Ухвала суду № 138935369, 12.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

12 серпня 2026 р. Справа№120/7024/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голови Вінницького апеляційного суду Сергія Медвецького про визнання бездіяльності протипранвою та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голови Вінницького апеляційного суду Сергія Медвецького про визнання бездіяльності протипранвою та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 18.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом:

- надання суду письмового підтвердження чи пояснення про те, хто є дійсним підписантом цієї позовної заяви (зокрема, але не тільки, належним чином засвідчені копії перших сторінок паспорта позивача);

- зазначення відомостей визначених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме: реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача або надання пояснень щодо незазначення цих обов`язкових реквізитів;

- надання документу про сплату судового збору чи/або додаткових доказів на підтвердження незадовільного майнового стану;

- надати належні докази того, що стороною позивача було вжито усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідної інформації та доказів;

- надання належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви матеріалів.

03.06.2026 року позивачем було подано заяву у якій зазначено, що він отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, та перевіривши зміст цієї ухвали на предмет застосування судом надмірного формалізму і непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою останній вважає, що дана ухвала підлягає залишенню без руху позивачем, оскільки в ухвалі не зазначено банківських реквізитів для перерахунку судового збору.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року продовжено строк виконання ухвали суду від 18.05.2026 року, при цьому додатково вказавши реквізити для сплати судового збору, а саме: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд та встановлено 5-денний термін з дня одержання копії ухвали від 08.06.2026 року.

03.07.2026 року позивачем подано заяву щодо виконання вимог ухвали суду. У поданій заяві останній вказав, що строк виконання вимог ухвали є 5 днів замалим. Крім того позивач також наголосив на тому, що встановлений судом строк для виконання вимог ухвали має бути достатнім, але не перевищувати 10-ти днів. На переконання позивача, суд має встановити новий термін саме 10 днів.

Ухвалою від 18.06.2026 року з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду продовжено строк виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 року на 5 днів з дня отримання копії ухвали від 18.06.2026 року.

Крім того, цією ж ухвалою також роз`яснено позивачу, що строк визначений частиною 2 статті 169 КАС України визначає максимально можливий строк для виконання вимог ухвали та наголошено на тому, що положеннями вищезазначеної статті не визначено обов`язку встановлення строку для усунення виявлених недоліків саме 10 днів.

06.08.2026 року позивачем подано заяву щодо виконання вимог ухвали від 13.07.2026 року. У поданій заяві позивач вкотре зазначає, що перевіривши зміст цієї ухвали на предмет застосування судом надмірного формалізму і непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою останній вважає, що вимоги даної ухвали слід залишити без задоволення з наступних підстав:

- щодо вимоги про надання доказів хто є дійсним підписантом цієї позовної заяви зазначає, що вказана вимога є примхою суду, а відтак не може бути виконана позивачем. На підтвердження своїх доводів позивач покликається на норми КАС України, які не передбачають надання доказів на стадії відкриття провадження у справі. Також на підтвердження своєї позиції щодо відсутності підстав для надання зазначених доказів позивач вказує, що у працівника суду відсутні порівняльні зразки його підпису (саме ОСОБА_1 ), а відтак, оскільки працівник суду не є експертом у галузі почеркознавства тому і не може стверджувати про те, що підпис здійснений іншою особою;

- щодо вимоги надання письмових нотаріально засвідчених копій пояснень щодо не зазначення відомостей про відповідача, посилається на норми КАС України, які передбачають що пояснення надаються виключно після відкриття провадження у справі та можуть надаватися сторонами письмово або усно за вибором сторони, а не на вимогу працівника суду;

- щодо не зазначення відомостей про відповідача позивач вказує, що вказані відомості містяться у відкритому доступі та є загальновизнаними відомостями, а тому можуть бути здобуті працівником Вінницького окружного суду самостійно. Позивач також зазначає, що не зазначення вказаних відомостей не може слугувати підставою для залишення позовної заяви без руху, а тим більше її повернення в майбутньому;

- щодо звільнення від сплати судового збору позивач долучає відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела доходу, нарахованого (перерахованого податку) на військового збору від 20.05.2026 року за період з січня 2025 року по березень 2026 року, які підтверджують відсутність у позивача будь-яких доходів.

Перевіряючи питання про усунення позивачем недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 18.05.2026 року зазначаю наступне.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Щодо надання документу про сплату судового збору чи/або додаткових доказів на підтвердження незадовільного майнового стану.

Згідно з частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

Відповідно до абзацом 1 частини 1 статті 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частини 3 статті 6 Закону № 3674-VI).

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3328,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1331,20 грн (за кожну немайнову вимогу).

Позивач фактично заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме про визнання бездіяльності відповідача протиправною, похідною вимогою є вимога про зобов`язання відповідача до вчинення певних дій.

Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з такими позовними вимогами становить 1331,20 грн.

До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі на відповідний розрахунковий рахунок.

Водночас позивач заявив клопотання, у якому просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність у нього необхідних для сплати судового збору коштів.

В ухвалі від 18.05.2026 року вказано про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення зазначеного клопотання у зв`язку із неможливістю оцінки майнового стану сторони та роз`яснено позивача в цілях вирішення питання про звільнення від сплати судового збору має враховуватися річний дохід позивача-фізичної особи за попередній календарний рік. Водночас надана довідка про доходи за період з січня 2023 року по березень 2025 року, а тому не може вважатися належним доказом на підтвердження майнового стану позивача, який свідчить про неможливість сплати судового збору за подання позову у цій справі.

Для усунення вказаних недоліків заяви позивачу запропоновано додатково обґрунтувати клопотання та надати суду належні й допустимі докази на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання позову, або ж надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн.

До своєї заяви від 06.08.2026 року позивач долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.05.2026 року, відповідно до яких стосовно ОСОБА_1 відсутня інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків за період з січня 2025 року по березень 2026 року.

Відтак, в цій частині недоліки позовної заяви згідно з ухвалою суду від 18.05.2026 року позивачем усунуто.

Щодо надання належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви матеріалів.

Вимоги до оформлення документів, які додаються до позовної заяви, установлені статтею 94 КАС України.

Так, частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, у разі надання суду копії документа, такий документ повинен бути засвідчений учасником справи. Тим самим учасник справи підтверджує відповідність копії оригіналу, а отже, можливість використання такого документа як доказу в адміністративній справі.

Разом з тим додані до позовної заяви документи подані до суду у вигляді звичайних копій, які не завірені у жоден з допустимих способів.

Більше того, до своєї заяви від 06.08.2026 року позивач додатково долучив копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, однак, знову-таки, не засвідчену належним чином на підтвердження її відповідності оригіналу.

Відповідні дії позивача мають демонстративний характер та свідчать про його небажання дотримуватись вимог процесуального закону в частині надання суду належним чином завірених копій документів (доказів).

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що на виконання ухвали суду від 18.05.2026 року позивач не усунув недоліки позовної заяви в цій частині.

Вказані доводи узгоджується із позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду викладеній у постанові від 15.04.2026 року у справі №120/850/26.

Щодо зазначення відомостей визначених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме: реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача або надання пояснень щодо незазначення цих обов`язкових реквізитів.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Водночас позовна заява не містить жодних інших даних щодо відповідача, окрім назви посади, прізвища та імені, зокрема, не зазначено службової адреси відповідача, як посадової особи, а також номери засобів зв`язку та офіційна електронна адреса щодо відповідача, якщо такі відомі позивачу.

Разом з тим заявами від 03.06.2026 року, від 03.07.2026 року та від 06.08.2026 року позивач вказаних недоліків не усуває, так само як і не наводить будь-яких пояснень щодо причин неможливості їх виправлення.

Однак, у заяві від 06.08.2026 року позивач наголошує на тому, що вказані відомості є загальнодоступними, а тому, на його переконання, суд може безперешкодно самостійно здобути вказані відомості.

Щодо вказаних тверджень, слід зазначити, що ст. 44 КАС України встановлено права та обов`язки учасників справи.

Нормами ч. 5 ст. 44 КАС країни визначено, що учасники справи зобов`язані:

1. виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2. сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3. з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4. подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5. надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6. виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7. виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При цьому, позивач, як ініціатор судового процесу зобов`язаний вживати достатніх та необхідних заходів задля сприяння поновленню порушених, на його думку прав.

При цьому, позивач у поданих заявах про усунення вимог ухвали від 18.05.2026 року не сприяв усуненню виявленого недоліку, лише обійшовся зазначенням того, що відомості про відповідача є загальнодоступними та відомими.

Крім того, вказаний недолік не являється, як зазначає позивач "примхою працівника суду", а є передбаченою пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України вимогою до оформлення позовної заяви.

Відтак, в цій частині недоліки позовної заяви згідно з ухвалою суду від 18.05.2026 року не усунуто.

Щодо надання суду письмового підтвердження чи пояснення про те, хто є дійсним підписантом цієї позовної заяви (зокрема, але не тільки, належним чином засвідчені копії перших сторінок паспорта позивача).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки.

У випадках, встановлених законом, фізичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах (частина 1 статті 53 КАС України).

Із позовної заяви вбачається, що така підписана ОСОБА_1 .

При цьому, варто зауважити, що під підписом зазначається саме та особа, яка здійснює власноручний підпис.

У той же час, до відображеного на позовній заяві зразку підпису від імені ОСОБА_1 виникають обґрунтовані сумніви щодо належності такого зазначеній в позовній заяві особі.

Слід зазначити, що 13.05.2026 року протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями у адміністративних справах №120/7024/26 та №120/7029/26 визначено головуючого суддю Поліщук Ірину Миколаївну.

При цьому, позовні заяви подані позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак здійсненні рукописні підписи позивачів, якими скріплено вищезазначені позовні заяви мають очевидну відповідність, що не потребує будь-яких спеціальних знань (зокрема спеціаліста чи експерта).

У зв`язку із вказаним виникли обґрунтовані сумніви в тому, що позовна заява у справі №120/7024/26 від імені позивача ймовірно могла бути підписана іншою особою, відомості про яку в позовній заяві відсутні.

Втім, позивачем всупереч вимог ухвали від 18.05.2026 року не спростовано вказані сумніви та не надано до суду доказів, що дана позовна заява підписана саме позивачем - ОСОБА_1 , а не іншою особою.

Таким чином, твердження позивача у заяві від 06.08.2026 року щодо неможливості надання доказів (зокрема, але не тільки, належним чином засвідчених копій перших сторінок паспорта позивача) розцінюються, як відмова від виконання вимог ухвали суду. Відтак, в цій частині недоліки позовної заяви згідно з ухвалою суду від 18.05.2026 року не усунуто.

Вимоги ухвали від 18.05.2026 року позивачем усунуто лише частково, зокрема до заяви від 06.08.2026 року надано додаткові докази для об`єктивного вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Втім, у заяві від 06.08.2026 року позивач зазначив, що "всі інші примхи та незаконні вимоги суду" вважає за необхідне залишити без задоволення.

Вказане фактично свідчить, що позивач вкотре відмовився від виконання вимог ухвали суду від 18.05.2026 року та решта недоліків позовної заяви залишаються неусуненими.

При цьому зміст заяви позивача вказує на його небажання усувати відповідні недоліки позовної заяви через незгоду з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

З огляду на викладене та беручи до уваги факт неусунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути особі, яка її подала разом з усіма доданими до позовної заяви документами.

Суд враховує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Сторона, яка задіяна у судовому розгляді справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина 2 статті 44 КАС України).

У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Суд вважає, що повернення позовної заяви позивача переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Адже розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання вимог КАС, не передбачений положеннями процесуального законодавства. При цьому, на переконання суду, встановлені судом недоліки позовної заяви є суттєвими і у своїй сукупності перешкоджають можливості вирішити питання про відкриття провадження за цією позовною заявою. Позивач був повідомлений про наслідки неусунення недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість їх усунути у визначений судом спосіб, чого, однак, не зробив.

Отже, рішення про повернення позовної заяви зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви.

Крім того, суд враховує, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС повернення позовної заяви не позбавляє права звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Тобто таке рішення суду не перешкоджає доступу позивача до суду за умови дотримання ним вимог процесуального закону.

Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Голови Вінницького апеляційного суду Сергія Медвецького про визнання бездіяльності протипранвою та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна