Рішення № 138944528, 06.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа №160/10655/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування йому періоду роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 16.08.1988 року по 23.02.1993 року до пільгового стажу;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому періоди роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 16.08.1988 року по 23.02.1993 року до пільгового стажу (один рік роботи за один рік і шість місяців);

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування йому при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) за період роботи з 01.01.1986 року по 31.12.1991 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому до обчислення розміру пенсії заробітну плату, отриману за період з 01.01.1986 року по 31.12.1991 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням індексацій із проведенням перерахунків в подальшому.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявами про врахування до страхового стажу періоду роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 16.08.1988 по 23.02.1993 із застосуванням пільгового обчислення - один рік роботи за один рік і шість місяців, а також про врахування заробітної плати, отриманої за період з 01.01.1986 по 31.12.1991. Позивач посилався на наявність трудової книжки, трудового договору, архівних довідок та інших первинних документів, що підтверджують відповідні періоди роботи та розмір заробітної плати. Однак, відповідач зазначені періоди роботи не обчислив у пільговому порядку, а заробітну плату за вказаний період не врахував при обчисленні позивача пенсії. Звернення позивача з аналогічними заявами у 2024 - 2026 роках результату не дали, а рішенням від 02.04.2026 №045750028355 йому було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. Такі дії відповідача є протиправними, оскільки подані позивачем документи підтверджують як факт роботи у відповідній місцевості, так і розмір його заробітної плати, а неможливість проведення перевірки документів на території держави-агресора не може бути підставою для позбавлення права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

Відповідачу позовна заява з додатками та ухвала суду від 01.05.2026 року доставлені до його електронного кабінету 24 квітня та 07 травня 2026 року відповідно, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи.

Так, на виконання вимог ухвали суду 28.05.2026 року від відповідача надійшли завірені копії пенсійної справи позивача. Але відзиву на позовну заяву, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.06.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

28.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, до якої долучив документи, подані ним раніше в електронній формі у 2021 році, а також трудовий договір, що підтверджує роботу в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у період з 16.09.1985 по 16.09.1988.

З 25.06.2024 позивачу призначено пенсію за віком у розмірі 2 980 грн довічно.

Не погодившись із проведеним розрахунком пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявами про врахування до страхового стажу періоду проходження ним військової служби з 25.10.1982 по 11.12.1984, періоду роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 16.08.1988 по 16.09.1991, із застосуванням пільгового обчислення стажу - один рік роботи за один рік і шість місяців, а також заробітної плати, отриманої за період з 01.01.1986 по 31.12.1991.

Листом від 13.08.2024 відповідач повідомив позивача, що при призначенні пенсії до його страхового стажу не було зараховано період військової служби з 25.10.1982 по 11.12.1984 та період роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 16.08.1988 по 16.09.1991 із застосуванням пільгового обчислення. Підставою для неврахування періоду військової служби зазначено некоректне внесення дати призову у військовому квитку. Крім того, вказано на відсутність в його електронній пенсійній справі строкового трудового договору та довідки про заробітну плату за період з 01.01.1986 по 31.12.1991.

У подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про врахування зазначених періодів до страхового стажу та заробітної плати при обчисленні пенсії.

Так, за результатами звернення позивача від 18.07.2024 відповідачем до страхового стажу було додатково зараховано період військової служби з 25.10.1982 по 11.12.1984. Водночас період роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, із застосуванням пільгового обчислення та заробітну плату за період з 01.01.1986 по 31.12.1991 відповідачем враховано не було.

25.03.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про врахування періоду роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 16.08.1988 по 16.09.1991 із застосуванням пільгового обчислення стажу - один рік роботи за один рік і шість місяців, а також заробітної плати, отриманої за період з 01.01.1986 по 31.12.1991.

