Ухвала суду № 138938230, 11.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про забезпечення позову

11 серпня 2026 року справа №520/24307/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 24 червня 2026 року №ЗХ/ЗК/6697/Ж5/0716/2016/PPO/3125019512-ФС про накладення на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 172 940 грн.

Ухвалою від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 24 червня 2026 року про накладення на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 172 940 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що оскаржуваною постановою від 24 червня 2026 року на позивача накладено штраф у розмірі 172 940 грн. Подання цього позову саме по собі не зупиняє дії оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

Постанова органу Держпраці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю є самостійним виконавчим документом і може бути пред`явлена до примусового виконання.

Отже, до вирішення спору по суті існує реальна можливість відкриття виконавчого провадження та застосування передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання, у тому числі звернення стягнення на кошти та інше майно позивача.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У відповідності до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріальних та/або правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Оскаржувана позивачем постанова від 24 червня 2026 року № ЗХ/ЗК/6697/Ж5/0716/2016/PPO/3125019512-ФС про накладення на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 172 940 грн. є самостійним виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Позивач у заяві про забезпечення позову вказує, що існує реальна можливість відкриття виконавчого провадження та застосування передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання, у тому числі звернення стягнення на кошти та інше майно позивача.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд зауважує, що при розгляді спорів про оскарження постанов органів Державної служби з питань праці про накладення штрафів, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України може бути виправданим забезпечення позову за певних умов. Зокрема, якщо невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить поновлення оспорюваних прав.

Саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення його прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.

Аналогічних висновків за подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах від 06.07.2022 у справі №380/12789/21, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 19.10.2022 в справі №640/31944/21, від 19.09.2024 в справі №440/3038/24.

Суд зазначає, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

Заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 24 червня 2026 року про накладення на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 172 940 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Натомість суд зазначає, що наразі заявник (позивач) не повідомив суд про звернення оскаржуваної постанови до виконання та відкриття відповідного виконавчого провадження - отже стягнення на підставі оскаржуваної постанови не розпочато, а тому передчасним є його зупинення.

З урахуванням викладеного суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав позивача потрібно буде докласти значних зусиль.

Суд наголошує, що очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування. Водночас стверджувати про очевидність протиправності постанови від 24 червня 2026 року №ЗХ/ЗК/6697/Ж5/0716/2016/PPO/3125019512-ФС на стадії розгляду заяви про забезпечення позову в суду підстав немає.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним. Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя А.А. Ширант