Ухвала суду № 138937663, 11.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за результатами вирішення заяви про відвід

11 серпня 2026 року Р і в н е№460/7822/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді в адміністративній справі № 460/7822/20,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2021 позов задоволено.

Ухвалою суду від 24.06.2021 замінено сторону виконавчого провадження - Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації, його правонаступником - Управлінням соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації.

17.02.2026 на адресу суду надійшла заява позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду від 16.01.2021 у даній справі.

Ухвалою від 18.02.2026 відповідача зобов`язано подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі протягом одного місяця з дня отримання ухвали.

24.04.2026 до суду надійшов звіт управління щодо виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою суду від 27.04.2026 прийнято поданий Управлінням соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації звіт про виконання рішення суду по справі № 460/7822/20.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Зозулі Д.П. від 10.08.2026 визнано заяву про відвід необґрунтованою та передано справу № 460/7822/20 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.08.2026, справу № 460/7822/20 для вирішення питання про відвід судді передано судді Комшелюк Т.О.

За змістом заяви про відвід заявник зазначає, що суддя безпідставно прийняв звіт відповідача без забезпечення позивачу права на ознайомлення з ним, фактично одноденний розгляд і відхилення його заяви від 29.04.2026 без реального дослідження наведених ним розрахунків. Стверджує, що в даній ухвалі від 27.04.2026 взято за основу розрахунок відповідача, що методологічно обмежує заборгованість датою первинного рішення суду замість продовження нарахування за весь період невиконання, що у своїй сукупності викликає обґрунтовані сумніви в дотриманні судом засад змагальності та рівності сторін і в неупередженості та об`єктивності судді щодо подальшого розгляду питань судового контролю в цій справі. Вважає, що зазначене є підставою для відводу судді відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід у порядку письмового провадження.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про відвід головуючого судді, суд враховує таке.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.

За правилами частин першої та другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Суд зауважує, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Водночас, жодна норма національного закону не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

За змістом заяви про відвід, сумніви у неупередженості судді позивач пов`язує з тим, що суд прийняв поданий відповідачем звіт, на думку заявника, не забезпечивши йому належної можливості для ознайомлення з цим звітом; не врахував належним чином наведені позивачем розрахунки та під час постановлення ухвали віддав перевагу розрахунку відповідача, застосувавши підхід до визначення періоду нарахування заборгованості, з яким позивач не погоджується.

Отже, наведені заявником обставини за своєю суттю стосуються порядку розгляду судом матеріалів у межах здійснення судового контролю, дотримання процесуальних прав учасників справи, оцінки поданих ними розрахунків та правильності висновків, покладених в основу відповідної ухвали. Тобто такі доводи характеризують ставлення позивача до процесуальних дій і судового рішення, а не наявність обставин, які свідчили б про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи, його прихильність до однієї зі сторін чи іншу поза процесуальну поведінку, здатну поставити під сумнів його неупередженість.

При цьому питання про те, чи було позивачу забезпечено достатній час для ознайомлення зі звітом відповідача, чи підлягали врахуванню запропоновані ним розрахунки, а також який саме період повинен охоплювати розрахунок сум, пов`язаних із невиконанням судового рішення, є питаннями правильності застосування норм процесуального та матеріального права і обґрунтованості відповідного судового рішення. Інститут відводу судді не є процесуальним механізмом перевірки законності чи обґрунтованості раніше постановленого цим суддею судового рішення та не може підміняти встановлений процесуальним законом порядок його перегляду.

Аналогічний підхід висловлював Верховний Суд у справі № 800/459/17, відхиляючи твердження про упередженість суддів, які ґрунтувалися на незгоді сторони з їх процесуальними рішеннями, та зазначаючи, що така незгода відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України не становить підстави для відводу.

За наведених обставин суд доходить висновку, що наведені у заяві обставини не підтверджують наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відводу судді, а тому заява про відвід є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про відвід судді Зозулі Дмитра Петровича у адміністративній справі №460/7822/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.О. Комшелюк