Рішення № 138941903, 12.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17252/24

Провадження №: 2/755/1450/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 07» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТзОВ «Форвард Київ-Сервіс 07», звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 24 951,18 грн, а також судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» надає послуги з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкової території та надання комунальних послуг в житлового будинку по АДРЕСА_1 .

01.10.2015 між ТОВ «Форвард Київ-Сервіс», ТОВ «Спецбуд-плюс» та ТОВ «Укрбуддевелопмент» було складено Акт прийняття-передачі об`єкта в управління (з управління), згідно якого було проведено обстеження об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 , що передається в управління ТОВ «Форвард Київ-Сервіс». 15.09.2015 між ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» та власником квартири (нежитлового приміщення) №56 в особі Вознюка Віталія Тарасовича було укладено Договір про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкової території та надання комунальних послуг в житлового будинку по АДРЕСА_3 №56-К. 01.03.2016 між ТОВ «Форвард Київ-Сервіс» та ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 01» було складно Акт прийняття-передачі об`єкта в управління (з управління) відповідно до якого об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 ) передається в управління ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 01». Також, вже 29.11.2016 між ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 01» та ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» було підписано Акт прийняття-передачі об`єкта в управління (з управління) про передачу в управління ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 ). Отже, відповідно до вказаного Акту від 29.11.2016 та фактичних обставин справи Виконавцем за вищевказаним Договором №56-К від 15.09.2015 є саме ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07». ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з ДРРП №81368265 від 27.02.2017 та Актом прийняття-передачі об`єкту інвестування від 15.09.2015. Незважаючи на виконання Позивачем умов Договору в повному обсязі, починаючи з 01.09.2018 по 26.08.2024 Відповідач створив заборгованість за Договором №56-К від 15.09.2015 перед ТОВ «ФОРВАРД КИЇВ-СЕРВІС 07» у сумі 24 951,18 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні строки подачі заяв по суті справи.

Позивач копію вказаної ухвали отримав 24.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Копію вказаної ухвали, разом із копією позовної заяви та доданими до неї документам, відповідач не отримав, конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідач не скористалися правом подання відзиву.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

01.10.2015 між ТОВ «Форвард Київ-Сервіс», ТОВ «Спецбуд-плюс» та ТОВ «Укрбуддевелопмент» було складено Акт прийняття-передачі об`єкта в управління (з управління), згідно якого було проведено обстеження об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 , що передається в управління ТОВ «Форвард Київ-Сервіс».

15.09.2015 між ТОВ « Форвард Київ-Сервіс» та відповідачем був укладений договір про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкової території та надання комунальних послуг в житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Також 29.11.2016 між ТОВ «Форвард-Сервіс 01» та ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 07» було підписано Акт прийняття - передачі об`єкта в управління (з управління) про передачу в управління ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 07» об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до умов Договору №56-К від 15.09.2015, позивач взяв на себе зобов`язання з надання послуг з управління будинком та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, а також забезпечення потреби власників приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач надає позивачу право відраховувати належну останньому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управління об`єктом.

Позивач здійснював розрахунок за надані житлово-комунальні послуги, виходячи із загальної площі квартири відповідача - 62,6 кв. м.

Згідно, розрахунків за житлово комунальні послуги згідно договору № 56-К від 15.09.2015 відповідач не здійснював оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка за період з 01.09.2018 по 26.08.2024 становить 24 951,18 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до положень частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуг (постанова Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц)

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, із зазначених положень Закону вбачається, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 761/48615/18.

Пунктом 7 частини 3 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що управитель багатоквартирного будинку має право вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вимогами статті 322 Цивільного кодексу України визначено, що тягар утримання майна покладається на власника, а саме: власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей610-612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач є споживачем послуг, який не виконував належним чином свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом обставини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 07» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово- комунальні послуги.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягненню з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд доходить до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В силу вимог положень Цивільного процесуального кодексу України, зокрема статті 141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

На підтвердження понесених судових витрат на оплату правничої допомоги позивачем до суду надано: договір про надання правової допомоги від 31.05.2024, акт приймання - передачі наданих послуг від 31.05.2024, платіжна інструкція № 689 від 13.09.2024, ордер № 1671283 від 02.08.2024.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, вказана позиція сформована у постановах Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Зважаючи на викладене, з огляду на долучений представником позивача обсяг доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомога, за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 319, 322, 526, 610, 612, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 07» (код в ЄДРПОУ: 40987497, вул. Драгомирова. 2-А, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ) про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 07» заборгованість за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 24 951,18 грн, судовий збір у сумі 3 028 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 4 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: