Ухвала суду № 138942537, 11.08.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/938/26

Провадження № 1-кс/517/88/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року с-ще Захарівка

Слідчий суддя Захарівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка клопотання начальника відділення № 2 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162390000490 від 09.08.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця. Одеса, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця, який проходить військову службу за мобілізацією на посаді водія-заправника автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

установив:

11.08.2026 до Захарівського районного суду Одеської області надійшло клопотання начальника відділення № 2 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 (далі слідчий), погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162390000490 від 09.08.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 185 КК України, про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Крім цього, просив при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов`язків визначених КПК України (далі КПК).

Клопотання про застосування запобіжного заходу мотивовано тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 185 КК України, за обставин вказаних у клопотанні. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним вказаних вище кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування доказами.

Також у клопотанні стверджується, що на даний час існують ризики, визначені статтею 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі може:

- переховуватися від органів розслідування та суду (пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України), оскільки підозрюваний ОСОБА_6 повною мірою усвідомлює невідворотність покарання, що може спонукати його переховуватися від слідства та суду;

- незаконно впливати на свідків, у вказаному кримінальному провадженні (пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України), оскільки наявні підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 може впливати на свідків, або вживати заходів щодо приховування інших свідків чи очевидців злочинів. Крім того, показання від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи у судовому засіданні (частина 1 та 2 стаття 23, стаття 224 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (пункт 4 частини 1 статті 177 КПК України. Зокрема, у зв`язку з тим, що на даний час, встановлюються інші свідки протиправних діянь підозрюваного ОСОБА_6 , у тому числі й військовослужбовці ЗС України, що дає змогу ОСОБА_6 , знаходячись на свободі, впливати на цих осіб. Крім того, у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, підозрюваний може перешкоджати проведенню досудового розслідування шляхом невиконання, або неналежного виконання покладених на нього обов`язків.

- вчинити інше кримінальне правопорушення (пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України), оскільки ОСОБА_6 є військовослужбовцем, таким чином добре володіє різними видами озброєння та може вчинити злочини проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема пов`язане з ухиленням від обов`язків проходження військової служби, а також інші злочини пов`язані з насильством

Також слідчий вважає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 185, а викладенні обставини, є достатніми для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобігання наведеним у клопотанні ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі визначеному слідчим суддею, з покладенням обов`язків визначених КПК України

Підозрюваний ОСОБА_6 при розгляді клопотання пояснив, що винуватим себе, у вчиненні кримінальних правопорушень, які зазначені у повідомленій підозрі, визнає повністю. Заперечує щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що слідчий суддя може обмежитися більш м`яким запобіжним заходом. Також повідомив, що має офіційні стабільні доходи у виді грошового забезпечення.

Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання слідчого та матеріали кримінального провадження №12026162390000490 від 09.08.2026, дійшов такого висновку.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам статті 184 КПК та вручено підозрюваному ОСОБА_6 та захиснику ОСОБА_5 11.08.2026, з дотриманням вимог частини 2 статті 184 КПК, що підтверджується останніми.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вступна частина пункту 3 статті 5 Європейської конвенції з прав людини має на меті забезпечення негайного і автоматичного судового контролю за затриманням, яке здійснюється поліцейським або адміністративним органом відповідно до положень підпункту «с» пункту 1 цієї статті («Де Йонг, Балже і Ван ден Брінк проти Нідерландів» (De Jong, Baljet and Van den Brink v. the Netherlands), 1984, § 51; «Аквіліна проти Мальти» (Aquilina v. Malta) [ВП], 1999, §§ 48-49).

Судовий контроль стосовно тримання під вартою повинен бути автоматичним і не може залежати від подання заяви затриманою особою («Маккей проти Сполученого Королівства» (McKay v. The United Kingdom) [ВП], 2006, § 34; «Варга проти Румунії» (Varga v. Romania), 2008, §52; «Віорел Бурзо проти Румунії» (Viorel Burzo v. Romania), 2009, § 107). Така вимога не тільки змінила б суть гарантії, яка передбачена пунктом 3 статті 5 і яка відрізняється від гарантії за пунктом 4 статті 5 Конвенції, що забезпечує право звернутися до суду для перевірки законності затримання. Крім того, втратила б сенс сама мета гарантії, встановленої пунктом 3 статті 5, яка полягає в захисті особистості від свавільного затримання шляхом забезпечення незалежної та ретельної судової перевірки акту позбавлення свободи («Аквіліна проти Мальти» (Aquilina v. Malta) [ВП], 1999, § 49; «Нєдбала проти Польщі» (Niedbala v. Poland), 2000, § 50).

