Рішення № 138935361, 12.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2026 р. Справа № 120/11914/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен 77" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен 77" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2025/000170/2 від 27.06.2024 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000580 від 27.06.2025.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що до митного оформлення декларантом подано рахунок-фактуру (інвойс) від 06.03.2025 № 212, зовнішньоекономічний договір від 27.09.2024 № 27092024 та копію декларації країни відправлення від 11.03.2025, однак ці документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Зокрема, відповідач вказав, що згідно з пунктом 2 зовнішньоекономічного договору ціна визначається згідно з інвойсом та додатками, проте в графі 44 митної декларації доповнення до контракту чи специфікації не зазначені. Також відповідач зауважив, що декларантом не надано жодних документів на підтвердження витрат на транспортування товару (рахунків-фактур перевізника, банківських/платіжних документів, калькуляції транспортних витрат), передбачених наказом Мінфіну № 599 від 24.05.2012. У зв`язку з цим декларанту було запропоновано надати додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 МК України, однак листами від 27.06.2025 декларант відмовився від їх подання. Оскільки заявлена митна вартість не відповідала наявній у митного органу ціновій інформації, а числові значення ціни, що фактично сплачена, не підтверджені, відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості (стаття 64 МКУ), взявши за основу митну декларацію від 15.04.2025 №UA807200/2025/005394 щодо подібного товару. На цій підставі відповідач вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови правомірними, прийнятими на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а позовні вимоги - безпідставними та необґрунтованими.

У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти наведених доводів, зазначивши, що відповідач лише цитує норми законодавства та судову практику, не наводячи конкретних доказів на спростування аргументів позовної заяви. Позивач вказав, що інвойс № 212 від 06.03.2025 на суму 59 738,40 дол. США містить усі необхідні відомості про товар, його кількість та ціну і згідно з пунктом 3 частини другої статті 53 МКУ є самостійним документом, що підтверджує митну вартість; при цьому додатки чи специфікації до контракту не є обов`язковими документами (пункт 2 частини другої статті 53 МКУ). Щодо транспортних витрат позивач послався на надану довідку про транспортно-експедиційні послуги № 12 від 12.06.2025 ТОВ «Марлайн» та зазначив, що перелік документів, наведений у наказі Мінфіну № 599, не є вичерпним, а відповідач не спростував можливості підтвердження транспортних витрат іншими доказами (з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 804/16553/14). Позивач також звернув увагу, що відповідач не обґрунтував, у чому саме полягають виявлені розбіжності та який їх вплив на числове значення митної вартості, не довів подібності товару, вартість якого взято за основу коригування, та залишив без відповіді частину пунктів адвокатського запиту позивача. З огляду на це позивач вважає, що відповідач не виконав покладений на нього статтею 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваних рішень, а тому просив прийняти відповідь на відзив та врахувати її при вирішенні справи, а також вважати опискою зазначену в прохальній частині позову дату рішення про коригування митної вартості (« 27.06.2024» замість « 27.06.2025»).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 27.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Севен 77» (Покупець) та компанією «SHANDONG TAIMU COMMODITY CO., LTD» (Китай, Продавець) укладено контракт № 27092024, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товар (рукавички, господарські товари) на загальну суму 1 000 000,00 доларів США, ціна та кількість товару визначаються згідно з інвойсом на кожну окрему партію.

На виконання умов контракту Продавцем виставлено позивачу інвойс № 212 від 06.03.2025 на загальну суму 59 738,40 дол. США, яким узгоджено найменування, кількість та ціну товару (партія рукавичок різних видів загальною кількістю 224 160 пар). Позивачем здійснено оплату вартості товару у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами, доданими до матеріалів справи (платежі від 09.12.2024, 24.02.2025, 25.04.2025 та 04.07.2025).

27.06.2025 позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію № 25UA401020029034U0, в якій митну вартість товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту), а також надав на підтвердження заявленої митної вартості: контракт від 27.09.2024 № 27092024, рахунок-фактуру (інвойс) від 06.03.2025 № 212, копію митної декларації країни відправлення від 11.03.2025 № 421320250000049915, а також документи щодо транспортування товару, зокрема довідку ТОВ «Марлайн» № 12 від 12.06.2025 про транспортно-експедиційні витрати, договір № ST25/03-25 від 25.03.2025, рахунки, акти здачі-приймання робіт та платіжні доручення на підтвердження оплати транспортно-експедиційних послуг.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000170/2 від 27.06.2025, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (стаття 64 МК України) на підставі раніше оформленої митної декларації від 15.04.2025 № UA807200/2025/005394 (5,02 дол. США за кг), та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000580 від 27.06.2025.

Підставою для коригування митної вартості відповідач визначив: відсутність у графі 44 митної декларації відомостей про додатки/специфікації до контракту (за наявності в тексті контракту застереження «ціна: згідно інвойсу, додатки»); ненадання документів на підтвердження транспортних витрат, передбачених наказом Мінфіну № 599 від 24.05.2012; невідповідність заявленого рівня митної вартості наявній у митного органу ціновій інформації.

Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України а іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 1 МК, законодавство України з питань митної справи складається Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу (далі - АСМО «Інспектор»).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII МК та главою 8 розділу ІІІ МК (ч. 1 ст. 53).

Згідно з ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

За обставин справи, для підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД позивач надав: рахунок-фактуру (інвойс) від 06.03.2025 № 212 на суму 59 738,40 дол. США, яким узгоджено найменування, кількість та ціну товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.09.2024 № 27092024; копію митної декларації країни відправлення від 11.03.2025 № 421320250000049915; довідку ТОВ «Марлайн» № 12 від 12.06.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг; договір транспортного експедирування № ST25/03-25 від 25.03.2025; рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №№ 2655, 2886, 2887 від 10-12.06.2025; акти здачі-приймання наданих послуг від 17.06.2025; платіжні доручення №№ 1797, 1796, 1821 на підтвердження оплати транспортно-експедиційних послуг, а також платіжні документи на підтвердження оплати вартості товару за інвойсом.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000170/2 від 27.06.2025, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (стаття 64 МК України) із застосуванням числового значення 5,02 дол. США за кг на підставі раніше оформленої митної декларації від 15.04.2025 № UA807200/2025/005394, та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000580 від 27.06.2025.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, відповідач вказав, що: 1) згідно з пунктом 2 зовнішньоекономічного договору ціна визначається згідно з інвойсом та додатками, проте в графі 44 митної декларації доповнення до контракту чи специфікації не зазначено; 2) декларантом не надано жодного документа на підтвердження витрат на транспортування товару, передбаченого наказом Мінфіну № 599 від 24.05.2012; 3) заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній у митного органу ціновій інформації; 4) декларант листами від 27.06.2025 відмовився від подання додаткових документів, витребуваних на підставі частини третьої статті 53 МК України.

Оцінюючи наведені обставини та надані сторонами докази, суд виходить з такого.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (стаття 57 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України витребування додаткових документів у декларанта можливе лише за наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, зумовленого розбіжностями, ознаками підробки або відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. При цьому вимога про надання додаткових документів повинна стосуватися лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не будь-яких документів, передбачених статтею 53 МК України загалом.

Судом встановлено, що наданий позивачем інвойс № 212 від 06.03.2025 містить вичерпну інформацію про найменування, кількість та ціну товару, а зазначена в ньому загальна вартість (59 738,40 дол. США) повністю кореспондується з фактурною вартістю, заявленою у митній декларації. Пунктом 2 контракту від 27.09.2024 передбачено визначення ціни «згідно інвойсу, додатки», що не свідчить про обов`язковість складення окремих додатків до кожної поставки, а саме по собі посилання в тексті контракту на можливість існування додатків, за відсутності доказів їх фактичного укладення сторонами контракту, не є розбіжністю в розумінні частини третьої статті 53 МК України.

Відповідачем не наведено, яким чином відсутність відомостей про додатки в графі 44 митної декларації вплинула на числове значення заявленої митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача про ненадання документів на підтвердження транспортних витрат, суд зазначає, що перелік документів, наведений у наказі Мінфіну № 599 від 24.05.2012, є рекомендаційним (можливим), а не вичерпним переліком єдино допустимих доказів. Частина друга статті 53 МК України не визначає виключного виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товару.

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення подано довідку ТОВ «Марлайн» № 12 від 12.06.2025, яка деталізовано відображає складові вартості перевезення (локальні портові витрати, морський фрахт, міжнародне транспортне перевезення), а також договір транспортного експедирування, рахунки, акти виконаних робіт та платіжні доручення на підтвердження фактичної оплати цих послуг. Зазначені документи в сукупності дають змогу встановити маршрут, вартість та обставини перевезення товару, а тому є належними доказами на підтвердження цієї складової митної вартості.

Відповідач у оскаржуваному рішенні не навів конкретних застережень щодо змісту чи достовірності поданої довідки, обмежившись формальним посиланням на ненадання документів, що не відповідають дійсності.

Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 МК України), суд враховує, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну № 598 від 24.05.2012, рішення повинно містити не лише номер і дату митної декларації, взятої за основу, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування, обґрунтування подібності (аналогічності) таких товарів, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань.

Оскаржуване рішення таких відомостей не містить: відповідачем не наведено порівняння характеристик товару позивача (рукавички різних видів із різним типом покриття) та товару за митною декларацією від 15.04.2025 № UA807200/2025/005394, не обґрунтовано подібності цих товарів за виробником, торговою маркою, умовами та обсягом поставки, а також не зазначено послідовності незастосування другорядних методів визначення митної вартості (статті 59 63 МК України) та причин, з яких кожен із них не міг бути застосований.

Відомості автоматизованої системи аналізу та управління ризиками мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом рішень і не можуть самостійно спростовувати заявлену декларантом митну вартість, підтверджену належними первинними документами, оскільки торгові відносини є різноманітними та на їх ціну може впливати значна кількість факторів (характеристики товару, виробник, торгова марка, обсяги поставок, знижки тощо).

Суд також враховує, що на переважну більшість питань адвокатського запиту позивача від 09.07.2025 щодо підстав витребування додаткових документів, критеріїв подібності товарів та підстав незастосування другорядних методів визначення митної вартості відповідач у листі № 7.12-1/15-02/8.19/4401 від 15.07.2025 змістовної відповіді не надав, що додатково свідчить про формальний, а не обґрунтований характер прийнятого рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в своїй сукупності містили всі необхідні відомості щодо числового значення складових митної вартості товару та не давали підстав для обґрунтованого сумніву в їх достовірності, а відповідачем, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, такої правомірності не доведено.

Наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача є здебільшого цитуванням нормативних актів без конкретизації того, яким чином встановлені ним обставини вплинули на числове значення митної вартості, а тому не спростовують доводів позовної заяви та відповіді на відзив.

Враховуючи викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000170/2 від 27.06.2025 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000580 від 27.06.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 4844,80 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду:

- договір про надання правової допомоги №1 від 08 липня 2025 року;

- рахунок №11/08/25/1 від 11.08.2025 про оплату за договором про надання правової допомоги №1 від 08.07.2025;

- платіжну інструкцію №2324 від 12.08.2025 про оплату за договором про надання правової допомоги №1 на суму 14120,00 грн.;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 14120,00 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку, що співмірним та обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8000,00 грн., що відповідає вимогам об`єктивності та розумності.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000170/2 від 27.06.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000580 від 27.06.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен 77" судовий збір в розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен 77" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Севен 77» (вул. Лук`яненка Левка, 18ж, м. Вінниця, 21011, код ЄДРПОУ 44032890)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна