Ухвала суду № 138936531, 11.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про накладення штрафу

11 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2027/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у здійсненні виплати пенсії перерахованої з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р. та з 01.03.2025 р. ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести виплату пенсії перерахованої ОСОБА_1 з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р. та з 01.03.2025 р. без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність; 3) зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованими і фактично виплаченими пенсійними сумами, які утворилися за результатами перерахунків, починаючи з 01.02.2023 р.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у здійсненні виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р. та з 01.03.2025 р. з обмеженням максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р. та з 01.03.2025 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позову відмовлено.

Рішення в цій справі набрало законної сили 15 вересня 2025 року.

19 травня 2026 року позивач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про зміну порядку і способу виконання рішення. Подану заяву ОСОБА_1 аргументував тим, що ГУ ПФУ в Закарпатській області визначило один розмір пенсії у перерахунках, однак при обчисленні невиплаченої частини пенсії за минулий час застосувало інший розрахунковий підхід, який не відповідає ні рішенню суду, ні складеним на його виконання перерахункам.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 заяву позивача про зміну порядку і способу виконання рішення задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі №260/2027/25. При цьому суд звернув увагу відповідача на необхідність роз`яснення наведених позивачем аргументів щодо розбіжностей між розрахунком суми невиплаченої пенсії (заборгованості) з лютого 2023 р. по грудень 2024 р. включно та розміром пенсії, визначеним у складених на виконання рішення суду перерахунках.

30 червня 2026 року відповідач подав до суду звіт про виконання рішення суду №0700-0902-8/41127 від 26.06.2026, в якому повідомив, що на виконання судового рішення в цій справі у листопаді 2025 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.02.2023, 01.03.2024 та з 01.03.2025. Розмір пенсії без обмеження максимальним з 01.12.2025 склав 29879,89 грн., та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», обчислений у сумі 26354,06 грн. Нарахована на виконання рішення суду сума пенсії (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.02.2023 по 30.11.2025 становить 154032,13 грн та облікована в електронній пенсійній справі позивача.

22 липня 2026 року позивач подав до суду заперечення на звіт, в яких звернув увагу на те, що наведені аргументи та надані докази не засвідчують виконання рішення в повному обсязі.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 28.07.2026 суд витребував від відповідача протоколи проведених перерахунків пенсій позивача з 01.02.2023 та 01.03.2024, а також розрахунок на доплату на пенсії за період з лютого 2023 року по грудень 2024 року.

На виконання такої ухвали 05 серпня 2026 року відповідач подав до суду протоколи перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 січня 2025 року, з 01 березня 2025 року та з 01 грудня 2025 року, а також розрахунок на доплату пенсії за період з лютого 2023 року по листопад 2025 року.

Провівши змістовий аналіз наданих відповідачем доказів в контексті повноти виконання рішення від 15.08.2025 у справі №260/2027/25, суд встановив наступне.

Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р.).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, своєчасне виконання рішення суду гарантує захист прав та свобод особи і є одним із показників утвердження принципу верховенства права у державі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у цій справі Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов`язано здійснити з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р. та з 01.03.2025 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що чинне законодавство не містить положень щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відмова відповідача у проведенні перерахунку і виплаті пенсії позивачу без обмеженням граничного розміру пенсії за своєю суттю є звуженням обсягу прав позивача та позбавленням його права на соціальний захист у повному обсязі як то передбачено законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

У поданій до суду заяві ОСОБА_1 звернув увагу на те, що незважаючи на формально проведений перерахунок, сума пенсії, що підлягала виплаті за минулий час (з лютого 2023 по грудень 2025 року) обчислена без застосування висновків суду у цій справі.

Досліджуючи обґрунтованість тверджень позивача, суд встановив, що згідно з протоколом перерахунку пенсії у пенсійній справі №1921, пенсія ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №260/2027/25 перерахована з 01 лютого 2023 року та становить 26879,89 грн, з 01 березня 2024 року - 28379,89 грн, а з 01 березня 2025 року - 26354,06 грн (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025). Однак такі відомості не узгоджуються з наданим відповідачем розрахунком на доплату пенсії, відповідно до якого сума пенсії, що підлягала виплаті в лютому 2023 року становить 21510,56 грн, з березня по вересень 2023 року - 23010,56 грн, з жовтня 2023 року по лютий 2024 року - 25010,56 грн, з березня по грудень 2024 року - 25188,59 грн, з січня по лютий 2025 року - 25754,06 грн та з березня по листопад 2025 року - 26354,06 грн.

Розрахована таким чином сума доплат на пенсію, що за твердженнями відповідача обліковується в електронній пенсійній справі позивача, за період з 01.02.2023 по 30.11.2025 становить 154032,13 грн.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області всупереч резолютивній частині рішення в цій справі та наведеним в ньому мотивам при проведенні перерахунку пенсії позивача за спірний період та обрахунку суми заборгованості, що підлягає виплаті, протиправно обчислено пенсію у меншому розмірі, аніж перераховано у наявних в матеріалах пенсійної справи протоколах.

Таким чином доводи ОСОБА_1 щодо невиконання рішення суду в цій справі знайшли своє підтвердження.

Суд враховує, що ухвалою від 04.06.2026 відповідача зобов`язано подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі №260/2027/25. Предметом судового контролю, з урахуванням наведених ОСОБА_1 у поданій заяві доводів, було питання правильності проведення нарахування різниці у перерахованій пенсії за період з лютого 2023 р. по грудень 2024 р. При цьому суд звернуто увагу відповідача на необхідність роз`яснення наведених позивачем аргументів щодо розбіжностей між розрахунком суми невиплаченої пенсії (заборгованості) з лютого 2023 р. по грудень 2024 р. включно та розміром пенсії, визначеним у складених на виконання рішення суду перерахунках.

У поданому до суду звіті відповідач стверджує, що сума доплати у розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №N/A1921, який здійснено на виконання рішення суду по справі №260/2027/25, формується з урахуванням вже виконаних попередніх рішень суду, а саме по справі №260/4647/24 та №260/4176/23, за якими також є сформована доплата на виконання попередніх рішень суду. Так, на виконання рішення суду по справі №260/2027/25 у лютому 2023 року нараховано розмір пенсії 26879,89 грн - 20930,00 грн (розмір пенсії встановлений рішенням суду №260/4647/24) = 5949,89 грн (різниця). У березні 2023 року нараховано розмір пенсії 26879,89 грн - 20930,00 грн (розмір пенсії встановлений рішенням суду №260/4647/24) = 5949,89 грн (різниця). У квітні 2023 року нараховано розмір пенсії 26879,89 грн - 20930,00 грн (розмір пенсії встановлений рішенням суду №260/4647/24) = 5949,89 грн (різниця). Аналогічний алгоритм розрахунку і в інших місяцях.

Однак суд відхиляє наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області аргументи, оскільки вони не підтверджуються відомостями долученого до матеріалів справи розрахунку. Як вже зазначалося вище, відповідно до розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою №N/A1921, сума заборгованості у розмірі 154032,13 грн, що підлягає виплаті ОСОБА_1 сформована наступним чином:

лютий 2023 року - сума пенсії, що підлягає виплаті ОСОБА_1 21510,56 грн - фактично виплачена сума 15560,67 грн - різниця доплати 5949,89 грн;

березень - вересень 2023 року - сума пенсії, що підлягає виплаті 23010,56 грн - фактично виплачена сума 17060,67 грн - різниця доплати 5949,89 грн;

жовтень 2023 року - лютий 2024 року - сума пенсії, що підлягає виплаті 25010,56 грн - фактично виплачена сума 19060,67 грн - різниця доплати 5949,89 грн;

березень - грудень 2024 року - сума пенсії, що підлягає виплаті 25188,59 грн - фактично виплачена сума 20418,70 грн - різниця доплати 4769,89 грн;

січень - лютий 2023 року - сума пенсії, що підлягає виплаті 25754,06 грн - фактично виплачена сума 23610,00 грн - різниця доплати 2144,06 грн;

березень - листопад 2025 року - сума пенсії, що підлягає виплаті 26354,06 грн - фактично виплачена сума 23610,00 грн - різниця доплати 2744,06 грн.

Отже, відомості розрахунку не містять підтвердження нарахування пенсії ОСОБА_1 згідно з резолютивною частиною рішення від 15 серпня 2025 року у справі №260/2027/25 та спростовують наведені у відзиві розрахунки.

При цьому суд звертає увагу Головного управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на те, що проведення перерахунків в межах справ №260/4176/23 та №260/3379/20 не були предметом розгляду цієї адміністративної справи, а тому не можуть досліджуватися в ході цього судового контролю. Ухвалою від 04.06.2026 №260/2027/25 Закарпатський окружний адміністративний суд зобов`язав відповідача надати докази виконання рішення саме в частині проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак такі докази суду надані не були. Формальне нарахування пенсії без проведення реального перерахунку з правильним визначенням суми заборгованості за спірний період не може вважатися належним виконанням судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

За правилами ч. 11 ст. 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Матеріали справі не містять доказів виконання рішення суду в цій справі в повній мірі, а тому поданий відповідачем звіт не підлягає прийняттю.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Вирішуючи питання щодо накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу відповідно до статті 382- 3 КАС України, суд враховує, що відповідач свідомо ігнорується виконання рішення у справі №260/2027/25. Жодних доказів, які б засвідчували наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або про неможливість його виконання в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що тривале ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, формальне ставлення до наведеного в резолютивній частині рішення порядку здійснення перерахунку пенсії позивача, розцінюється як порушення норм Конституції України та неповага до авторитету судової влади. Такі протиправні дії органу Пенсійного фонду України зумовлюють значне навантаження на судову систему в умовах обмеженості ресурсів, що негативно впливає на ефективність та своєчасність вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин.

На думку суду, не застосування штрафу, передбаченого статтею 382-3 КАС України, призведе до подальшого невиконання відповідачем судового рішення, нівелювання мети судового захисту та знецінення принципів верховенства права у державі.

З огляду на зазначене з метою стимулювання відповідача забезпечити своєчасне та повне поновлення прав ОСОБА_1 , захищених судом в межах цієї адміністративної справи, суд вважає за необхідне накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області штраф у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та встановити новий строк подання звіту.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 гривень.

Таким чином, сума штрафу, накладеного на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, становить 66560,00 грн (20 х 3328,00 грн).

Керуючись статтями 243, 248, 256, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання судового рішення у справі №260/2027/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_2 (місце роботи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) штраф у розмірі 66560,00 грн (Шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 коп.).

Половину суми штрафу у розмірі 33280,00 грн (Тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.) стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Половину суми штрафу у розмірі 33280,00 грн (Тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.) стягнути на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ - 26255795)).

3. Роз`яснити, що з наступного дня після набрання даною ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання відповідно до статті 12 частини 1 Закону України «Про виконавче провадження» протягом трьох місяців.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін