Рішення № 138941635, 12.08.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6009/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось із вище вказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2 було укладено договір №23162736-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту від 19.07.2024 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля «Hyundai Tucson» з д.н.з. НОМЕР_1 . 25.11.2024 у місті Києві на проспекті Берестейському сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Hyundai Tucson» з д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Hyundai Sonata» з д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року по справі № 761/8385/25, особами, винними у скоєнні ДТП, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких було визнано судом винними у скоєні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Відповідно до інформації, отриманої із ЄЦБД МТСБУ, стало відомо, що цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 219349863, за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн, франшиза - 3200,00 грн.

Відновлювальний ремонт транспортного засобу «Hyundai Tucson» з д.н.з. НОМЕР_4 , здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердження чого є акти виконаних робіт, якими визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 487678,30 грн, які згідно страхового акту було виплачено потерпілій стороні.

Таким чином, оскільки сума понесених збитків перевищує ліміт поліса ЕР 219349863 за шкоду, заподіяну майну, який становить 160000,00 грн, то з огляду на приписи ст. 1194 ЦК України різниця між сумою страхового відшкодування за полісом ЕР 219349863 та сумою фактично завданих збитків, а саме - 87039,15 грн підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у сумі 87039,15 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.

Провадження у даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 59).

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання (а.с. 58), рекомендоване повідомлення повернулось на адресу суду із відміткою про отримання поштового відправлення (а.с. 63).

Жодних заяв чи клопотань від учасників по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2 було укладено договір №23162736-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту від 19.07.2024 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля «Hyundai Tucson» з д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 11-22), який перебуває у його приватній власності (а.с. 23-26).

25.11.2024 у місті Києві на проспекті Берестейському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Tucson» з д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Hyundai Sonata» з д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження (а.с. 27-29).

Згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року по справі № 761/8385/25, особами, винними у скоєнні ДТП, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винних з потерпілою, а кримінальне провадження - закрито (а.с. 30-33).

Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, дана постанова є для суду преюдиційною.

Актом (протоколом) огляду транспортного засобу заявою на виплату від 04.04.2025 зафіксовані усі наявні ушкодження автомобіля (а.с. 34-37), виставлено рахунки до сплати із детальним розрахунком усіх складових (а.с. 38-47), на підставі чого було видано страхові акти (а.с. 48-49), на підставі яких здійснено відповідну виплату стразового відшкодування на загальну суму 487678,30 грн (а.с.50-52).

Відповідно до інформації, отриманої із ЄЦБД МТСБУ, стало відомо, що цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована у ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 219349863, за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн, франшиза - 3200,00 грн (а.с. 53).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо - транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо - транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі №464/1937/16-ц (провадження №61-4756св18) та від 03 грудня 2020 року у справі №352/1384/18 (провадження №61-19013св19).

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Отже, згідно вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика забезпеченого транспортного засобу не виникає обов`язку щодо включення до розміру страхового відшкодування суми фізичного зносу, відтак, страховик за договором добровільного страхування має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки на суму, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» виконало покладений на нього Законом обов`язок з відшкодування шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Hyundai Tucson» з д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 25.11.2024 року з вини водія транспортного засобу «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який застрахував цивільно - правову відповідальність в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», перерахувавши на користь ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ЕДЕМ-КАРПЕЙНТ" (щодо ремонтних робіт та запчастин згідно виставлених рахунків а.с. 38-47) суму страхового відшкодування на підставі відповідних страхових актів (а.с. 48, 49) та згідно відповідних платіжних інструкцій (а.с. 50, 51, 52) на загальну суму 487718,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскільки різниця між фактичним розміром завданої шкоди та між сумою страхового відшкодування за полісом ЕР 219349863 не покривається обсягом цивільно-правової відповідальності страховика відповідача, відтак така шкода підлягає стягненню з завдавача шкоди ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" у сумі 87039,15 грн, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.7, 12, 13, 76, 81, 141, 263, 264, 265, 272, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" суму виплаченого страхового відшкодування у сумі 87039,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя О. М. Дубовік