактичне підґрунтя та бути такими, що не можуть бути усунені шляхом оцінки інших наявних у справі доказів.

Таким чином, відповідачем не доведено об`єктивної неможливості самостійно отримати запитуваний документ, не наведено достатніх підстав для висновку про невідповідність наявної у справі копії оригіналу та не обґрунтовано, які саме обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, можуть бути встановлені виключно шляхом витребування оригіналу електронного кредитного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про витребування оригіналу електронного кредитного договору задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 76, 77, 81, 83, 84, 100 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування оригіналу електронного кредитного договору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Челюбєєв