02.04.2026 року Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення №045750028355, яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, з урахуванням заробітної плати за спірний період.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст.62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно із ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ № 637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач 14.09.1985 прийнятий на роботу в штат флоту на посаду матроса без класу по переводу з Мурманського рибного порту, з 26.10.1985 року переведений матросом рибообробником без класу на човні "Алексей Хлобыстов", з 12.01.1987 року переведений матросом рибообробником 2 класу на човні "Даурия", з 29.10.1987 року переведений матросом рибообробником 2 класу на човні "Виктор Кингисепи", з 28.05.1988 року переведений матросом рибообробником 2 класу на човні "Маточкин Шар", з 24.11.1989 року переведений матросом 2 класу на човні "В. Серов", з 13.01.1990 року переведений матросом рибообробником 1 класу на човні "Александ Иванов", з 07.12.1990 року переведений матросом 1 класу на човні "Полярна Звезда", з 04.03.1991 року переведений матросом рибообробником 1 класу на човні "Рибный Мурман", з 23.02.1993 він був звільнений.

Вказані записи трудової книжки позивача виконано розбірливо, та вони є чіткими, виправлень не містять, а також завірені відбитками печатки відповідного роботодавця та підписами їх відповідальних осіб, містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких він прийнятий на таку, що відповідачем не заперечується.

Крім того, позивачем при зверненні до пенсійного фонду також було надано довідку №Л-4321 від 28.07.2009 з якої вбачається, що він з 26.10.1985 по 23.02.1993 працював в управлінні рефрижераторного та приймально-транспортного флоту "Севрибхолодфлот".

Суд зазначає, що основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівними довідками, копії яких відносно позивача наявні в матеріалах справи.

Дані трудової книжки позивача та записи у ній, свідчать про наявність трудових відносин в районах Крайньої Півночі, а зазначені вищі довідки підтверджують періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі та право на користування пільгами, передбаченими вказаними вище нормативними актами.

За встановлених обставин, коли факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в його трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються із архівними довідками, а отже, неврахування періоду з 16.08.1988 по 23.02.1993 року до його страхового стажу є протиправними та підлягає зарахуванню.

Щодо зарахування періодів роботи позивача з урахуванням Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" за один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, як один рік і шість місяців, суд зазначає наступне.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Пунктом "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

При цьому відповідно до абз.2 п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно із пунктом 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на підставах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто для пільгового обчислення страхового стажу передбачена можливість надавати вказані документи за вибором особи.

Відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 року, при призначенні пенсії відповідно до ст.1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи рф відшкодовують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства рф. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат відповідно із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення, згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

З наведеного слідує, що вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01 січня 1991 року й нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Правову позицію аналогічного змісту викладено Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30.01.2018 у справі №676/7065/14-а, від 18.11.2021 у справі №348/1366/17, від 08.07.2021 у справі №459/2778/16-а, від 30.05.2019 у справі №348/2974/14-а, від 28.11.2019 у справі №348/400/17.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 р. - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 р. "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" встановлено скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п`яти до трьох років".

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, яка затверджена постановою Президії ВЦСПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року і постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Ненадання трудового договору, так само як і його відсутність, не є підставою для позбавлення пільг особам, які працювали в районах крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в тому числі щодо пільгового зарахування періодів їх роботи на Крайній Півночі при розрахунку стажу.

Посилання відповідача на те, що для пільгового розрахунку трудового стажу на роботі в районах Крайньої Півночі необхідно подання саме строкового трудового договору, суперечить вимогам чинного законодавства.

Жодна з наведених вище правових норм не визначає строковий трудовий договір як єдиний документ, що підтверджує право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі.

Таким чином, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 07.06.2018 у справі №173/637/17, від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 25.09.2018 у справі №554/1723/17, від 21.08.2019 у справі №750/1717/16-а, від 07.06.2018 у справі №173/637/17, від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, та від 25.09.2018 у справі №554/1723/17.

При цьому, суд зазначає, що позивач працював у період з 14.09.1985 року по 23.02.1993 року в управлінні рефрижераторного та приймально-транспортного флоту "Севрибхолодфлот" на відповідних посадах на підприємствах, які знаходяться в місті Мурманську та відноситься до районів Крайньої Півночі.

Враховуючи відомості трудової книжки та довідок, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в районах Крайньої Півночі, є достатні підстави для зарахування йому до пільгового трудового стажу періоду роботи з 14.09.1985 року по 23.02.1993 року в Управлінні "Севрибхолодфлот" м.Мурманськ із розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців.

Посилання відповідача на те, що обов`язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, суд вважає помилковим з огляду на приписи п.5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно із яким пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам (абзац 2 підпункту 3 пункту 2.1).

