Рішення № 138935906, 12.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокуСправа №160/14176/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №00231732410 від 28.04.2026 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування ЄСВ у розмірі 11328,83 грн було проведено помилково, оскільки позивач у 2025 році працював у якості найманого працівника і роботодавець - ПП "Телерадіокомпанія "РЕГІОН" (ЄДРПОУ 23367370) сплачував єдиний внесок на рівні не нижче мінімального. З метою виправлення помилки 30.03.2026 позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2025 рік, в якій скориговано суму ЄСВ, яка підлягала сплаті, шляхом її зменшення на суму 11328,83 грн. Зазначена уточнена декларація була прийнята контролюючим органом. Позивач вважає, що дії службових (посадових) осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного рішення не можуть вважатись такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки за позивача єдиний внесок сплачував роботодавець, то нарахування штрафу в розмірі 2265,77 грн. за період з 21.07.2025 до 30.03.2026 та пені у розмірі 2103,72 грн за несплату єдиного внеску як ФОП є протиправним, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.06.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 14.05.2025 по 31.10.2025 перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ, як фізична особа підприємець та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 був платником єдиного внеску. Обліковувався на загальній системі оподаткування. ОСОБА_1 31.10.2025 було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою. Платник у стані 12 - припинено, але не знято з облiку. ОСОБА_1 03.11.2025 подано до податкового органу звітну Податкову декларацію про майновий стан і доходи №9339084508, з позначкою після припинення, за період травень - жовтень 2025 року (далі Декларація), граничний термін подання 20.11.2025. До поданої Декларації додано Додаток ЄСВ 1 Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 03.11.2025 №9339084426 з самостійно визначеною сумою єдиного внеску 11328,83 грн за період з 01.05.2025 по 31.10.2025 по терміну сплати 01.12.2025. Відповідно поданій звітності в інтегрованій картці платника за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (далі ІКП 71040000) по терміну сплати 01.12.2025 відображено нарахування єдиного внеску у сумі 11328,83 грн, які станом на 01.12.2025 не сплачено. До податкового органу 30.03.2026 ОСОБА_1 подано уточнюючу Податкову декларацію про майновий стан і доходи №9439055772 за період травень - жовтень 2025 року, відповідно до якої проведено коригування сум єдиного внеску до зменшення на загальну суму 11328,83 грн за період з 01.05.2025 по 31.10.2025. Виходячи з викладеного, у період з 01.12.2025 до 30.03.2026 в ІКП 71040000 ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 11328,83 грн. Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. З огляду на викладені обставини, ГУ ДПС вважає, що доводи, аргументи та мотиви викладені позивачем в позовній заяві є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 був зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності 14.05.2025, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованою 15.05.2025.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованою 03.11.2025, ОСОБА_1 припинив діяльність як суб`єкт підприємницької діяльності 31.10.2025.

Позивача знято з обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області 31.10.2025 як платника податків.

Як платника єдиного внеску позивача не знято з обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

03.11.2025 позивачем подано до податкового органу звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи №9339084508, з позначкою після припинення, за період травень - жовтень 2025 року.

В графі 22.1 поданої декларації позивачем визначено суму зобов`язань з єдиного внеску, що підлягає обов`язковій сплаті самостійно визначену платником податків за результатами звітного (податкового) року (графа 6 рядка Усього додатку ЄСВ1) у розмірі 11328,83 грн.

Відповідно до додатку ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до податкової декларації про майновий стан і доходи позивачем визначено суму нарахованого єдиного внеску (графа 4 х графа 5) до сплати у розмірі 11328,83 грн.

В подальшому, 30.03.2026 позивачем подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи №9439055772 за період травень - жовтень 2025 року, відповідно до якої проведено коригування сум єдиного внеску до зменшення на загальну суму 11328,83 грн за період з 01.05.2025 по 31.10.2025.

28.04.2026 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №00231732410 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2265,77 грн за період з 21.07.2025 по 30.03.2026, нараховано пеню у розмірі 2103,72 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, рішенням якої від 15.05.2026 №12703/6/99-00-06-02-01-06 оскаржене рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Правомірність прийняття рішення №00231732410 від 28.04.2026 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є предметом розгляду у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами ч. 5 ст. 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Частиною 8 ст. 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Днем сплати єдиного внеску вважається - у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VI).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 Закону №2464-VI).

Єдиний внесок згідно з частиною дванадцятою вказаної статті Закону №2464-VІ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з п.п. 3, 7 ч. 1 ст. 14 Закону №2464-VI податкові органи зобов`язані, серед іншого, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону та за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI).

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч. 14 ст. 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Відповідно до матеріалів справи, позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 14.05.2025 по 31.10.2025, та 03.11.2025 позивач самостійно подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за жовтень 2025 року та Додаток ЄСВ1, яким самостійно визначив суму єдиного внеску до сплати у розмірі 11328,83 грн.

Разом із цим, ст. 50 ПК України визначено порядок самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій платником податку податковій декларації.

Відповідно до абзацу 1 п. 50.1 ст. 50 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Скориставшись цим правом, позивач подав уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за жовтень 2025 року та уточнюючий Додаток ЄСВ1 до неї, яким задекларовано зменшення нарахування єдиного внеску у сумі 11328,83 грн.

Відповідно до квитанції №2 уточнюючу декларацію прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 30.03.2026 за реєстраційним №9439055772.

Отже, контролюючий орган застосував штрафні санкції та нарахував пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, нарахованого позивачем помилково.

При цьому, позивач шляхом подання уточнюючої декларації, виправив зазначену помилку до ухвалення відповідачем спірного у цій справі рішення.

Крім того, судом встановлено з Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з травня 2025 року по жовтень 2025 року, що позивач був найманим працівників в ПП «ТРК «Регіон», отримував заробітну плату, з якої відраховано податки.

Особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 04.12.2019 (справа №440/2149/19) та від 23.01.2020 (справа №480/4656/18).

За таких обставин позивач у відповідному періоді був застрахованою особою, а обов`язок щодо сплати єдиного внеску за нього як за найманого працівника покладався на роботодавця. Покладення на позивача додаткового обов`язку зі сплати єдиного внеску за той самий період як на фізичну особу підприємця за умови сплати роботодавцем єдиного внеску у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок призводило б до подвійної сплати єдиного внеску за одну й ту саму застраховану особу.

Отже, суд робить висновок, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафу у розмірі 2265,77 грн та нарахування пені у розмірі 2103,72 грн, оскільки обставини, покладені контролюючим органом в основу оскаржуваного рішення, не свідчать про наявність у позивача непогашеної недоїмки зі сплати єдиного внеску на момент прийняття такого рішення.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №00231732410 від 28.04.2026 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі встановленої ставки 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією від 03.06.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №00231732410 від 28.04.2026 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетним асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський