Рішення № 138937299, 11.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокусправа № 380/1325/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), ГУ ДПС у Львівській області) пред`явило позов до ОСОБА_1 (далі відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним позовом), ОСОБА_1 ), у якому просить суд стягнути з відповідачки до бюджету податковий борг у сумі 108835,67 грн.

В обґрунтування первісного позову покликається на те, що відповідачка має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, нарахованих за результатами документальної перевірки. Зазначає, що заборгованість згідно з картками особових рахунків та довідкою про заборгованість від 08.01.2025 №155/5/13-01-13-03 становить 108848,20 грн, а сума податкового боргу, яка підлягає стягненню 108835,67 грн і виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11873/13-01-24-08 на суму 340,00 грн, податкового повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11859/13-01-24-08 на суму 100149,85 грн та податкового повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11866/13-01-24-08 на суму 8345,82 грн. Констатує, що суми грошових зобов`язань є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу від 02.09.2024 №0020736-1303-1301, яку надіслано платнику податків, проте у добровільному порядку податковий борг не погашено, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу за первісним позовом установлено десятиденний строк для усунення недоліків.

На виконання вимог цієї ухвали 04.02.2025 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано нову редакцію позовної заяви із зазначенням правильної адреси місця проживання відповідачки за первісним позовом та докази надіслання їй листом з описом вкладення копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою судді від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.05.2025 представник ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2024 №11873/13-01-24-08, від 21.03.2024 №11859/13-01-24-08, від 21.03.2024 №11866/13-01-24-08 та податкової вимоги від 02.09.2024 №0020736-1303-1301. В обґрунтування зустрічного позову представник позивачки за зустрічним позовом зазначив, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги стало прощення Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» боргу за кредитним договором, укладеним 15.05.2008 з Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк». Покликається на те, що наданий кредит був іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості квартири АДРЕСА_1 , а тому прощена основна сума боргу за кредитом у силу абз.3 підп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не є додатковим благом. Наполягає, що за таких умов у контролюючого органу були відсутні правові підстави нараховувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із сум прощеної заборгованості, а оскаржувані рішення прийняті без додержання ч.2 ст.19 Конституції України.

10.06.2025 представник позивачки за зустрічним позовом подав клопотання, до якого додав платіжну інструкцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді від 12.06.2025 зустрічну позовну заяву прийнято до провадження, об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №380/1325/25 та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

04.08.2025 представник відповідача за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, а разом з ним клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду. В обґрунтування заперечень на зустрічний позов представник відповідача зазначив, що на підставі наказу від 09.01.2024 №78-ПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 27.02.2024 №7196/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 та встановлено неподання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, несплату податку на доходи фізичних осіб і військового збору та заниження загального річного оподатковуваного доходу. Вказує, що за даними Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб та інформацією АТ «ТАСКОМБАНК» від 15.07.2022 №11119/29 ОСОБА_1 у 2021 році отримала дохід у вигляді анульованого (прощеного) боргу за кредитним договором у сумі 445110,43 грн, який відображений банком за ознакою доходу « 126». Стверджує, що така сума на підставі п. «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України є додатковим благом, підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу та оподаткуванню за ставкою 18 відсотків, а також військовим збором за ставкою 1,5 відсотка, у зв`язку з чим нараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 80119,88 грн і військовий збір у сумі 6676,66 грн. На підтвердження своєї позиції покликається на постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №818/155/17 та від 09.04.2019 у справі №819/1310/16.

10.09.2025 представник позивачки за зустрічним позовом подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 01.10.2025 заяву представника позивача за зустрічним позовом про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, визнано причини пропуску встановленого законом строку звернення до суду поважними та поновлено такий строк; у задоволенні клопотання представника відповідача за зустрічним позовом про залишення позову без розгляду відмовлено.

29.10.2025 представник відповідача за зустрічним позовом подав відзив на позовну заяву в частині вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги. Зазначає, що окрім заборгованості в розмірі 108835,67 грн ОСОБА_1 має також заборгованість у розмірі 12,53 грн із земельного податку з фізичних осіб, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.12.2020 №003683/13-01-04-24/ НОМЕР_1 , що не оскаржується. Наголошує, що податкова вимога не породжує податкових зобов`язань, а надсилається платнику внаслідок наявності податкового боргу, а за правилами п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). З огляду на це вважає, що навіть за умови задоволення зустрічного позову в частині податкових повідомлень-рішень підстави для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 02.09.2024 №0020736-1303-1301 відсутні.

Ухвалою суду від 30.10.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.02.2026 від сторін надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні.

У судовому засіданні представниця позивача за первісним позовом просила первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

У судовому засіданні представник позивачки за зустрічним позовом просив зустрічний позов задовольнити, у задоволенні первісного позову - відмовити.

19.02.2026 ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання суд постановив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

15.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» як банком і ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір №KF49135, за умовами п.1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 60000,00 доларів США строком на 15 років.

Згідно з п.1.2 цього договору кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 15.05.2023.

За правилами п.1.3 процент за користування кредитом установлено в розмірі 12,5 відсотка річних.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що кредит надається позичальнику для рефінансування споживчого кредиту, отриманого в ЛФ ВАТ «VAB Банк», та споживчих потреб.

Пунктом 2.1 передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечується іпотекою квартири у АДРЕСА_2 .

Додатком №1 до кредитного договору від 15.05.2008 банк установив позичальнику графік погашення кредиту в сумі 60000,00 доларів США з періодом погашення червень 2008 року квітень 2023 року по 334,00 доларів США щомісяця та останнім платежем у травні 2023 року в розмірі 214,00 доларів США.

Додаток №2 до кредитного договору від 15.05.2008 про розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту іменується «Іпотечний кредит» і містить такі умови: дата надання кредиту 16.05.2008, сума кредиту 60000,00 доларів США, термін користування кредитом 180 місяців, погашення основної суми кредиту 334,00 доларів США щомісяця, номінальна процентна ставка 12,50 відсотка річних.

16.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» як іпотекодержателем і ОСОБА_1 як іпотекодавцем укладено іпотечний договір, посвідчений Урумовою Ж. М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим №3803.

За змістом п.1 цього договору основним зобов`язанням є кредитний договір від 15.05.2008 №KF49135, згідно з яким іпотекодержатель надав іпотекодавцю строковий кредит у сумі 60000,00 доларів США.

Пунктом 2 іпотечного договору передбачено, що з метою повного та своєчасного виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , що в цілому складається з двох житлових кімнат житловою площею 26,9 кв. м та кухні, загальна площа квартири 44,6 кв. м, до квартири належить комора в підвалі площею 2,0 кв. м.

Того ж дня між тими ж сторонами укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною, посвідчений тим же нотаріусом за реєстровим №3804.

Судом установлено, що права та обов`язки кредитора за кредитним договором від 15.05.2008 №KF49135 і іпотекодержателя за іпотечним договором від 16.05.2008 у порядку правонаступництва перейшли до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК». Як вказано у п.1.1 статуту Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», копія якого міститься в матеріалах справи, це товариство виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», а також Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», яке є правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК», яке є правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях Відкритого акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК», яке є правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях Відкритого акціонерного товариства «Електрон Банк».

Рішення про врегулювання заборгованості за цим кредитним договором ухвалено Кредитною Радою банку, що підтверджується витягом з протоколу засідання Кредитної Ради АТ «ТАСКОМБАНК» від 30.03.2021 №300321/11. У цьому витягу тип кредитного продукту визначено як «VS_Споживчий кредит під іпотеку в USD», валюту фінансування долар США, ліміт активної операції 60000 дол. США, термін фінансування 180 місяців (до 15.05.2023), цільове призначення кредит для рефінансування споживчого кредиту, отриманого в ЛФ ВАТ VAB Банк, та споживчих потреб, а забезпеченням квартиру загальною площею 44,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , з нотаріальним оформленням первинної іпотеки. Кредитна Рада ухвалила дозволити часткове погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі не менше ніж 20000 дол. США, а в разі такого погашення не застосовувати пеню, вивести з обтяження предмет іпотеки шляхом укладення договору про розірвання іпотечного договору від 16.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж. М. в реєстрі за номером 3803, припинити ведення претензійно-позовної роботи та укласти договір про прощення залишку боргу за кредитним договором.

Листом від 18.05.2021 №8384/70.1.1 АТ «ТАСКОМБАНК» повідомило ОСОБА_1 , що за результатами розгляду її звернення від 22.02.2021 щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором від 15.05.2008 №KF49135 банк прийняв рішення за умови погашення заборгованості за цим договором у загальному розмірі не менше ніж 20000 дол. США не застосовувати пеню в повному обсязі та не стягувати судові витрати, вивести з обтяження предмет іпотеки квартиру загальною площею 44,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом укладення договору про розірвання іпотечного договору, припинити ведення претензійно-позовної роботи за кредитним договором та укласти договір про прощення залишку боргу за кредитним договором або здійснити відступлення заборгованості (основного боргу, процентів) на фінансову компанію за вибором позичальника. У листі також зазначено, що визначені в ньому умови бажано здійснити зі сторони позичальника у строк до 31.05.2021.

27.05.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» як кредитором і ОСОБА_1 як боржником укладено договір про прощення боргу за кредитним договором від 15.05.2008 №KF49135. За змістом п.1 цього договору сторони домовились відповідно до ст.598 та 605 Цивільного кодексу України припинити зобов`язання боржника шляхом прощення кредитором залишку боргу за кредитним договором, а боржник звільняється від сплати кредитору залишку заборгованості, що на дату укладення договору складає 35219,16 доларів США, що еквівалентно 970150,50 грн за курсом Національного банку України станом на 27.05.2021, з яких 16213,20 доларів США, що еквівалентно 446610,43 грн заборгованість за кредитом, а 19005,96 доларів США, що еквівалентно 523540,07 грн заборгованість за відсотками. Пунктом 5 договору передбачено, що підписанням договору боржник підтверджує, що він повідомлений кредитором про прощення боргу за кредитним договором у сумі, вказаній у п.1 договору, за самостійним рішенням кредитора.

Того ж дня, 27.05.2021, між АТ «ТАСКОМБАНК» і ОСОБА_1 укладено договори про розірвання іпотечного договору від 16.05.2008 (реєстровий №3803) та про розірвання договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 16.05.2008 (реєстровий №3804), посвідчені Урумовою Ж. М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Листом від 15.07.2022 №11119/29 АТ «ТАСКОМБАНК» повідомило ГУ ДПС у Львівській області, що в податковій звітності за формою 4-ДФ за 2 квартал 2021 року банком відображено інформацію щодо суми прощеного (анульованого) боргу ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) за кредитним договором №KF49135 від 15.05.2008 в сумі 446610,43 грн тіло кредиту; банк повідомив вказану фізичну особу про прощення (анулювання) боргу шляхом укладання 27.05.2021 договору про прощення боргу; сума анульованого основного боргу (кредит) у розмірі 446610,43 грн відображена у податковій звітності банку за формою 4-ДФ за 2 квартал 2021 року за такими ознаками доходу: 445110,43 грн тіло кредиту з ознакою доходу « 126 дохід, отриманий платником податку як додаткове благо»; 1500,00 грн тіло кредиту з ознакою доходу « 189» неоподатковувана сума (25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік) згідно з підп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України. За відомостями Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, які містяться в матеріалах справи, АТ «ТАСКОМБАНК» відобразило щодо ОСОБА_1 за 2 квартал 2021 року дві суми 445110,43 грн і 525040,07 грн.

На підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 09.01.2024 №78-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 » та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 10.01.2024 №36/13-01-24-08-08 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2024 №7196/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 . У розділі III цього акта зафіксовано порушення:

- п. «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.168, п.179.7 ст.179 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2021 рік, у сумі 80119,88 грн;

- порушення підп.164.2.7 п.164.2 ст.164, підп.168.4.5 п.168.4 ст.168, п.179.7 ст.179, підп.1.2, 1.3, 1.4, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у результаті чого занижено військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету за 2021 рік, у сумі 6676,66 грн;

- порушення підп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.

В описовій частині акта перевірки зазначено, що заниження загального річного оподатковуваного доходу за 2021 рік становить 445110,43 грн, а висновки контролюючого органу ґрунтуються на даних Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб і на інформації АТ «ТАСКОМБАНК» від 15.07.2022 №11119/29. Інших джерел інформації, зокрема кредитного та іпотечного договорів, договору про прощення боргу, акт перевірки не містить.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 21.03.2024 прийняло:

- податкове повідомлення-рішення №11859/13-01-24-08 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 100149,85 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 80119,88 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20029,97 грн;

- податкове повідомлення-рішення №11866/13-01-24-08 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 8345,82 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 6676,66 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1669,16 грн;

- податкове повідомлення-рішення №11873/13-01-24-08 форми «ПС», яким на підставі підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.120.1 ст.120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 340,00 грн за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом 21.03.2024 за адресою: АДРЕСА_3 (штрихкодовий ідентифікатор 0600901266961), а 10.04.2024 поштове відправлення повернулося до контролюючого органу з причини закінчення терміну зберігання.

У зв`язку із несплатою грошових зобов`язань ГУ ДПС у Львівській області 02.09.2024 винесло податкову вимогу форми «Ф» №0020736-1303-1301, якою повідомило ОСОБА_1 про наявність у неї станом на 01.09.2024 податкового боргу в сумі 108848,20 грн, попередило про виникнення права податкової застави та вимагало терміново сплатити суму податкового боргу.

Відомості про стан заборгованості підтверджуються довідкою ГУ ДПС у Львівській області про податкову заборгованість ОСОБА_1 від 08.01.2025 №155/5/13-01-13-03, за змістом якої станом на 07.01.2025 заборгованість становить 108848,20 грн, з яких з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 100489,85 грн (основний платіж за актом документальної перевірки 80119,88 грн, штрафні санкції 20369,97 грн), з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 8345,82 грн (основний платіж за актом документальної перевірки 6676,66 грн, штрафні санкції 1669,16 грн), із земельного податку з фізичних осіб 12,53 грн. У довідці зазначено, що стягненню підлягає борг на суму 108835,67 грн.

Як слідує зі змісту відзиву від 29.10.2025 та витягу з інтегрованої картки платника податків, заборгованість із земельного податку з фізичних осіб у сумі 12,53 грн виникла на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.12.2020 №003683/13-01-04-24/ НОМЕР_1 , яке позивачкою за зустрічним позовом не оскаржується та не входить до складу заявлених у первісному позові вимог.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 21.03.2024 №11873/13-01-24-08, від 21.03.2024 №11859/13-01-24-08, від 21.03.2024 №11866/13-01-24-08 та податковою вимогою від 02.09.2024 №0020736-1303-1301, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності визначення контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору із суми основного боргу за кредитом, прощеного банком, а також з приводу наявності підстав для стягнення визначених у такий спосіб сум як податкового боргу.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

За дефініцією, наведеною у підп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України регламентовано, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом; загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами п. «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Абзацом 3 підп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Наведені норми викладені у відповідних редакціях на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» від 13.04.2021 №1383-IX (далі Закон №1383-IX).

Верховний Суд у постанові від 04.03.2026 у справі №320/41763/24 зазначив: «З метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов`язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютними кредитами), та збалансування оподаткування щодо цієї категорії громадян шляхом внесення відповідних змін до ПК України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» від 13 квітня 2021 року №1383-IX (далі - Закон №1383-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року». У цій же постанові Верховний Суд виснував: «Отже, метою прийняття Закону №1383-IX було урегулювання відносин щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті, зокрема отриманими під заставу житла, та усунення прогалини в законодавстві, яка виникла після доповнення пункту 165.1 статті 165 ПК України підпунктом внаслідок відсутності законодавчого врегулювання процедури реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)», а також: «Відтак, законодавець прийнявши Закон №1383-IX, втілив завдання України як соціальної держави та надав соціальну підтримку тим громадянам, які фактично з незалежних від них обставин опинились в скрутному становищі, розширив коло доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, та усунув прогалину щодо застосування підпункту 165.1.59 пункт 165.1 статті 165 ПК України, яка існувала до його прийняття».

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2021) звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Вирішуючи спір у частині правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з такого.

З аналізу змісту вищевказаних норм Закону випливає, що з 23.04.2021 законодавець вивів із-під оподаткування прощену (анульовану) основну суму боргу (кредиту) за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, зокрема: шляхом включення відповідного застереження безпосередньо до п. «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та шляхом доповнення підп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України абзацом третім. Умовами застосування абз.3 підп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України є: прощення (анулювання) саме основної суми боргу (кредиту); наявність іпотечного кредиту, наданого в іноземній валюті; забезпечення такого кредиту іпотекою житлової нерухомості; прощення (анулювання) боргу за самостійним рішенням кредитора, не пов`язаним з процедурою банкрутства; прощення (анулювання) боргу до закінчення строку позовної давності.

Суд встановив, що усі перелічені умови в цій справі наявні, а саме:

- кредит за кредитним договором від 15.05.2008 №KF49135 наданий в іноземній валюті у сумі 60000,00 доларів США;

- цей кредит є іпотечним, оскільки виконання зобов`язань позичальника за ним згідно з п.2.1 кредитного договору забезпечено іпотекою квартири, а сам додаток №2 до кредитного договору, підписаний обома сторонами, іменується «Іпотечний кредит»;

- забезпеченням виступила житлова нерухомість квартира АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат житловою площею 26,9 кв.м та кухні, загальною площею 44,6 кв.м, що визначено у п.2 іпотечного договору від 16.05.2008;

- прощення боргу здійснено за самостійним рішенням кредитора, ухваленим Кредитною Радою АТ «ТАСКОМБАНК» 30.03.2021 (протокол №300321/11), про яке банк повідомив ОСОБА_1 листом від 18.05.2021 №8384/70.1.1, та оформленим договором про прощення боргу від 27.05.2021, і таке рішення не пов`язане з процедурою банкрутства;

- прощення відбулося 27.05.2021, тобто до 15.05.2023 кінцевого строку погашення кредиту, установленого п.1.2 кредитного договору, а тому суд виходить з того, що основну суму боргу прощено до закінчення строку позовної давності щодо цієї заборгованості. Протилежного контролюючий орган не доводив: ані в акті перевірки, ані в заявах по суті справи.

Суд звертає увагу на те, що предметом оподаткування контролюючий орган визначив суму 445110,43 грн, яка згідно з листом АТ «ТАСКОМБАНК» від 15.07.2022 №11119/29 та п.1 договору про прощення боргу від 27.05.2021 є частиною тіла кредиту, тобто основною сумою боргу (кредиту). Прощені банком відсотки у сумі 523540,07 грн до бази оподаткування не включалися, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 16.07.2026 у справі №380/18149/24 та від 28.04.2026 у справі №140/12973/24: «Так, під додатковим благом законодавець розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором».

Відтак, оподаткована контролюючим органом сума 445110,43 грн є саме тією основною сумою боргу (кредиту) за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, яка в силу абз.3 підп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та яку п. «д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України виключає зі складу додаткового блага.

Необґрунтованими є покликання представника відповідача за зустрічним позовом на п.«д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України як на підставу оподаткування, оскільки контролюючий орган застосував цю норму без урахування застереження «крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості» та без урахування імперативної вказівки цієї ж норми на те, що до оподатковуваного доходу включається додаткове благо «крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу».

Суд вважає за необхідне зазначити, що абз.3 підп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України не містить умов ні щодо цільового призначення іпотечного кредиту, ні щодо того, що предмет іпотеки є єдиним житлом платника податку. На відміну від підп.165.1.59 п.165.1 ст.165 ПК України у первісній редакції, який пов`язував звільнення з отриманням кредиту на придбання єдиного житла та з порядком, передбаченим законом щодо реструктуризації, абз.3 підп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України таких додаткових умов не встановлює. Тому та обставина, що згідно з п.1.4 кредитного договору від 15.05.2008 кредит надавався для рефінансування споживчого кредиту та споживчих потреб, не впливає на застосування цього звільнення, оскільки визначальними є валюта кредиту, іпотечний характер кредиту та житловий характер предмета іпотеки, які в цій справі підтверджені документально.

Суд також відхиляє покликання представника відповідача за зустрічним позовом на постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №818/155/17 та від 09.04.2019 у справі №819/1310/16. Висновки Верховного Суду в цих справах викладені за іншого правового врегулювання спірних правовідносин до прийняття та набрання чинності Законом №1383-IX, а відтак не підлягають застосуванню до обставин справи, що розглядається. Аналогічного підходу дотримується Верховний Суд, який у постанові від 04.03.2026 у справі №320/41763/24 зазначив: «Водночас правовідносин у справах в яких прийнято зазначені постанови не є релевантними до цих правовідносин, оскільки перевірки платників податків в зазначених справах були проведені до прийняття та набрання чинності Законом №1383-IX».

Стосовно того, що АТ «ТАСКОМБАНК» відобразило суму 445110,43 грн у податковій звітності за формою 4-ДФ за ознакою доходу « 126», застосувавши як неоподатковувану лише суму 1500,00 грн, суд вказує, що обов`язок зі сплати податку виникає з норм ПК України, а не з обраної податковим агентом ознаки доходу, тому відображення банком доходу за ознакою « 126» не створює для платника податку податкового обов`язку за наявності законодавчого звільнення такого доходу від оподаткування.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що контролюючий орган під час перевірки не досліджував ні кредитний договір від 15.05.2008 №KF49135 з додатками, ні іпотечний договір від 16.05.2008, ні договір про прощення боргу від 27.05.2021, а обмежився даними Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб та листом банку від 15.07.2022 №11119/29. Унаслідок цього обставини, які мають визначальне значення для правильного вирішення питання про наявність об`єкта оподаткування, зокрема валюта кредиту, його іпотечний характер і житловий характер предмета іпотеки, під час перевірки не встановлювалися, а оскаржувані рішення прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

Оскільки сума 445110,43 грн не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу ОСОБА_1 за 2021 рік, у неї не виникло обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб з цієї суми, а відтак податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11859/13-01-24-08 є протиправним як у частині податкового зобов`язання в сумі 80119,88 грн, так і в частині похідної від нього штрафної (фінансової) санкції в сумі 20029,97 грн.

З огляду на підп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки цей дохід не включається до загального оподатковуваного доходу, він звільняється і від оподаткування військовим збором, у зв`язку з чим протиправним є і податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11866/13-01-24-08 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому зборі в сумі 8345,82 грн, в т.ч.: податкове зобовязання - 6676,66 грн та штрафна (фінансова) санкція - 1669,16 грн.

Висновок контролюючого органу про обов`язок ОСОБА_1 подати декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік ґрунтувався виключно на твердженні про наявність у неї обов`язку включити прощену основну суму боргу до складу загального оподатковуваного доходу. Оскільки таке твердження є безпідставним, протиправним є і податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11873/13-01-24-08 про застосування штрафу в сумі 340,00 грн.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 02.09.2024 №0020736-1303-1301 суд зазначає таке.

Згідно з підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд не враховує доводи представника відповідача за зустрічним позовом про те, що податкова вимога не може бути предметом судового оскарження з тих мотивів, що вона не породжує податкових зобов`язань. Податкова вимога є рішенням суб`єкта владних повноважень, ухваленим на виконання владних управлінських функцій, яке безпосередньо впливає на права та обов`язки платника податків, оскільки з нею закон пов`язує виникнення права податкової застави на майно платника, опис такого майна та застосування заходів стягнення. Відтак таке рішення може бути оскаржене в порядку, встановленому п.56.1 ст.56 ПК України та п.2 ч.1 ст.5 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, податкову вимогу від 02.09.2024 №0020736-1303-1301 сформовано на суму 108848,20 грн, з якої 108835,67 грн становлять грошові зобов`язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 21.03.2024, а 12,53 грн заборгованість із земельного податку з фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» від 22.12.2020 №003683/13-01-04-24/2424102542. Тобто підставою для формування податкової вимоги в переважній частині слугували саме ті грошові зобов`язання, які суд визнає такими, що визначені контролюючим органом протиправно.

За наслідками визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2024 №11859/13-01-24-08, №11866/13-01-24-08 і №11873/13-01-24-08 визначені ними грошові зобов`язання втрачають ознаку узгодженості й не можуть вважатися податковим боргом у розумінні підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України. Відповідно, загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 становить 12,53 грн, тобто не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за такого розміру боргу податкова вимога згідно з п.59.1 ст.59 ПК України не надсилається (не вручається) і заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються.

Необґрунтованими є посилання представника відповідача за зустрічним позовом на п.59.5 ст.59 ПК України, оскільки ця норма регулює наслідки зміни розміру наявного податкового боргу і не легітимізує податкову вимогу, яка позбавлена своєї матеріально-правової підстави внаслідок скасування рішень, на підставі яких вона сформована.

За таких обставин суд вважає, що зустрічний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи первісний позов про стягнення податкового боргу, суд керується таким.

Згідно з абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Верховний Суд у постанові від 18.09.2025 у справі №400/7174/21 зазначив: «Сталою та послідовною є практика Верховного Суду (зокрема справи №640/17763/21, №160/13436/22), відповідно до якої у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше».

У цій же постанові Верховний Суд виснував: «Щоб певну суму назвати податковим боргом, така сума повинна бути безперечно доведена до боржника, про наявність суми несплаченого податку платник податків повинен бути повідомлений. Податковий орган, звертаючись до суду з позовом про стягнення податкового боргу, повинен провести узгодження суми боргу, оскільки податковим боргом визначається сума узгодженого грошового зобов`язання».

Як уже встановлено судом, заявлена до стягнення сума 108835,67 грн у повному обсязі складається з грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 21.03.2024 №11873/13-01-24-08, №11859/13-01-24-08 і №11866/13-01-24-08. Ці рішення оскаржені в судовому порядку в межах цієї ж справи та за наслідками розгляду зустрічного позову визнаються судом протиправними і скасовуються. Відтак визначені ними грошові зобов`язання не є узгодженими, а заявлена до стягнення сума не є податковим боргом, стягнення якого допускають п.87.11 ст.87 і п.95.1 ст.95 ПК України.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Досліджуючи надані докази, наведені міркування, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується, що ГУ ДПС не довело правомірності визначення ОСОБА_1 грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору та застосування штрафної (фінансової) санкції за неподання декларації, а відтак не довело і наявності у неї податкового боргу в сумі 108835,67 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що первісний позов Головного управління ДПС у Львівській області є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача за зустрічним позовом на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що такі прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, у зв`язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка за пред`явлення зустрічного позову сплатила судовий збір у сумі 4844,00 грн, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких умов на користь позивачки за зустрічним позовом за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 4844,00 грн.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України при відмові в задоволенні позову суб`єкта владних повноважень підстави для розподілу судових витрат за первісним позовом відсутні.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити повністю.

2. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги задовольнити повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 21.03.2024 №11859/13-01-24-08.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 21.03.2024 №11866/13-01-24-08.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 21.03.2024 №11873/13-01-24-08.

6. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 02.09.2024 №0020736-1303-1301.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, буд.35, м.Львів, 79026; ЄДРПОУ 43968090).

Відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 11 серпня 2026 року.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна