Рішення № 138935782, 10.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/19634/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046350022823 від 13.05.2026 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» без врахування рішення Конституційного Суду України від 04.06. 2019 N 2-р/2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період навчання в Павлоградському медичному училищі з 01.09.1995р. по 03.07.1997р. та період роботи на посаді «медичної сестри» з 11.10.2017р. по 29.06.2018р., та з 02.07.2018р. по 24.04.2023р. до спеціального стажу, що дає право на вислугу років по ст. 55 п. «е» Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, починаючи з 05.05.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на належний розмір пенсії.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 липня 2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснив відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 05.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.05.2025 № 046350022823 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. Закон України від 03.10.2017 N 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій набрав чинності 11.10.2017, отже, стаж роботи за вислугою років зараховується саме станом на 11.10.2017 та на умовах, які діяли на 11.10.2017.

Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право), спеціальний стаж станом на 10.10.2017, що дає право на призначення за вислугу років, становить 16 років 09 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (менше 25 років).

Страховий стаж роботи станом на 10.10.2017 становить 25 роки 02 місяці 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (менше 26 років 06 місяців).

На виконання ухвали суду відповідачем надано матеріали пенсійної справи позивача.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 05.05.2026 звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугою років, однак рішенням № 046350022823 від 13.05.2026 року відповідач відмовив у призначенні пенсії, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю спеціального стажу.

Як зазначив відповідач у рішенні: «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення заявника до територіальних органів Пенсійного фонду України 05.05.2026.

Згідно п. "е" ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники охорони здоров`я за наявності віку та спеціального стажу, визначеного пунктом "е" статті 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" Закон №1788. Пенсію за вислугу років призначають незалежно від віку і за умови наявності спеціального стажу на 11.10.2017р 26 років 6 місяців.

Страховий стаж особи становить 25 років 02 місяця 25 днів. Спеціальний стаж особи на 11.10.2017 склав 16 років 09 місяців 19 днів.

До страхового стажу зараховано всі періоди по наданим документам.

Додатковий коментар:

На даний час відмовлено в призначенні пенсії згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.».

Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Вказані зміни набрали чинності 01.04.2015.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.

Отже, Законом № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, наведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Суд звертає увагу на те, що вказаною нормою збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".

За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Крім того, аналіз змісту п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дозволяє дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).

Із матеріалів справи встановлено, що 05.05.2026 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 046350022823 від 13.05.2026 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу роботи.

При цьому, до спеціального страхового стажу за вислугу років не зараховано періоди навчання з 01.09.1995 по 03.07.1997 та періодів роботи з 12.10.2017 по 29.06.2018, з 02.07.2018 по 24.04.2023.

Враховуючи викладені вище положення, суд звертає увагу на те, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII відповідач повинен керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

Даний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 05.05.2026 року пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Доводи відповідача про необхідність набуття позивачем пільгового стажу не менше 26 років 6 місяців для призначення пенсії за вислугу років не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо наявності підстав для зарахування до спеціального стажу роботи періоду навчання з 01.09.1995 по 03.07.1997, суд зазначає таке.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З огляду на положення наведених норм, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців до стажу роботи, в тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, зараховується період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі - за денною формою навчання, що підтверджується дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідкою та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відповідні відомості.

Відповідно до довідки №33 від 04.02.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчалася в Павлоградському медичному училищі на денній формі навчання спеціальності «Сестринська справа» з 01.09.1995 року (наказ «Про зарахування на навчання» №127 від 03.08.1995) по 03.07.1997 року (наказ «Про присвоєння кваліфікації» №100 від 03.07.1997). По закінченні навчання рішенням Державної кваліфікаційної комісії присвоєно кваліфікацію «медична сестра» та виданий диплом серії НОМЕР_1 від 03.07.1997 р., реєстраційний №5960.

Згідно із записами №1 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.08.1997, позивач прийнята з 01.08.1997 року на посаду фельдшера швидкої допомоги Юр`ївської центральної райлікарні смт Юр`ївка.

Отже, перерва між закінченням навчання позивача та прийняттям на роботу не перевищує трьох місяців.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що період навчання позивача з 01.09.1995 по 03.07.1997 належить зарахуванню до спеціального трудового стажу, що надає право на пенсію за вислугу років.

Щодо зарахування до спеціального стажу періодів роботи з 11.10.2017 по 29.06.2018 та з 02.07.2018 по 24.04.2023, суд зазначає таке.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (Перелік №909).

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок - № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.08.1997 позивач з 11.10.2017 по 29.06.2018 року працювала в Комінальному закладі «Павлоградська міська лікарня №2» сестрою медичною; з 02.07.2018 по 24.04.2023 працювала на посаді сестри медичної Приватного підприємства Фірми «ЛОР».

При цьому, вказані записи не містять виправлень, описок, підчищень, а тому є належними та допустимими доказами, які підтверджують період її роботи.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) за період з жовтня 2017 року по квітень 2023 року наявні позначки щодо сплати страхових внесків.

Як слідує з Форми РС-право - розрахунок вислуги років, відповідач не зарахував до спеціального стажу позивача період роботи з 11.10.2017 по 29.06.2018 та з 02.07.2018 по 24.04.2023, а лише до страхового стажу.

Отже, враховуючи те, що трудова книжка містить записи про роботу позивача на посаді сестри медичної, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) наявна інформація про сплачені страхові внески, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні вказаних періодів до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на умовах пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

Відтак, періоди роботи позивача з 11.10.2017 по 29.06.2018 та з 02.07.2018 по 24.04.2023 мають бути зараховані до спеціального стажу позивача.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046350022823 від 13.05.2026 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, суперечить чинному законодавству, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років виключно через відсутність необхідного стажу роботи, водночас, судом встановлено, що до спеціального стажу позивача не зараховано періоди навчання та роботи, разом з цим, зважаючи на те, що з урахуванням вказаних періодів спеціальний стаж позивача складає 24 повних роки, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію, проте, з метою ефективного захисту прав позивача, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на вищевикладене судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046350022823 від 13.05.2026 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» без врахування рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), що дає право на вислугу років по ст. 55 п. «е» Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» період навчання в Павлоградському медичному училищі з 01.09.1995 по 03.07.1997 та періоди роботи з 11.10.2017 по 29.06.2018, та з 02.07.2018 по 24.04.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 10 серпня 2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна