Рішення № 138935711, 11.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа №160/17967/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України вДонецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

25.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області № 047050027453 від 11.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 період роботи з 30.08.1995 року по 21.01.2008 рік в Дочірньому Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні №104 «Стальконструкція» ВАТ «Дніпростальконструкція».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.05.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV. Вважає, що має достатній страховий стаж більше 30 років та досяг необхідного пенсійного віку 55 років. Відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з неврахуванням до страхового стажу періоду роботи позивача з 30.08.1995 року по 21.01.2008 рік у Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні №104 ВАТ «Дніпростальконструкція», оскільки його неможливо підтвердити довідкою. Позивач вважає, що його право порушено. З урахуванням обставин викладених у позові просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 30 червня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/17967/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 15.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позивач не має необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - період роботи через не підтвердженність довідкою.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

07.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо переходу із пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 047050027453 від 11.05.2026 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно до даного рішення, до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з з 30.08.1995 року по 21.01.2008 рік в Дочірньому Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні №104 «Стальконструкція» ВАТ «Дніпростальконструкція».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, доводам відповідача викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За приписами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні їй відповідати.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України.

При цьому у Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені нормативно-правовими актами, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та бути співмірними з нею.

Правовідносини щодо призначення пенсій за віком на пільгових умовах врегульовані, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та визначає, зокрема, умови набуття права на пенсію, порядок її призначення, перерахунку і виплати.

Згідно зі статтею 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсійних виплат із солідарної системи мають застраховані особи за умови дотримання встановлених цим Законом вимог.

За змістом пункту 2 частини першої статті 114 Закону №1058-IV працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць за умовами праці, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за наявності передбачених законом віку та відповідного стажу.

Закон України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Таким чином, для виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 законодавством передбачено сукупність юридичних фактів, а саме: досягнення встановленого віку, наявність необхідного страхового стажу та наявність необхідного пільгового стажу роботи на відповідних роботах, професіях, посадах, передбачених Списком №2, за умови підтвердження відповідних умов праці.

Водночас суд звертає увагу, що питання підтвердження стажу роботи не може вирішуватися виключно шляхом формального посилання пенсійного органу на відсутність певної довідки без дослідження всіх наявних документів та встановлення причин неможливості отримання такої довідки.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічний підхід закріплено у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому така довідка має містити, зокрема, періоди роботи, професію або посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт та найменування Списку, до якого включається відповідний період роботи, а також первинні документи, на підставі яких вона видана.

Отже, із наведених положень законодавства вбачається, що уточнююча довідка не є безумовною та єдиною формою доказу пільгового стажу. Її необхідність безпосередньо пов`язана з відсутністю у трудовій книжці відомостей, які дозволяють визначити право особи на пільгове пенсійне забезпечення.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2019 року у справі №204/362/17, зазначивши, що уточнююча довідка необхідна у випадку відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Верховний Суд також наголосив, що якщо пенсійний орган відмовляє у зарахуванні періоду, він повинен надати оцінку записам трудової книжки та зазначити, які саме відомості в ній відсутні і чому вони потребують підтвердження уточнюючою довідкою.

Подібний висновок викладено Верховним Судом також у постановах від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17 та від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17.

Зокрема, у справі №446/656/17 Верховний Суд критично оцінив доводи пенсійного органу про неможливість зарахування спірного періоду через відсутність можливості перевірки документів за первинними документами у зв`язку з ліквідацією підприємства та погодився з висновком про наявність підстав для зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.

У постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 Верховний Суд також погодився із зарахуванням періодів роботи до пільгового стажу та зазначив про необхідність врахування відомостей трудової книжки при вирішенні питання про право особи на пільгове пенсійне забезпечення. Водночас Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі №620/3754/18 звернув увагу, що у разі ліквідації підприємства без правонаступника та неможливості отримання документів про стаж можуть застосовуватися положення пункту 18 Порядку №637, відповідно до якого трудовий стаж за певних умов може встановлюватися на підставі показань не менше двох свідків, які знали особу по спільній роботі та мають документи про власну роботу за відповідний період.

Отже, пенсійний орган, вирішуючи питання про зарахування спірного періоду до пільгового стажу, повинен дослідити не лише факт наявності або відсутності уточнюючої довідки, а й усі інші документи, що підтверджують трудову діяльність позивача, характер виконуваної роботи, займану посаду, повноту робочого дня, відповідність роботи Списку №2, а також обставини неможливості отримання додаткових документів.

Разом з тим питання застосування Списків №1 та №2 врегульовано Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №383 право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1 і №2 мають працівники, професії та посади яких передбачені відповідними Списками, якщо зайнятість у цих професіях і на цих посадах відповідає умовам, встановленим законодавством.

Особливого значення у цій справі набуває положення пункту 4.2 Порядку №383, відповідно до якого результати атестації робочих місць за умовами праці застосовуються при обчисленні пільгового стажу за періоди роботи після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, щодо спірного періоду з 30 серпня 1995 року по 21 січня 2008 року необхідно встановити не лише факт роботи позивача у Дочірньому Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні №104 «Стальконструкція» ВАТ «Дніпростальконструкція», а й те, чи відносилася займана ним посада до відповідної позиції Списку №2 та чи підтверджувалося право на пільгове пенсійне забезпечення результатами атестації робочого місця.

Водночас сам по собі факт відсутності уточнюючої довідки не може автоматично свідчити про відсутність у позивача права на зарахування спірного періоду до пільгового стажу, якщо інші наявні у справі докази дають можливість встановити відповідні обставини.

Суд також враховує положення статті 44 Закону №1058-IV, відповідно до яких застрахована особа подає документи, необхідні для призначення пенсії, а орган Пенсійного фонду України зобов`язаний розглянути подані документи та прийняти відповідне рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше десяти днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, саме на пенсійний орган покладається обов`язок довести, що прийняте ним рішення відповідає вимогам закону, є обґрунтованим, прийняте з урахуванням усіх істотних обставин та на підставі повного і належного дослідження поданих особою документів.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України при перевірці рішення суб`єкта владних повноважень суд, зокрема, з`ясовує, чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Зазначені критерії кореспондують принципу належного врядування та означають, що пенсійний орган не може обмежитися формальним зазначенням про відсутність певного документа, якщо матеріали пенсійної справи містять інші документи, які підлягають оцінці у сукупності.

Суд звертає увагу, що у спірному рішенні №047050027453 від 11 травня 2026 року відповідачем фактично покладено в основу відмови лише обставину непідтвердження відповідного періоду довідкою, без належної оцінки всіх документів, наданих позивачем на підтвердження трудової діяльності за спірний період, та без наведення достатнього обґрунтування того, чому відповідні записи та документи не можуть бути враховані.

Такий підхід не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та не забезпечує належної реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що орган Пенсійного фонду не вправі формально відмовляти у зарахуванні стажу лише з мотивів неможливості перевірити відповідні відомості за первинними документами, якщо така неможливість не залежала від волі пенсіонера та надані ним документи у своїй сукупності підтверджують відповідні обставини. Зокрема, такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2019 року у справі №204/362/17 та від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17.

При цьому суд враховує принцип in dubio pro homine, відповідно до якого у сфері реалізації соціальних прав особи орган державної влади має обирати таке тлумачення та застосування правових норм, яке забезпечує найбільш повну реалізацію гарантованого законом права, якщо інше прямо не встановлено законом.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечувати реальне поновлення порушеного права особи, а не зводитися до формального повторного розгляду питання без врахування встановлених судом обставин.

Таким чином, з урахуванням установлених у справі обставин, наведених норм законодавства та правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050027453 від 11 травня 2026 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а питання щодо зарахування спірного періоду до пільгового стажу підлягає вирішенню з урахуванням наведених судом правових висновків та фактично встановлених у справі доказів.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050027453 від 11 травня 2026 року не відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України, оскільки прийняте без належного та повного дослідження обставин, які мають значення для вирішення питання про право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, та з формальним посиланням на відсутність уточнюючої довідки.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України вДонецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050027453 від 11 травня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 травня 2026 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_1 з 30 серпня 1995 року по 21 січня 2008 року в Дочірньому Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні №104 «Стальконструкція» ВАТ «Дніпростальконструкція».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук