Ухвала суду № 138935658, 11.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 серпня 2026 рокуСправа №160/5908/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, в якій позивач просить:

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України, на підставі ст. 5 КАС України та ст.19 Закону України Про правовий режим воєнного стану утриматися від вчинення будь-яких організаційних, розпорядчих та реєстраційних дій щодо опрацювання (включно з реєстрацією в системі електронного документообігу), тиражування та підготовки до винесення на розгляд Верховної Ради України проектів, постанов, чи інших документів про підготовку або призначення виборів Президента України до моменту припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року адміністративну справу №160/5908/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій передано на розгляд за інстанційною підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.04.2026 року відмовлено у прийнятті до свого провадження справи №160/5908/25 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматись від вчинення дій, повернуто справу №160/5908/26 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

24.04.2026 року ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду подано апеляційну скаргу на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.04.2026 року.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/5908/26 залишено без руху.

При цьому 30.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення у справі №160/5908/26.

Також 11.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Турової О.М.

Відповідно до довідки начальника управління з організаційного забезпечення Дніпропетровського окружного адміністративного суду Семенко Т.В. від 12.05.2026 року адміністративна справа №160/5908/26 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій 03.04.2026 року направлена до Верховного Суду за інстанційною підсудністю, як суду першої інстанції.

Станом на 12.05.2026 року справа №160/5908/26 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду не надходила.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/5908/26.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2026 року справу №160/5908/26 за позовом ОСОБА_1 до апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматись від вчинення дій призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 25 червня 2026 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2026 року у справі №160/5908/26 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року залишено без змін.

23.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №160/5908/26.

Відповідно до довідки начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. від 03.08.2026р. №213 суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М. з 20.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Турової О.М. в адміністративній справі №160/5908/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій необґрунтованою та передано матеріали адміністративної справи №160/5908/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Чернявська Т.І.) від 05.08.2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Турової О.М. від розгляду справи №160/5908/26 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року призначено заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення у справі №160/5908/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі №160/5908/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій відмовлено у повному обсязі.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у цій справі, суд зазначає наступне.

За приписами ч. ч. 1-2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання відкриття провадження у цій справі та з`ясовуючи, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 26 КАС України встановлено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями адміністративних справ позивачеві дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги.

При цьому стаття 25 КАС України пов`язує підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 , а місцезнаходженням відповідача Апарату Верховної Ради України, є адреса: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 5.

Також з наданої позивачем копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , слідує, що позивач з 12.03.2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача є саме м. Київ.

Водночас, позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи правильність звернення з цим позовом за підсудністю саме до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, посилається на його перебування як військовослужбовця в районі відповідальності Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який виконує бойові завдання у Дніпропетровській області, та долучає на підтвердження цих обставин довідку Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) від 31.10.2025 року про те, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 з 08.07.2025 року по теперішній час.

Тобто звернення з цим позовом саме до Дніпропетровського окружного адміністративного суду обґрунтоване позивачем фактичним місцем проходження ним військової служби.

Водночас, як вказано вище, за приписами частини першої статті 25 КАС України позови, наведені у частині першій цієї статті, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до абз.3 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Абзацами 4 та 5 статті 3 цього Закону визначено, що:

місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;

місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Також слід зазначити, що за приписами чинного законодавства під час проходження служби військовослужбовці можуть декларувати або реєструвати своє місце проживання за місцем розташування службового житла, навіть якщо мають у власності інше житло.

Так, відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 р. за № 1020/32472, визначено, що декларування / реєстрація місця проживання (перебування) військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265. Для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, адреса задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, допускається перебування на квартирному обліку при житлових комісіях військових частин за останнім місцем проходження військової служби, у разі розформування військових частин - при житлових комісіях їх правонаступників, а в разі розформування правонаступників - у ТЦК та СП і відповідних квартирно-експлуатаційних органах (далі - КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району), на території обслуговування якого знаходилася розформована військова частина. Таким військовослужбовцям КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за місцем передислокації військових частин оформлюють довідки щодо перебування на квартирному обліку у Збройних Силах України на підставі списків військовослужбовців, які перебували на квартирному обліку у гарнізонах, що розміщувалися на тимчасово окупованих територіях станом на 01 січня 2014 року. Військовослужбовці та члени їх сімей у разі забезпечення службовими жилими приміщеннями декларують / реєструють своє місце проживання за адресою розташування цього житла.

Отже, з наведеного слідує, що зареєстрованим місцем проживання (перебування) військовослужбовця є житло, за адресою якого він офіційно зареєстрований чи задекларований згідно із законом (зокрема за місцем розташування службового житла, якщо це оформлено у встановленому законодавством порядку), а не просто фактичне розташування місця служби. Адреса дислокації чи місцезнаходження військової частини не прирівнюється автоматично до задекларованого місця проживання військовослужбовця цієї військової частини, якщо військовослужбовець не пройшов процедуру офіційної реєстрації за цією адресою (наприклад, у спеціальному службовому житлі). Така реєстрація здійснюється у Центрах надання адміністративних послуг або через органи місцевого самоврядування відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265.

До 14 березня 2022 року порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, встановлювались Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (далі Правила).

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).

В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

В пункті 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів) (абзац 8 пункту 26 Правил).

Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, який набрав чинності 14 березня 2022 року.

У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 25 КАС України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах КАС України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання (перебування) матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання (перебування) може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання (перебування), але зареєстроване може бути лише одне місце проживання (перебування).

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 536/1267/18, а також у постанові Верховного Суду від 24.06.2024 року у справі №554/7669/21, в якій Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі №556/1395/21, від 12 лютого 2020 року у справі №161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Отже, на підставі вказаного суд дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 25 КАС України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи - позивача.

Суд наголошує, що розгляд і вирішення адміністративної справи із недотримання судом правил територіальної підсудності є порушенням як норм чинного законодавства, так і приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, в частині гарантування позивачу права на розгляд його справи судом, встановленим законом.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Таким чином, порушення адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративному суду розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи наведене, а також те, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача є м. Київ, суд доходить висновку, що ця адміністративна справа за правилами територіальної підсудності не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, а повинна розглядатися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ, тобто Київським окружним адміністративним судом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частин шостої, восьмої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Таким чином суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Керуючись статтями 25, 26, 29, 30, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу №160/5908/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій - передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Передачу адміністративної справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, передбачені статтями 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова