Рішення № 138940531, 06.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6571/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Мироненко Л.Д.,

при серкетарі судового засідання Божик М.І.,

за участю:

представника позивача Биця І.А. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача Лубоцького Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про зміну постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці про зміну постанови у справі про порушення митних правил, згідно з яким просить поновити строк на оскарження постанови Львівської митниці від 29.07.2025р. № 0793/UA209000/2025 та змінити вказану постанову в частині накладеного адміністративного стягнення, визначивши штраф у розмірі 30 відсотків вартості незадекларованих товарів, а саме 76 707,41 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що Львівською митницею розглянуто справу про порушення митних правил, за результатами якої винесено постанову від 29.07.2025р. № 0793/UA209000/2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 229 906,28 грн.

Позивач вказує, що визначена митницею вартість незадекларованих товарів є необґрунтовано завищеною, оскільки відповідно до наданих ним рахунків, інвойсів та фактур фактична вартість вилучених товарів становить 5441,40 євро, а відтак розмір штрафу має становити 76 707,41 грн. Також зазначає, що до вартості товарів митницею безпідставно включено особисті речі позивача та іншого водія, які не перевищують встановленого законодавством неоподатковуваного розміру.

Позивач також покликається на необґрунтованість висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 25.06.2025р. № 1420003400-0517, яким вартість вилучених товарів визначено у розмірі 766 354,28 грн. Вважає, що зазначений висновок не відповідає дійсній вартості товарів, оскільки при його складенні не враховано подані позивачем документи щодо фактичної ціни придбання товарів, а визначені у висновку ціни на окремі товари у декілька разів перевищують їх фактичну вартість.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в судове засідання.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.09.2025 року судом призначено товарознавчу експертизу у справі. Проведення судової експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що проти задоволення адміністративного позову заперечує та вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що 26.05.2025 року позивач ОСОБА_1 , прямуючи з Республіки Польща в Україну через МАПП «Шегині» Львівської митниці, обрав «зелений коридор», чим відповідно до ст. 366 Митного кодексу України здійснив декларування шляхом вчинення дій про відсутність у нього товарів, які підлягають письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами. Під час проведення митного контролю у транспортному засобі позивача було виявлено 27 найменувань товарів загальною кількістю 231 штука, які перевищували встановлену ст. 374 Митного кодексу України неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач порушив встановлений порядок проходження митного контролю та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України. Представник відповідача наголошує, що під час складання протоколу позивач визнав усі виявлені незадекларовані товари своєю власністю та не надав документів, які підтверджували б їх придбання і вартість. Щодо визначення вартості предметів правопорушення представник відповідача зазначає, що відповідно до ст.ст. 515516 Митного кодексу України проведення експертизи у цій справі було необхідним, оскільки вартість товарів є складовою для визначення розміру адміністративного стягнення. Львівською митницею призначено товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби. За результатами експертизи складено висновок від 25.06.2025 року №1420003400-0517, відповідно до якого загальна вартість тимчасово вилучених товарів становить 766 354,28 грн. На підставі зазначеної вартості Львівською митницею визначено розмір адміністративного стягнення у сумі 229 906,28 грн., що становить 30 відсотків вартості товарів. Представник відповідача вважає зазначений висновок належним та допустимим доказом, оскільки його складено уповноваженими експертами СЛЕД Держмитслужби у межах компетенції. При цьому зазначає, що експертиза у справах про порушення митних правил не є судовою експертизою, а тому до неї не можуть застосовуватися вимоги, передбачені законодавством для проведення судових експертиз, на які посилається позивач. Відповідач також заперечує проти посилань позивача на положення ст.ст. 49, 51, 57, 368 Митного кодексу України, оскільки такі норми регулюють порядок визначення митної вартості товарів під час митного оформлення, а не порядок визначення вартості предметів правопорушення у справах про порушення митних правил. Щодо наданих позивачем інвойсів, рахунків та інших документів на підтвердження вартості товарів представник відповідача зазначає, що такі документи не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази, оскільки під час перетину митного кордону та складання протоколу позивач їх митному органу не надав. Крім того, на думку відповідача, зазначені документи не дають можливості належним чином ідентифікувати товари як ті, що були вилучені у позивача, частина документів містить відомості про третіх осіб як отримувачів товару, а документи також не були належним чином перекладені українською мовою. Представник відповідача також не погоджується з доводами позивача щодо належності частини вилучених товарів до особистих речей інших осіб, посилаючись на те, що під час складання протоколу позивач визнав усі виявлені незадекларовані товари своєю власністю. Щодо доводів позивача про необґрунтованість вартості товарів, визначеної експертом, відповідач зазначає, що експертами при проведенні оцінки використовувалася інформація з відповідних українських та іноземних веб-сайтів, а при визначенні вартості окремих товарів враховувалося їх маркування «не для продажу» та застосовувалися відповідні знижки. Відтак, представник відповідача вважає, що висновок СЛЕД Держмитслужби від 25.06.2025 року №1420003400-0517 є належним, допустимим та достатнім доказом вартості предметів правопорушення, а визначений на його підставі розмір штрафу відповідає вимогам Митного кодексу України. У зв`язку з наведеним представник Львівської митниці просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки оскаржувана постанова прийнята митним органом у межах наданих повноважень, у встановленому законом порядку та за наявності достатніх правових і фактичних підстав.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 26 травня 2025 року Львівською митницею складено протокол про порушення митних правил № 0793/UA209000/2025, відповідно до якого 26.05.2025 року близько 10 год. 20 хв. громадянин України ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переміщувався з Республіки Польща в Україну через МАПП «Шегині» Львівської митниці та обрав для проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор». У протоколі зазначено 27 найменувань виявлених товарів загальною кількістю 231 штука, зокрема косметичні засоби та косметологічні пристрої торговельних марок «UNICSKIN» та «BIOEFFECT», ароматизатори торговельної марки «BY VELCHEVA», взуття, одяг, сумку та головний убір торговельних марок «TOTEME», «LORO PIANA», «LOUIS VUITTON», «DRIES VAN NOTEN», «MAISON MARGIELA» та «PAUL TAYLOR». Як зазначено у протоколі, під час його складення ОСОБА_1 визнав виявлені незадекларовані товари своєю власністю, при цьому документів, що підтверджували б факт їх придбання та вартість, митному органу не надав. У протоколі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 471 Митного кодексу України як недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами. Виявлені товари відповідно до протоколу були тимчасово вилучені та передані на зберігання Львівській митниці.

25.06.2025 у справі проведено товарознавче дослідження Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, за результатами якого складено висновок №1420003400-0517. Згідно із зазначеним висновком загальна вартість тимчасово вилучених товарів визначена у розмірі 766 354,28 грн.

01.07.2025 Львівською митницею було складено проект мирової угоди для розгляду справи про порушення митних правил, в якому розмір штрафу 30 відсотків вартості товарів.

09.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Львівської митниці з клопотанням про дкорегування вартості товарів, оскільки не погоджувався з включенням до загальної вартості вилучених речей особистих речей. Згідно з наданими позивачем документами, загальна вартість вилучених товарів становить 5 441,40 євро. Позивач просив митний орган врахувати зазначені документи під час визначення вартості товарів та, відповідно, розміру адміністративного стягнення.

За результатами розгляду вказаного клопотання Львівська митниця листом повідомила ОСОБА_1 , що 26 травня 2025 року митницею складено протокол про порушення митних правил № 0793/UA209000/2025 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 471 Митного кодексу України, за фактом недекларування товарів під час переміщення через митний кордон України. У відповіді митниця зазначила, що відповідно до протоколу товари, які не є об`єктами оподаткування митними платежами для громадян, були пропущені на митну територію України, а ОСОБА_1 у наданому при складанні протоколу поясненні визнав своєю власністю усі виявлені незадекларовані товари. Згідно з висновком експерта Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 25 червня 2025 року № 1420003400-0517 загальна вартість тимчасово вилучених товарів за протоколом № 0793/UA209000/2025 становить 766 354,28 грн. Посилаючись на зазначений висновок експерта, Львівська митниця повідомила про відсутність правових підстав для укладення мирової угоди у справі про порушення митних правил № 0793/UA209000/2025 з урахуванням доданих ОСОБА_1 платіжних документів. Одночасно митниця повідомила ОСОБА_1 про призначення розгляду справи про порушення митних правил № 0793/UA209000/2025 на 29 липня 2025 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Львівської митниці за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 369.

29 липня 2025 року винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0793/UA209000/2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів 229 906,28 грн. Цією ж постановою тимчасово вилучені товари вирішено повернути ОСОБА_1 та стягнуто з нього витрати за зберігання товару на складі митниці у розмірі 1 807,62 грн.

Як вбачається з акта проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26 травня 2025 року, під час проведення митного огляду ОСОБА_1 митним органом було виявлено товари, відомості про які, за висновком митного органу, не були заявлені у встановленій формі при їх переміщенні через митний кордон України. В акті огляду зазначено перелік виявлених речей із наведенням їх найменування, кількості та відповідного маркування.

Відповідно до довідки №439 про витрати митного органу у справі про порушення митних правил №0793/UA209000/2025 від 26.05.2025 року сума витрат за зберігання за товар складає 1807, 62 грн.

15.07.2026 року на виконання ухвали суду від 02.09.2025 року експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз було надано висновок за результатами проведення товарознавчої експертизи від 08.07.2026 року №5264-Е відповідно до якого вартість товарів, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил від 26.05.2025 №0793/UA209000/25 на момент перетину кордону України становила 557283, 96 грн.

Відповідно до акту №2 здачі-приймання виснову експертів №5264-Е від 08.07.2026 рокузагальна вартість за проведення судової товарознавчої експертизи становить 16963, 20 грн.

Мотиви прийняття рішення судом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозицією ч.2 ст.471 МК України передбачено відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 Митного кодексу України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 Митного кодексу України встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Частиною 4 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті (сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг), але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним є питання вартості товарів, які переміщувалися позивачем через митний кордон України, що має значення для визначення розміру штрафу відповідно до частини другої статті 471 МК України.

Відповідач, визначаючи розмір стягнення, виходив із вартості товарів, визначених саме висновком експерта Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 1420003400-0517 від 25.06.2025 року, згідно якого було встановлено загальну вартість товару у сумі 766 354,288 грн.

При цьому, з метою встановлення дійсної вартості незадекларованого товару, судом за клопотанням представника позивача було призначено товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно із висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08.07.2026 року, дійсна вартість вилучених у позивача товарів, станом на момент перетину ним митного кордону, становила 557 283,96 грн.

Відповідно до частини другої статті 357 МК України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Згідно з частинами першою, другою статті 515 МК України експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Відповідно до пункту 3 Положення про Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби №18 від 23.10.2019, у редакції наказу від 12.11.2019 №29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, визначено вказаним Положенням, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ ( далі - Закон № 2658-ІІІ).

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 515 МК України висновок експерта не є обов`язковим для посадової особи органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 286 КАС України, що узгоджується з приписами пункту 4 частини першої статті 293 КУпАП України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У постанові від 31.01.2018 в справі №660/575/16-а та від 12.05.2020 в справі №490/236/16-а Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, наділений повноваженнями, зокрема, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Оскільки висновок експертизи №5264-Е від 08.07.2026 року складено атестованим судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, попередженим про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, він узгоджуються з іншими доказами у справі, то суд має достатні підстави вважати саме зазначений висновок об`єктивним та таким, який підтверджує дійсну вартість вилучених у ОСОБА_1 товарів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дійсна вартість товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил від 26.05.2025 року № 0793/UA20900/2025 станом на момент ввезення на митну територію України, становила 557 283,96 грн., і саме виходячи із вказаної вартості слід визначити розмір стягнення, яке покладається на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України.

Враховуючи вищенаведене, розмір штрафу становить 167 185, грн. 18 коп. ( 557 283, 96 грн. х 30%), який не буде надмірним тягарем для позивача та буде справедливим балансом між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном і відповідатиме фактично встановленим обставинам справи.

Щодо стягнення витрат на проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 02.09.2025року задоволено клопотання представника позивача, призначено по справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, а витрати на проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 ..

В зв`язку з розглядом справи позивач поніс витрати на складання висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5264-Е від 08.07.2026 року.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи долучено до винесення рішення суду рахунок-фактура № 25-5264-Е від 25.11.2025 року, відповідно до якої вартість послуг щодо проведення товарознавчої експертизи склала 16963 грн. 20 коп.

Згідно з ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

- на професійну правничу допомогу;

- сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

-пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

- пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.ч.4-8 ст.137 КАС України у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно висновків, викладених Великою палатою Верховного Суду в постанові від 22.11.2023р. у справі № 712/4126/22 системний аналіз положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

- витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

- висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

- у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Враховуючи наведене, а також те, що саме внаслідок встановлення експертизою дійсної вартості товарів суд приходить до висновку, що витрати на проведення судової товарознавчої експертизи є витратами, безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи, а тому підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи подано наступні документи:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 01.07.2025 №01/07/25;

- акт №1 від 24.07.2026 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 01.07.2025.

Так, згідно акта від 24.07.2026 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 01.07.2025, позивачу надано наступні послуги:

- консультування та правовий аналіз документів у справі про порушення митних правил № 0793/UA209000/2025. протокол від 26 травня 2025р. (вартість - 1 тис. грн.);

- підготовка клопотання до Львівської митниці про корегування митної вартості товару від 09.07.2025р. в порядку досудового врегулювання спору (вартість - 2тис.грн.);

- підготовка позовної заяви про скасування/зміну постанови у справі про порушення митних правил, оформлення матеріалів для суду, сплата судового збору, надіслання копій матеріалів відповідачу, подання позовних матеріалів до суду (вартість - 5тис.грн.);

- представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні Галицького районного суду м. Львова 25.08.2025 р. у справі № 461/6571/25 (вартість - 2тис.грн.);

- представництво та захист інтересів Клієнта у судовому засіданні Галицького районного суду м. Львова 02.09.2025р. у справі № 461/6571/25 (вартість - 2тис. грн.);

- підготовка листа Львівській митниці про оскарження її постанови у судовому порядку у справі №461/6571/25 та необхідність продовження зберігання вилученого товару на митному складі (вартість - 1 тис грн.):

- підготовка та подання суду клопотання від 24.07.2026р. (вартість - 1 тис.грн.). Загальна вартість послуг за цим актом становить 14 000,00 (чотирнадцять тисяч) гривень.

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000 грн, суд враховує характер та складність спору, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, предмет позову, кількість та зміст процесуальних документів, участь представника у судових засіданнях, а також те, що спір стосувався виключно правильності визначення розміру адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, та не вимагав вирішення складного комплексу фактичних чи правових питань.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заявлена сума 14 000 грн не повною мірою відповідає критеріям співмірності, визначеним ч. 5 ст. 134 КАС України, зокрема складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часу, необхідного для їх виконання.

Враховуючи наведені обставини, а також необхідність дотримання балансу між правом особи на компенсацію понесених витрат та обов`язком суб`єкта владних повноважень нести лише обґрунтовані та співмірні судові витрати, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Щодо стягнення судових витрат за сплату судового збору.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме на 40,94 % (153 198,87 грн. (сума, на яку позивач фактично просив зменшити суму штрафу / 62 721,10 грн. (сума, на яку суд зменшує суму штрафу) х 100% = 40, 94%), судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 198,36 грн. (484,48 (сума сплаченого судового збору ? 40,94 % (задоволені позовні вимоги) = 198,36 грн.)

Керуючись ст.ст.6, 9, 72-77, 241-246, 286, 295, 297 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, - задовольнити частково.

Змінити захід стягнення, який накладений на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, постановою заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича №0793/UA209000/2025 від 29.07.2025 року із штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 229 906, 28 грн., на штраф в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 167 185, грн. 18 коп.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 198 грн. 36 коп.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачені витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 16 963 грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 11.08.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Львівська митниця (адреса: 79008, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ: 43971343).

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко