Ухвала суду № 138935728, 11.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 серпня 2026 року Справа №160/24255/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіної Н.Є. в адміністративній справі № 160/24255/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.08.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, ідентифікаційний код юридичної особи - 03192187 щодо відмови у встановленні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради ідентифікаційний код юридичної особи - 03192187 встановити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 вересня 2025 року позовну заяву повернув позивачу.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 160/24255/25 скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.07.2026 від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи), в якому містилась заява-клопотання № 1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.08.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі № 160/24255/25 відмовив.

У вказаній заяві позивач також вимагав передати справу до «Суду, встановленого Законом».

В обґрунтування поданого клопотання вказав, що у цій справі суддею вже було ухвалено протиправне рішення у формі ухвали, що була остаточною та унеможливлювала доступ позивача до правосуддя, яка скасована судом апеляційної інстанції. Оскільки ч. 6 ст. 7 КАСУ передбачає застосування аналогії закону та аналогії права, а ч. 1 ст. 37 КАСУ не допускає повторну участь судді у новому розгляді цієї самої справи після скасування попередніх рішення або ухвали про закриття провадження в справі, що в нашому випадку підлягає розширеному тлумаченню, оскільки відмова у відкритті провадження є за своєю суттю різновидом закриття провадження, протиправною формою недопущення до судового захисту.

Ухвалою суду від 06.08.2026 заяву ОСОБА_1 про передачу справи до суду, встановленого законом в адміністративній справі № 160/24255/25, визнано необґрунтованою, передано матеріали адміністративної справи № 160/24255/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Калугіної Н.Є., відповідно до ст. 31 КАС України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 для розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О.

Відповідно до частини третьої та абзацу 1 частини четвертої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Частиною одинадцятою статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Вирішуючи заяву про відвід судді, суд виходить з такого.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- об`єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в пунктах 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява № 33949/02), пункті 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року (заява № 16695/04). На додачу, в пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

При вирішенні справи «Білуха проти України» ЄСПЛ у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статті 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Умови, за яких повторна участі судді в розгляді адміністративної справи є недопустимою, визначені статтею 37 КАС України, відповідно до якої:

1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

4. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

6. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд, проаналізувавши заяву позивача про відвід судді Калугіної Н.Є., доходить висновку, що ця заява базується виключно на припущеннях позивача щодо можливої упередженості судді і не підкріплена жодними належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Жодних посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення головуючою суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи безсторонності, позивачем не зазначено.

У заяві про відвід судді позивач посилається на ухвалу судді Калугіної Н.Є. від 01.09.2025 про повернення позовної заяви, яка була скасована постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026, як на підставу неможливості подальшої участі судді Калугіної Н.Є. у вказаній справі.

Однак частина четверта статті 36 КАС України чітко зазначає, що не може бути підставою для відводу судді незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання. Також частина перша статті 37 КАС України зазначає, що підставою для відводу судді, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції може бути лише його участь у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Слід зазначити, що ухвала про повернення позовної заяви - це суто процесуальне рішення щодо звернення до суду, а не вирішення спору по суті. Скасування такої ухвали апеляційним судом не свідчить про упередженість судді та не є аргументованою підставою для відводу судді, а є лише результатом інстанційного контролю.

Подана позивачем заява про відвід містить незгоду із процесуальними рішеннями судді під час розгляду справи.

Інших доводів щодо упередженості чи необ`єктивності судді Калугіної Н.Є. заявником не наведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіної Н.Є. від розгляду даної адміністративної справи, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 31, 36, 40, 241, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіної Н.Є. в адміністративній справі № 160/24255/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя І.О. Свергун