Для того, щоб тримання під вартою відповідало вимогам законності, воно повинно здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом». Конвенція містить посилання переважно на національне законодавство, а також, де це доречно, на інші правові стандарти, що підлягають застосуванню, включаючи ті, які входять до сфери міжнародного права («Медвєдєв та інші проти Франції» (Medvedyev and Others v. France) [ВП], §79; «Тоніоло проти Сан-Марино та Італії» (Toniolo v. San Marino and Italy), 2012, § 46; «Айдин Сефа Акай проти Туреччини» (Aydin Sefa Akay v. Turkiye), §§ 115-129) чи європейського права («Пасі проти Бельгії» (Paci v. Belgium), § 64 та «Піроцці проти Бельгії» (Pirozzi v. Belgium), §§ 45-46). У всіх випадках вона встановлює зобов`язання дотримуватися відповідних матеріальних та процесуальних норм.

Відповідно до частини 1 статті 208 КПК особа, підозрювана у скоєнні злочину, може бути затримана без ухвали слідчого судді лише у визначених законом випадках, а саме:

(1) якщо особу застали під час скоєння злочину або замаху на його вчинення;

(2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець вказав на те, що саме ця особа щойно вчинила цей злочин [...].

Відповідно до протоколу затримання особи від 09.08.2026 убачається, що затримання підозрюваного ОСОБА_6 мало місце 09.08.2026 о 19 год 15 хв за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 185 КК України.

Ураховуючи, незначний проміжок часу, який пройшов між моментом вчинення кримінальних правопорушень та часом затримання ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що затримання ОСОБА_6 підпадає під поняття «безпосередньо після вчинення злочину», у зв`язку з чим слідчий суддя вважає, що затримання ОСОБА_6 відповідає пункту 2 частини 1 статті 208 КПК.

Відповідно до протоколу затримання особи від 09.08.2026 слідує, що затримання ОСОБА_6 відбулося з дотриманням процесуальних прав, передбачених частиною 4 статті 208 КПК, що ані підозрюваним ОСОБА_6 , ані його захисником у судовому засіданні не заперечувалося.

Згідно з частиною 1 статті 176 КПК запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

За змістом частини 2 статті 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним […] кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя має з`ясувати наявність ряду обставин, передбачених частиною 1 статті 194 КПК, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, 10.08.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 185 КК України, а саме: незаконне проникнення до житла особи, вчинене групою осіб, поєднане із застосуванням насильства та погрозою його застосування та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до частини 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин («Селахаттін Демірташ проти Туреччини (№ 2)» (Selahattin Demirtas v. Turkey (no. 2) [ВП], 2020, § 314; «Ілгар Маммадов проти Азербайджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), 2014, § 88; «Ердагоз проти Туреччини» (Erdagoz v. Turkey), 1997, § 51; «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), 1990, § 32).

Так, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 будучи діючим військовослужбовцем діючи спільно та узгоджено з військовослужбовцем військової служби за контрактом солдатом ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам статті 30 Конституції України щодо недоторканності житла та вимогам статутів Збройних Сил України передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам ст. 30 Конституції України щодо недоторканності житла та вимогам статутів Збройних Сил України, 09.08.2026 приблизно о 03 год 30 хв (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), прибув разом із ОСОБА_8 на автомобілі марки «SsangYong Rexton» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , литовської реєстрації, під керуванням ОСОБА_7 , до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_9 .

Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під приводом перевірки обставин можливого вчинення ОСОБА_9 , як вони помилково вважали, кримінального правопорушення проти статевої свободи ОСОБА_10 , приблизно о 03 год 30 хв, у них виник спільний умисел на незаконне проникнення до житла ОСОБА_9 та примусове утримання останнього до прибуття працівників Національної поліції з метою подальшої передачі його працівникам поліції. З метою приховання своєї особи під час реалізації спільного умислу ОСОБА_7 одягнув на голову балаклаву.

Надалі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , реалізуючи спільний умисел, діючи умисно, спільно та узгоджено, всупереч волі та без дозволу ОСОБА_9 , за допомогою сили рук відчинили металеву хвіртку та проникли на територію домоволодіння за вказаною адресою.

Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підійшли до житлового будинку, де за допомогою цвяходера відчинили зачинені вхідні дерев`яні двері та, не маючи законних підстав і дозволу ОСОБА_9 , незаконно проникли до його житлового будинку.

Після проникнення до житла, діючи спільно та узгоджено, з метою подолання опору ОСОБА_9 та забезпечення його примусового перебування на місці до прибуття працівників Національної поліції, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_9 декілька ударів по тулубу, спричинивши останньому фізичний біль.

У цей час ОСОБА_7 , усвідомлюючи факт застосування до ОСОБА_9 насильства та діючи відповідно до спільного умислу, надав ОСОБА_6 кайданки, якими останній закував руки ОСОБА_9 .

Крім того, ОСОБА_7 , тримаючи при собі биту та демонструючи її ОСОБА_9 , залякував останнього та таким чином забезпечував недопущення опору їхнім незаконним діям.

Після прибуття працівників Національної поліції ОСОБА_6 зняв із ОСОБА_9 кайданки, після чого останнього було передано працівникам поліції для подальшої перевірки обставин події.

Унаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно перебували у житловому будинку ОСОБА_9 , чим порушили конституційне право ОСОБА_9 на недоторканність житла.

Крім того, ОСОБА_6 знаходився в середині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем мешкання ОСОБА_9 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_9 , а саме грошових коштів, які знаходилися у сумці останнього.

Надалі, ОСОБА_6 09.08.2026, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, а також тим, що його дії були непомітними для ОСОБА_9 та інших сторонніх осіб, таємно, викрав з сумки ОСОБА_9 грошові кошти на загальну суму 3600 гривень, які знаходились в сумці останнього.

У подальшому, ОСОБА_6 покинув місце злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3600 гривень.

Обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих підозрюваному ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, за обставин вказаних у підозрі, підтверджується вагомістю доводів зазначених у клопотанні та доказів наданих на підтвердження клопотання, а саме: витягом з ЄРДР за №12026162390000490 від 09.08.2026, протоколом огляду місця події від 09.08.2026, в ході якого виявлено механічне пошкодження вхідних дверей до житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 09.08.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 09.08.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 09.08.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , копією письмової заяви ОСОБА_7 від 09.08.2026, відповідно до якої останній надав дозвіл працівникам поліції провести огляд автомобіля марки «SsangYong Rexton», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , литовської реєстрації, який перебуває в його користуванні, протоколом огляду місця події від 09.08.2026, в ході якого виявлено та вилучено: пістолет стартовий, марки «RETAY PT 23», чорного кольору, з 1 магазином та 13 набоями 9 мм, який належить ОСОБА_7 , 2 гранати з маркуванням 663 22-25 Т зеленого кольору та двома запалами до них, які належать ОСОБА_7 , биту бейсбольну, коричневого кольору з надписом «PORSCHE», якою користується ОСОБА_7 , цвяходер металевий, чорного кольору, який належить ОСОБА_7 , 2 мобільних телефона, iPhone 15 білого кольору в прозорому чохлі, imei: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , та Android (Redmi) корпус фіолетово-сріблястого кольору з мармуроподібним візерунком, imei: НОМЕР_6 imei2: НОМЕР_7 , які належать ОСОБА_7 , балаклаву, чорного кольору, яка належить ОСОБА_7 , рукавиці, тактичні, чорного кольору, які належать ОСОБА_7 , ніж, складний, тактичний, чорного кольору з ручкою коричневого кольору з маркуванням «Browning A340», в чохлі, який належить ОСОБА_7 , кайданки металеві з маркуванням «Vurgun» які належать ОСОБА_7 , мобільний телефон Android Redmi чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , сумку «бананку» чорного кольору, в якій знаходяться грошові кошти в сумі 3820 гривень, які належать ОСОБА_6 , постановою про визнання та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 10.08.2026.

Викладені обставини дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 162, частиною 4 статті 185 КК України, є вірогідною і достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів, оскільки вказані вище докази з достатньою вірогідністю свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

У клопотанні слідчий вказує на існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,4 та 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме, що підозрюваний ОСОБА_6 може 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя враховує, зокрема, початкову стадію досудового розслідування, суть та умисний характер кримінальних правопорушень у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , які відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину (частина 2 статті 162 КК України) та тяжкого злочину (частина 4 статті 185 КК України), за вчинення яких КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п`яти років та від п`яти до восьми років відповідно.

Отже, ураховуючи суть самої підозри, яке полягає у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, тяжкість можливого покарання у виді тривалого позбавлення волі, яке загрожує останньому у випадку доведення його винуватості переконують суд про існування ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності, в разі перебування на волі.

Водночас, сама лише тяжкість підозри не є вирішальною для суду, проте оцінюється в сукупності з іншими даними провадження, в тому числі і даними щодо особи обвинуваченого

Також з метою уникнення відповідальності ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні територію або за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни.

Крім того, на даний час не встановлені усі обставини вчинення злочину, а також усі причетні особи. У разі перебування на волі, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Серед іншого, суд ураховує те, що ОСОБА_6 є мешканцем Дніпропетровської області та проживає за адресою: АДРЕСА_2 та у нього відсутнє постійне місце проживання у місцевості, де здійснюється досудове розслідування, а тому може переховуватись від органу досудового розслідування та суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом неявок до слідчого та суду. Вказане свідчить про недоцільність застосування йому біль м`якого запобіжного заходу, оскільки вони не забезпечать належну поведінку підозрюваного.

Слідчий суддя ураховуючи обставини, передбачені статтею 178 КПК, початкову стадію розслідування, відомості про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем, його вік та стан здоров`я, вважає, що прокурором доведено наявність фактів та обставин, які дають достатні підстави вважати наявними високого ступеня ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК, а саме можливості вчинення підозрюваним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Водночас, стороною обвинувачення не доведено існування ризику, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у клопотанні не зазначено жодних об`єктивних доводів на підтвердження вказаного ризику та до клопотання не надано жодного доказу на підтвердження його існування. Згідно матеріалів клопотання ОСОБА_6 до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.

На переконання слідчого судді вказані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Обставин, передбачених частиною 2 статті 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою. Суду не надано суду будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою.

Зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного ОСОБА_6 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (строком, що не перевищує 60 днів, починаючи обрахунок з часу фактичного затримання), оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Одночасно із вказаним прокурор просив визначити обвинуваченому заставу у розмірі - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Водночас в судовому засіданні прокурор зазначив, що не наполягає саме на такому розмірі застави та не заперечує щодо зменшення розміру застави в межах визначених слідчим суддею.

Згідно з частиною 3 статті 183 КПК слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Кримінальний процесуальний закон саме на суд покладає обов`язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Відповідно до частини 2 статті 8 КПК принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд при визначенні розміру застави, ураховує тяжкість і характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про його особу, його майновий та сімейний стан, який має на утриманні малолітню дитину, розлучений, є діючим військовослужбовцем, має стабільний дохід, наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, інші обставини, передбачені статтею 178 КПК.

Ураховуючи викладене вище суд вважає, що підозрюваному ОСОБА_6 необхідно визначити заставу у розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199680гривень, яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та у разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваного .

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395, КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання начальника відділення № 2 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, з моменту затримання, тобто з 09.08.2026 до 07.10.2026 (з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», місцезнаходження юридичної особи: Люстдорфська дорога, 11, місто Одеса, Одеська область, 65059).

Визначити ОСОБА_6 заставу в якості альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в сумі 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора та суду;

3) утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;

4) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

5) здати на зберіганні до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом визначити до 07.10.2026 року, включно.

Роз`яснити ОСОБА_6 наслідки невиконання вказаних обов`язків, передбачених ч.8 та ч. 10 ст.182 КПК України а саме те, що якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Копію ухвали надіслати до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копії ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, його захисником, прокурором безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя