Ухвала суду № 138936710, 11.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 серпня 2026 року Справа № 280/3711/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.02.2026 № 0046583- 2411-0829- НОМЕР_1 та № 0046582-2411-0829-UA23060070000082704;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області у Запорізькій області від 05.02.2026 року № 0001227-1303- 0801;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області внести відповідні зміни до Інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) шляхом виключення (списання) відомостей про податковий борг та нарахування, що виникли на підставі скасованих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

До суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позивних вимог. Позивач зазначає, що під час ознайомлення з матеріалами справи та аналізу відомостей Інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , позивачем було виявлено, що оскаржувана податкова вимога від 05.02.2026 року № 0001227-1303-0801 на суму 4 499,84 грн була сформована відповідачем на підставі податкових повідомлень-рішень (ППР) за 2020 рік та 2024 рік.

Так, згідно уточненої позовної заяви позивач просить:

1. Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області (форма «Ф») :

№ 0046583-2411-0829- UA23060070000082704 від 27.02.2026 на суму 1144, 73 грн. та № 0046582-2411-0829- UA23060070000082704 від 27.02.2026 на суму 1405,29 грн.;

№ 0863597-2406-0829 від 15.12.2021 року на суми 990,63 грн та № 0863598-2406 0829 від 15.12.2021 року 806,95 грн.;

№ 0440850-2411-0829- UA23060070000082704 від 20.06.2025 року на суму 1 489,19 грн. та № 0440869-2411-0829- UA23060070000082704 від 20.06.2025 року на суму 1 213,07 грн.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області у Запорізькій області від 05.02.2026 року № 0001227-1303-0801.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області внести відповідні зміни до Інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) шляхом виключення (списання) відомостей про податковий борг та нарахування, що виникли на підставі скасованих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Ухвалою суду від 25.06.2026 уточнений позов ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено, що позивачу необхідно у встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні підстави пропуску такого строку із наданням відповідних доказів.

На виконання указаної ухвали суду представником позивача надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначає про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач не отримував. Зазначає, що з 11.02.2022 року по 24.04.2025 року позивач перебувала за межами України, що підтверджується копіями сторінок закордонного паспорта з відмітками про перетин кордону. Вказаний період охоплює час, коли мало відбуватися вручення ППР за 2020 рік (після 15.12.2021). Перебуваючи за межами України, позивач об`єктивно не мала можливості отримувати поштову кореспонденцію, зокрема рекомендовані листи з повідомленням про вручення. Позивач повернувшись в Україну вперше 18.02.2026 отримала вже податкову вимогу, яка стала підставою для звернення до суду. Також вказує, що інформація за зазначеним в матеріалах справи поштовим трекінгом відсутня в електронному реєстрі АТ "Укрпошта", що не дає можливості встановити дату відправлення вказаних податкових повідомлень-рішень поштою та їх повернення. На цій підставі просить суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити такий строк.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення направлені були позивачу поштою, втім поштові відправлення повернулися із відміткою про «Закінчення терміну зберігання». Посилаючись на п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, відповідач зауважив, що податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими платнику податків, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Розглянувши подану представником позивача заяву про поновлення строку звернення до суду, перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16, від 21 серпня 2025 року у справі № 380/20996/24.

З урахуванням предмету цього позову строк звернення до суду починається з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про наявність (прийняття відносно нього) саме оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Судом встановлено, що предметом оскарження в даній справі є, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 15.12.2021 № 0863597-2406-0829, від 15.12.2021 № 0863598-2406-0829, від 20.06.2025 № 0440850-2411-0829-UA23060070000082704, від 20.06.2025 № 0440869- 2411-0829.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що податкове повідомлення - рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 ПК України.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.3 статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

За приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Водночас у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду, покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ним отримані не були та матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження їх вручення. А також вказував, що інформація за зазначеним в матеріалах справи поштовим трекінгом відсутня в електронному реєстрі АТ "Укрпошта", що не дає можливості встановити дату відправлення вказаних податкових повідомлень-рішень поштою та їх повернення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270).

Відповідно до пункту 73 Правил № 270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Пунктом 86 Правил № 270 передбачено, що у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод (пункту 101 Правил № 270).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (пункт 102 Правил № 270).

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було надіслано на податкову адресу позивача, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, вони позивачем не отримані та були повернуті відправнику.

Так, податкові повідомлення рішення від 15.12.2021 № 0863597-2406-0829, від 15.12.2021 № 0863598-2406-0829 були повернуті на адресу відправника з відміткою органу поштового зв`язку про його повернення «за закінченням терміну зберігання».

Інформації щодо підстав повернення податкових повідомлень рішень від 20.06.2025 № 0440850-2411-0829-UA23060070000082704, від 20.06.2025 № 0440869- 2411-0829 поштові відправлення не містять.

Крім того, судом встановлено, що на підтвердження направлення податкових повідомлень рішень від 20.06.2025 № 0440850-2411-0829-UA23060070000082704, від 20.06.2025 № 0440869- 2411-0829 відповідачем надано копію поштового конверта з трек-номером R067035386405. Однак на вказаному конверті в графі «Кому» зазначено отримувача: « ОСОБА_2 », тоді як позивачем у справі є « ОСОБА_3 ».

Тобто, зазначений лист адресований іншій особі, а саме ОСОБА_4 . Направлення відповідачем поштового відправлення з викривленим ім`ям (« ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 ») технічно унеможливило отримання цього листа позивачем.

Судом також враховано, що позивач з 11.02.2022 року по 24.04.2025 року перебувала за межами України, що підтверджується копіями сторінок закордонного паспорта з відмітками про перетин кордону.

Перебуваючи за межами України, позивач об`єктивно не мала можливості отримувати поштову кореспонденцію, зокрема рекомендовані листи з повідомленням про вручення.

Позивач повернувшись в Україну вперше 18.02.2026 отримала податкову вимогу, яка і стала підставою для звернення до суду.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про фактичне отримання позивачем податкових-повідомлень-рішень, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачеві строк звернення до суду на підставі частини першої статті 121 КАС України.

Щодо прийняття уточненої позовної заяви до розгляду, суд зазначає, що частиною 1 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Враховуючи процесуальні права позивача, передбачені частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність підстав для відмови у прийнятті та поверненні вказаної заяви, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

Керуючись ст.ст. 44,47, 121, 122, 181, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та поновити його.

Прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог та розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Конишева