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5) (абзац 3 підпункту 3 пункту 2.1).

Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку (абзац 5 підпункту 3 пункту 2.1)

Пунктом 2.10 розділу IІ "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Відповідно до пункту 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно із пунктом 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З аналізу наведених норм законодавства слідує висновок, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Таким чином, довідки із зазначенням заробітної плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховуються для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. При цьому, в таких довідках має бути зазначено назви первинних документів, на підставі яких їх видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Судом встановлено, що довідка про заробітну плату №178 від 09.03.2005 містять необхідні реквізити, підписи відповідальних осіб та печатку.

Відповідачем до суду не надано доказів, що для підтвердження достовірності даних, довідки про заробітну плату були направлені на перевірку та чи були здійснені такі перевірки.

При цьому, судом враховується, що спірна довідка видана на підставі особових рахунків, зазначено місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, що відповідає пункту 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, що дані, які є у спірних довідках про заробітну плату позивача, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку вказані довідки недійсними також не визнавались, підприємством не відкликані.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.03.2018 року в справі № 527/1655/17, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов`язана з волею позивача. Коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а у разі втрати - їх відновлення.

Крім того, ст.103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено стягнення сум пенсії, надміру виплачених пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, відтак відповідач має можливість як перевірити наданих позивачем відомостей, так і стягнути надміру виплачених сум пенсії.

Таким чином, вказана довідка, яка була подана позивачем із заявою про перерахунок пенсії про заробітну плату видані Відкритим акціонерним товариством "Севрибхолодфлот" м.Мурманськ" за період роботи з 01.01.86 по 31.12.91 за вимогою позивача мають бути йому враховані при призначенні та перерахунку пенсійних виплат.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви позивача відповідач неналежно розглянув надані документи для перерахунку пенсії, що обумовлює визнання протиправних дій та зобов`язання останнього здійснити перерахунок пенсії за віком із застосуванням заробітної плати (доходу) згідно із довідкою виданої Відкритим акціонерним товариством "Севрибхолодфлот" м.Мурманськ за період роботи з 01.01.1986 року по 31.12.1991 року.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням індексацій та проведенням перерахунків у подальшому.

Зазначена вимога стосується правовідносин, які можуть виникнути у майбутньому, та фактично спрямована на зобов`язання відповідача здійснювати перерахунки пенсії позивача в подальшому, без визначення конкретного періоду, підстав та обставин, за яких такі перерахунки мають бути проведені.

Суд при розгляді справи надає оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та відновлює порушене право особи з урахуванням конкретних обставин, що існували на час виникнення спірних правовідносин. При цьому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можуть виникнути між сторонами у майбутньому, оскільки такі вимоги є передчасними.

Відтак позовна вимога в частині зобов`язання відповідача здійснювати перерахунки та виплату пенсії позивачу з урахуванням індексацій та проведенням перерахунків у подальшому задоволенню не підлягає, як передчасна.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (2 129,92 грн: 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС України, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої допомоги від 23.04.2026 року (серія АЕ №1497411), копію договору про надання правничої допомоги № 346 від 25.03.2026 року; додаткову угоду № 1 від 25.03.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 346 від 25.03.2026 року, рахунок № 236 від 25.03.2026 року, платіжну інструкцію від 06.04.2026 року.

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (номер провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд зауважує, що з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності та типовою у спорах, пов`язаних з відмовою у зарахуванні стажу. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

До того ж, розгляд даної справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, та позовна заява була задоволена частково.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, внаслідок якого сталось порушення його прав, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 16.08.1988 р. по 23.02.1993 р. до пільгового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 16.08.1988 р. по 23.02.1993 р. до пільгового стажу шляхом зарахування стажу роботи у кратному розмірі в обчисленні один рік роботи за один рік і шість місяців.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) за період роботи з 01.01.1986 р. по 31.12.1991 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до обчислення розміру пенсії заробітну плату відповідно до довідки, виданої Відкритим акціонерним товариством «Севрибхолодфлот» м.Мурманськ за період з 01.01.1986 р. по 31.12.1991 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої Відкритим акціонерним товариством «Севрибхолодфлот» м.Мурманськ, з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням проведених виплат та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 1 064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма