Рішення № 138937712, 12.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2026 року м. Рівне№460/11617/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.05.2026 № 172050006299 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 13.05.2026, зарахувавши до його страхового стажу період навчання з 24 квітня 1986 року по 16 серпня 1986 року, згідно Свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого 19.08.1986 року Володимирецькою автомобільною школою ДТСААФ, трудової діяльності з 01 січня 1990 року по 16 жовтня 1990 року, з 07 червня 1995 року по 16 травня 2002 року, з 01 липня 2003 року по 19 вересня 2011 року, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.03.1989.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, у зв`язку із непідтвердженням проживання (роботи) станом на 01.01.1993 не менше 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення, та з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з такими діями Відповідача та вважає їх протиправними. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що оскільки факт постійного проживання чи роботи на території гарантованого добровільного відселення упродовж 6 років не підтверджено, то підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає.

Ухвалою суду від 03.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 1968 року народження, є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

13.05.2026 Позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та 20.05.2025 прийнято рішення №172050006299 про відмову у призначенні пенсії.

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж Позивача становить 25 років 05 місяців 02 дні. Не зараховано період навчання з 24.04.1986 по 16.08.1986, період роботи з 01.01.1990 по 16.10.1990, періоди роботи у релігійних організаціях з 07.06.1995 по 16.05.2002 та з 01.07.2003. Зазначає, що період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року складає менше 3 років, а саме 02 роки 9 місяців 23 дні. Відтак, згідно наданих документів право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє.

Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором

Умови призначення пенсії за віком встановлено статті 26 Закону № 1058-IV.

В той же час основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами статті 55 Закону №796-ХІІ передбачені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка.

Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.

Як встановлено судом, у Позивача наявне посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_3 , виданим Рівненською облдержадміністрацією.

Відтак, Позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, в тому числі і право на пенсію зі зниженням пенсійного віку.

Зазначене посвідчення недійсним не визнавалось, його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорюється.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області від 14.11.2022 №811 ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав у с. Жовкині Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, зокрема, з 20.12.1968 по 23.12.1986, а також у подальші періоди. Населений пункт с. Жовкині віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.

Крім того, рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21.06.2024 у справі №556/868/24, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_1 у с. Жовкині з 21.12.1988 по 28.12.1988, з 07.02.1989 по 07.03.1989 та з 23.06.1989 по 17.09.1989.

Крім того, довідкою №811 підтверджено проживання Позивача у с. Жовкині з 20.12.1968 по 23.12.1986. Отже, він проживав у відповідній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС і по 31.07.1986, що є умовою застосування початкової величини зниження пенсійного віку, передбаченої статтею 55 Закону №796-XII.

Суд нагадує Відповідачу, що згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А також, наголошує, що за сталою практикою Верховного Суду, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, термін проживання Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 року, підтверджений довідкою органу місцевого самоврядування та судовим рішенням, становить понад 3 роки.

За наведеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується право Позивача на зниження пенсійного віку на 6 років максимально.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 24.04.1986 по 16.08.1986.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 навчався у Володимирецькій автомобільній школі ДТСААФ з 24.04.1986 по 16.08.1986 за програмою підготовки водія транспортних засобів категорії «С». Відцифрована трудова книжка на вебпорталі Пенсійного фонду України також містить відомості про початок навчання 24.04.1986 та його закінчення 16.08.1986 з посиланням на свідоцтво №782761 від 19.08.1986.

Крім того, довідкою Володимирецької автомобільної школи (ТСО України) Рівненської області від 16.08.2024 №051 підтверджено навчання Позивача на денній формі з відривом від виробництва та отримання кваліфікації водія транспортних засобів категорії «С» (3 класу), а актом №11 воєнної екзаменаційної комісії від 19.08.1986 складання випускних іспитів.

Отже, мотив Відповідача про відсутність відомостей щодо присвоєння кваліфікації спростовується поданими документами. Оскільки спірний період припадає на час до 01.01.2004 та є періодом навчання на курсах з підготовки кадрів, який за законодавством, чинним у відповідний період, підлягав зарахуванню до трудового стажу, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу Позивача періоду навчання з 24.04.1986 по 16.08.1986.

Щодо періоду роботи з 01.01.1990 по 16.10.1990.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що Позивача прийнято на роботу з 01.01.1990 садчиком-укладачем цегли у кооперативі «КРИС» за договором, підставою запису є наказ №4 від 29.03.1990.

Запис про звільнення 16.10.1990 у зв`язку із закінченням строку договору внесено на підставі наказу №19 від 16.10.1990.

Записи про прийняття та звільнення є взаємопов`язаними, містять дату, посаду та реквізити відповідних наказів. Доказів недостовірності цих записів, їх скасування або невідповідності первинним документам Відповідачем не наведено.

З огляду на те, що трудова книжка є основним документом про стаж за періоди до впровадження персоніфікованого обліку, а сам мотив відмови ґрунтується на неправильному прочитанні реквізиту наказу, період роботи з 01.01.1990 по 16.10.1990 підлягає зарахуванню до страхового стажу Позивача.

Щодо періоду роботи з 07.06.1995 по 16.05.2002.

Відповідно записів трудової книжки вбачається, що 07.06.1995 ОСОБА_1 прийнято на посаду пастора харизматичної церкви «Світло Зорі» на підставі рішення №3 від 07.06.1995, а 16.05.2002 звільнено з посади пастора за власним бажанням на підставі рішення №28 від 16.05.2002. Вказані обставини додатково підтверджуються рішеннями загальних зборів релігійної громади №3 та №28.

Відповідно до статей 25, 26 та 28 Закону України від 23.04.1991 №987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право приймати громадян на роботу; на осіб, які працюють у релігійних організаціях на умовах трудового договору, поширюється законодавство про працю та соціальне страхування, а священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають державному/загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки спірний період 07.06.1995 16.05.2002 повністю припадає на час до набрання чинності Законом №1058-IV, його зарахування визначається правилами законодавства про трудовий стаж, чинного у відповідний період. Факт роботи Позивача документально підтверджений трудовою книжкою та рішеннями релігійної громади, а будь-яких доказів недостовірності цих документів Відповідачем не наведено.

За таких обставин відсутність у розпорядженні Відповідача окремих відомостей про сплату страхових внесків не є достатньою підставою для неврахування документально підтвердженого періоду роботи, який за законодавством того часу зараховувався до трудового стажу. Отже, період роботи з 07.06.1995 по 16.05.2002 підлягає зарахуванню до страхового стажу Позивача.

Щодо періоду роботи з 01.07.2003 по 19.09.2011.

Трудова книжка містить записи, що з 01.07.2003 ОСОБА_1 прийнято на посаду пастора релігійної громади християнської церкви «Світло Зорі» у місті Вараш на підставі наказу №4 від 30.06.2003, а 19.09.2011 звільнено з посади пастора на підставі рішення №54 від 19.09.2011.

Щодо частини цього періоду з 01.07.2003 по 31.12.2003 застосовуються наведені вище правила законодавства про трудовий стаж, чинного до набрання чинності Законом №1058-IV. Належно оформлений запис трудової книжки підтверджує факт роботи, а тому зазначена частина періоду підлягає врахуванню.

З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється відповідно до статті 24 Закону №1058-IV. Разом з тим стаття 28 Закону №987-XII прямо відносить священнослужителів та осіб, які працюють у релігійних організаціях, до осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а на релігійну організацію покладається обов`язок зі сплати встановлених законодавством страхових внесків за таких осіб.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №423/757/17 сформулював правовий підхід щодо включення до страхового та пільгового стажу періодів роботи, за які страхувальник не сплачував страхові внески: невиконання страхувальником свого обов`язку не повинно покладати негативні наслідки на застраховану особу та позбавляти її права на соціальний захист за умови підтвердження факту роботи і наявності законодавчого обов`язку страхувальника.

У цій справі факт трудових відносин Позивача з релігійною громадою у період з 01.07.2003 по 19.09.2011 підтверджується відомостями трудової книжки, які були відцифровані та містяться в інформаційній системі Пенсійного фонду України. Оскаржуване рішення не містить висновку про недостовірність таких записів і не наводить доказів того, що Позивач у відповідний період не працював пастором. Натомість підставою неврахування визначено саме відсутність відомостей про державне соціальне страхування та/або сплату страхових внесків.

Суд ураховує, що працівник не наділений повноваженнями контролювати належність виконання роботодавцем або іншою особою-страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків. За наявності належно підтверджених трудових відносин та встановленого законом обов`язку страхувальника відсутність окремих відомостей у інформаційній системі сама по собі не може бути безумовною підставою для покладення негативних наслідків на працівника.

Отже, період роботи Позивача з 01.07.2003 по 19.09.2011 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2024 в справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23), дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо заяви Позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності для відновлення порушеного права Позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 24.04.1986 по 16.08.1986, період роботи з 01.01.1990 по 16.10.1990, період роботи з 07.06.1995 по 16.05.2002 та період роботи з 01.07.2003 по 19.09.2011 та повторно розглянути заяву від 13.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96/-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 532 грн 48 коп, сплачена відповідно до квитанції від 29.06.2026, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.05.2026 № 172050006299 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди навчання з 24 квітня 1986 року по 16 серпня 1986 року, згідно Свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого 19.08.1986 року Володимирецькою автомобільною школою ДТСААФ, трудової діяльності з 01 січня 1990 року по 16 жовтня 1990 року, з 07 червня 1995 року по 16 травня 2002 року, з 01 липня 2003 року по 19 вересня 2011 року, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.03.1989 та повторно розглянути заяву від 13.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в в Кіровоградській області суму судового збору у розмірі у розмірі 532 грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25001, ЄДРПОУ/РНОКПП 20632802)

Суддя К.М. Недашківська