Ухвала суду № 138936879, 12.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 серпня 2026 року м.Київ справа № 320/23520/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2025 № 15/4565/с;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2025 № 15/4565/с без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.02.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2025 №15/4565/с.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2025 №15/4565/с, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.02.2023.

06.03.2026 на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві подати звіт про виконання судового рішення.

Заявник зазначає, що у листопаді 2025 року відповідачем на виконання судового рішення проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого її розмір визначено з 01.12.2025 у сумі 23 610,00 грн, а з 01.01.2026 - 25 950,00 грн. Водночас виплата нарахованих сум та пенсії у перерахованому розмірі здійснюється відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених або перерахованих на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

За твердженням заявника, у листопаді 2025 року йому було виплачено 15 910,19 грн пенсії у розмірі, що виплачувався до виконання рішення суду, 7 461,42 грн як частину поточної заборгованості та 187,35 грн як частину заборгованості за минулий час, тоді як у січні 2026 року пенсію знову виплачено лише у розмірі 15 910,19 грн. При цьому відповідач конкретного строку повного виконання судового рішення не визначив, пославшись на здійснення виплат у межах бюджетних асигнувань, передбачених Порядком №821. На думку заявника, такими діями виконання судового рішення фактично поставлено у залежність від наявності бюджетного фінансування, що свідчить про його неналежне виконання.

Заявник заперечує правомірність застосування відповідачем Порядку №821 у спосіб, який обмежує виплату пенсії, перерахованої на виконання судового рішення. Посилаючись на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, заявник стверджує, що пенсія має виплачуватися щомісячно та у повному розмірі, а підзаконний нормативно-правовий акт не може ставити реалізацію права на пенсію та виконання судового рішення у залежність від обсягу бюджетних асигнувань чи передбачати часткову виплату належних сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у 30-денний строк з моменту отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення суду у цій справі з відповідними доказами.

06.07.2026 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано звіт від 28.04.2026 №2600-0904-8/66624 про виконання судового рішення, який був сформований відповідачем у підсистемі ЕСІТС "Електронний суд" та поданий до суду 28.04.2026.

У поданому звіті територіальний орган Пенсійного фонду України зазначив, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем було здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2025 №15/4565/с, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.02.2023. Розмір пенсії після перерахунку з 01.02.2023 становить 20930,00 грн.

Також, відповідачем зазначено, що після перерахунку пенсії на виконання рішення суду було нараховано доплату у сумі 292567,80 грн. за період з 01.02.2023 по 30.04.2026, виплата якої в повному обсязі буде виплачена після надходження відповідного фінансування в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" (далі - Постанова №821).

Крім того, у звіті відповідач вказує, що станом на 15.04.2026 наявна заборгованість на виконання рішення суду, обліковується в Переліку 821.

Відповідно до Порядку №649, позивачу була виплачена заборгованість, а саме: 31.12.2025 у розмірі 187,35 грн., 24.02.2026 у розмірі 103,00 грн., 23.03.2026 у розмірі 101,00 грн., 20.04.2026 у розмірі 100,00 грн.

Відповідно до Порядку №821, було здійснено виплату поточної заборгованості, а саме: 31.12.2025 у розмірі 7461,42 грн., 24.02.2026 у розмірі 1000,00 грн., 23.03.2026 у розмірі 982,00 грн., 20.04.2026 у розмірі 877,00 грн.

Із загальної суми боргу у 2025 - 2026 роках здійснено виплату у розмірі 10811,77 грн. Таким чином, залишок невиплачених коштів становить 281756,03 грн.

Відповідач зазначив, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Головне управління зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджений постановою Кабінет Міністрів України від 17 вересня 2025 року №1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонд України на 2025 рік». Бюджет враховує видатки на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, що розподілені за джерелами їх виплати (фінансування). Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 року № 127.

Відповідач звертає увагу, що облік фінансових зобов`язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ).

Також, відповідачем наголошено, що Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФ відомості про зобов`язання з виплати заборгованості позивачу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №320/23520/25 у сумі 292567,80 грн.

Враховуючи означені обставини, відповідач вважає, що ним вжито всі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення суду у справі №320/23520/25.

Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2025 №15/4565/с, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.02.2023.

Так, з наданого відповідачем розрахунку пенсії за вислугу років вбачається, що пенсія позивача після перерахунку на виконання рішення становить 38812,73 грн., з урахуванням максимального розміру - 20930,00 грн.

Таким чином, рішення суду було виконано відповідачем в частині здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2025 №15/4565/с.

Натомість, розмір нарахованої на виконання рішення суду заборгованості не був виплачений позивачу, внаслідок чого відсутні підстави вважати рішення суду виконаним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не лише не виплатив позивачу заборгованість, нараховану за минулі періоди, а також не виплачує позивачу поточний розмір пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили позивач після відновлення порушеного права у судовому порядку не набуває права на негайне і повне отримання належної суми пенсії, що зводить нанівець конституційний принцип обов`язковості судового рішення.

Суд зауважує, що після набрання рішенням законної сили право особи на перераховану пенсію вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб`єктивне право вимоги до держави. У той же час, затверджений постановою №821 Порядок надає категорії "перераховані пенсії за рішенням суду" не суто обліково-інформаційного значення, а наділяє її практичним та функціональним навантаженням, позаяк вона використовується не для обліку вже належних до виплати сум, а для відокремлення їх від звичайної пенсійної виплати і підпорядкування спеціальному режиму часткової, відстроченої та асигнувально залежної виплати.

На переконання суду, така модель змінює саму природу судового захисту, оскільки якщо особа після відновлення у судовому порядку порушеного права не отримує виконання судового рішення, а лише набуває статус одержувача виплати, що здійснюється пропорційно бюджетному ресурсу, судове рішення перестає бути ефективним способом поновлення порушеного права. У такому разі спір фактично не вирішується остаточно: особа спочатку доводить в суді порушення органом державної влади свого права на отримання пенсії у належному, законодавчо визначеному розмірі, а потім невизначений час очікує, коли держава визнає фінансову можливість це право реалізувати. Такий підхід прямо суперечить позиції Конституційного Суду України стосовно того, що виконання судового рішення не може бути ілюзорним або надмірно відкладеним.

Таким чином, Порядок №821 створює ситуацію, за якої суд своїм рішенням встановлює, що особі належить певний розмір пенсії або доплати і що цей розмір мав бути визначений раніше, однак після цього орган Пенсійного фонду України переносить суму належної пенсійної виплати до спеціальної категорії "перерахованих пенсій за рішенням суду" і ця сума виплачується вже не як обов`язковий наслідок судового рішення, а як елемент окремого бюджетного процесу. Іншими словами, постанова трансформує право, встановлене судом, з площини обов`язкового виконання у площину дискреційного бюджетного планування.

Суд зазначає, що наведене свідчить про виникнення парадоксальної ситуації: судовий захист, який за Конституцією України має бути засобом поновлення права особи, внаслідок запровадженого постановою №821 механізму перетворюється на підставу для застосування до особи менш сприятливого порядку виплати. Такий наслідок несумісний зі статтею 55 Конституції України та статтею 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, як це тлумачить Конституційний Суд України.

Застосування до позивача положень Порядку, затвердженого оскаржуваною Постановою №821, на переконання суду, призводить до обмеження його конституційних прав на соціальний та судовий захист та на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд зауважує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями на встановлення порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень шляхом звуження джерел виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету ПФУ на відповідну мету.

Таким чином, звузивши джерела виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету ПФУ на відповідну мету, Уряд де-факто змінив законодавчо встановлений порядок виконання рішення суду щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат, у яких боржником виступає ПФУ, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про врегулювання таких питань відповідачем поза межами наданих йому повноважень з огляду на наявність регулюючих такі правовідносини актів.

Наведені приписи Порядку №821 по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання у бік виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом.

Звідси, невиплата відповідачем у повному обсязі поточної пенсії, перерахованої на виконання рішення суду у цій справі, з посиланням на положення Порядку №821, свідчить про порушення пенсійним органом конституційного принципу обов`язковості судового рішення та зводить нанівець право особи на судовий захист, закріплене у статті 55 Основного Закону.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

За таких обставин, виплата позивачу пенсійним органом поточної пенсії у розмірі, меншому за розмір перерахованої на виконання рішення суду пенсії, свідчить про порушення відповідачем конституційного принципу обов`язковості судового рішення та, відповідно, унеможливлює прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28.04.2026 №2600-0904-8/66624.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту тягне за собою необхідність накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, здійснення керівником суб`єкта владних повноважень достатніх і вичерпних дій, які спрямовані на виконання судового рішення, є підставою для звільнення його від сплати штрафу.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що керівником відповідача були вчинені дії, спрямовані на виконання судового рішення, які, однак, не призвели до повного виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин (через відсутність достатнього фінансування для виплати як заборгованості по перерахованій пенсії, так і виплати поточної пенсії у належному розмірі). Вказані обставини надають суду можливість звільнити відповідача від сплати штрафу.

Втім, враховуючи, що виконання судового рішення у цій справі залежить від фінансування витрат на відповідні цілі з Державного бюджету України, суд вважає за необхідне надати пенсійному органу можливість виконати судове рішення належним чином та встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28.04.2026 №2600-0904-8/66624 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №320/23520/25.

Звільнити Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві від сплати штрафу за невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №320/23520/25.

Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 08.09.2025 у справі №320/23520/25 - один місяць з моменту отримання цієї ухвали суду.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.