Рішення № 138936600, 12.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/4170/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.05.2026 року про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 81095981;

2) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 25.05.2026 року про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн., у виконавчому провадженні № 81095981;

3) зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження № 81095981 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гусєвим Олександром Олександровичем винесено постанову про відкрито виконавче провадження ВП №81095981 з виконання виконавчого листа № 260/6449/25, виданого 17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 09 грудня 2025 року в адміністративній справі №260/6449/25. Одночасно, з відкриттям виконавчого провадження відповідачем було прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81095981 від 25 травня 2026 року та постанову про стягнення виконавчого збору ВП №81095981 від 25 травня 2026 року з ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 34588 грн. Позивач категорично заперечує правомірність відкриття виконавчого провадження у даній справі та наголошує, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду було виконано належним чином і в повному обсязі ще до звернення стягувача із виконавчим листом до органу державної виконавчої служби. Відтак на момент відкриття виконавчого провадження були відсутні будь-які правові підстави для вчинення заходів примусового виконання, оскільки судове рішення вже було фактично виконане боржником.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року було залишено даний позов без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків шляхом надання заяви на усунення недоліків позовної заяви із зазначенням дати та номера справи, до якої долучити:

- доказ сплати судового збору у розмірі - 2662,40 грн;

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду та квитанцію про сплату судового збору.

За таких підстав суддя вважає, що в даному випадку існували такі обставини, які можна визнати поважними, а також з метою забезпечення визначеного Конституцією України та ст. 5 КАС України права позивача на судовий захист, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.

Відтак, недоліки позову усунуті в строк та спосіб встановлений судом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Вказану ухвалу доставлено відповідачу 06 липня 2026 року до його електронного кабінету, що стверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Станом на 12 серпня 2026 року Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року по адміністративній справі №260/6449/25 адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі посвідчення «Член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №260/6449/25 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 260/6449/25 повернуто скаржнику.

17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 260/6449/25/2026 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки. Боржника: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993.

За результатами повторного розгляду поданих документів та проаналізувавши чинне законодавство яке регулює порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби було встановлено, що підстав для видачі вищевказаного посвідчення немає.

11.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу виконавчого листа. Після отримання виконавчого листа 17.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення.

25.05.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гусєвим Олександром Олександровичем винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №81095981 від 25.05.2026 року якою зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки;

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №81095981 від 25.05.2026 року якою зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 сплатити витрати у розмірі 205,00 грн.;

- постанову про стягнення виконавчого збору ВП №81095981 від 25.05.2026 року якою постановлено стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_6 виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн.

Не погодившись із постановами органу Державної виконавчої служби від 25.05.2026 року позивач звернувся до суду із позовом який розглядається у цій справі з метою їх скасування.

Надаючи оцінку оскаржуваним постановам органу державної виконавчої служби, суд керується такими мотивами.

Так, статтею 1 Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі Закон України № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 1 частиною 1 Закону України № 1404-VIІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 частин 1 Закону України № 1404-VIІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із статтею 18 частинами 1, 2 Закону України № 1404-VIІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 26 частини 1 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із статтею 26 частиною 5 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 26 частиною 6 Закону України № 1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно із статтею 63 частинами 1, 2 Закону України № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Таким чином, встановлення факту виконання чи невиконання рішення немайнового характеру є наступною, самостійною стадією виконавчого провадження, яка настає виключно після винесення постанови про відкриття. Документальне підтвердження або спростування доводів Боржника про виконання рішення є предметом дослідження під час проведення виконавчих дій, а не підставою для відмови в допуску виконавчого документа до виконання.

Вказане кореспондується з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Пунктом 5 розділу І Інструкції встановлено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, законодавець регламентує обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за пред`явленим виконавчим документом за відсутності підстав для повернення, передбачених статтею 4 частиною 4 Закону України № 1404-VІІІ. При цьому добровільне виконання боржником рішення суду не є підставою для повернення виконавчого документа в розумінні статті 4 частини 4 Закону України № 1404-VІІІ.

В розумінні норм статті 27 Закону України № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Окрім того, пункту 2 розділу VІ Інструкції №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Розмір мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження визначається відповідно до Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5.

17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 260/6449/25/2026 з виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року по справі № 260/6449/25, в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки. Боржником в якому вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 11 лютого 2026 року №13/1/1327 повторно направлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву та матеріали ОСОБА_1 для повторного розгляду питання щодо видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гусєвим Олександром Олександровичем 25 травня 2026 року відкрито виконавче провадження ВП № 81095981 з виконання виконавчого листа № 260/6449/25 виданого 17 березня 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 09 грудня 2025 року по справі №260/6449/25.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гусєвим Олександром Олександровичем 25 травня 2026 року у виконавчому провадженні ВП №81095981 було визначено для боржника розмір мінімальних витрат в сумі 205 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гусєвим Олександром Олександровичем 25 травня 2026 року у в рамках виконавчого провадження ВП №81095981 з боржника було стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн.

01 червня 2026 року боржник ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до Начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ із заявою № 6/6616 та №6/6617 про закінчення виконавчого провадження.

Листом від 04.06.2026 року №1808 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 , про відмову щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування постанов державного виконавця у зв`язку з тим, що під час виконання рішення суду боржником не було враховано правову оцінку, викладену судом у відповідному судовому рішенні.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно із статтею 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що, Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Як судом вже було встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року в адміністративній справі № 260/6449/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та видачі посвідчення «Член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки.

Таким чином, вказаним рішенням суду було зобов`язано, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням наданої у рішенні суду правової оцінки.

З тексу вказаного рішення вбачається, що « Суд не вважає, що наявність в крові та сечі ОСОБА_2 етилового спирту в даному випадку може слугувати підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі спірного посвідчення за відсутності обставин, передбачених п. 11 Порядку».

«Більше того, суд враховує те, що п. 11 Порядку передбачає необхідність відмови у видачі посвідчення тільки у разі вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного сп`яніння. Проте в даному випадку ОСОБА_2 жодних дій у стані алкогольного сп`яніння, що стали причиною його смерті, не вчиняв».

«На думку суду, сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану».

За результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 13 березня 2026 року за №03/1/2148 було повідомлено ОСОБА_1 що за повторним надсиланням пакету документів ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 були направлені документи щодо видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби, у зв`язку із смертю солдата ОСОБА_3 , який помер внаслідок гострої недостатності кровообігу, атеросклеротичної серцево-судинної хвороби на фоні алкогольного сп`яніння, яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.12.2023 року №345, постанови про закриття кримінального провадження від 20.09.2023 року, лікарського свідоцтва №19 від 14.01.2023 року, виданого Покровським відділенням СМЕ послужили причиною смерті. За результатами розгляду повторно поданих Вами документів ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що підстав для видачі вищевказаного посвідчення немає. Зокрема, у відповідності до регламенту п. 11 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1998 року №379 (зі змінами) зазначено, що посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. У зв`язку з вище викладеним Ваші документи повернуті без реалізації.

А відтак, на виконання рішення боржником було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та відмовлено у видачі такого посвідчення на підставі пункту 11 Порядку №379 з огляду на те, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у стані алкогольного сп`яніння, тобто з підстав, яким суд у справі № 260/6449/25 уже надав самостійну правову оцінку, а відтак під час виконання судового рішення не врахував надану у рішенні суду правову оцінку.

Таким чином, рішення суду залишилось невиконаними, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 р. у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Суд зауважує, що фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 частини 1 пункту 9 Закону України № 1404-VІІІ, а не скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Більше того, згідно із статтею 27 частиною 9 Закону України № 1404-VІІІ, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання рішення суду з поважних причин.

Суд зауважує, що у відповідності до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В даному випадку державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі повноважень та у спосіб передбачений законом та Конституцією України. Прийняті спірні постанови відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». А відтак і відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Положеннями статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяД.В. Іванчулинець