Рішення № 138935189, 12.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2026 р. Справа № 120/8999/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання: Саюк В.Б.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1: Черпітяк О.В.,

представника відповідача 2: Сахарук А.А.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при визначенні суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка донарахована позивачу згідно спірних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом не взято до уваги той факт, що позивач є сільськогосподарським виробником, а нежитлові приміщення, які належать їй на праві власності, відносяться до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 cт. 266 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Ухвалою суду від 07.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів.

23.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив обґрунтований тим, що в спірному випадку відсутні підстави для застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України на об`єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу на праві власності, оскільки позивачем не підтверджено, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, а підтверджено, що здійснює господарську діяльність у сфері права, обсяг доходу за 2023 податковий період згідно податкової декларації платника єдиного податку складає 50000 грн., від підприємницької діяльності 69.10 Діяльність у сфері права. Щодо використання спірних об`єктів нерухомості ТОВ "Волинська аграрна компанія" зазначає, що позивачем не надано доказів здійснення діяльності, як сільськогосподарський товаровиробник, не сплачуються податки, звітність про доходи за 2023 рік подана - дохід отриманий від діяльності в сфері права.

А тому на думку податкового органу, позивач не використовує вищевказані будівлі в господарській діяльності. Відповідач вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що позивач у розумінні норм податкового законодавства є сільськогосподарським товаровиробником, який займається вирощуванням зернових та інших культур, а також тваринництвом і будівлі використовує виключно для сільськогосподарських потреб. Відтак на підставі підпунктів 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за платежем «18010300».

20.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, аналогічних відповідача 1. Крім того зауважив, що як свідчать обставини справи, згідно з даними інформаційних систем ДПС, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 07.05.2019 року. Разом з тим, у відповідності до реєстраційних даних основний вид підприємницької діяльності КВЕД - 69.10 Діяльність у сфері права; - 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев та чагарників; - 63.99 Надання інших інформаційних послуг; - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; - 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; - 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарнотехнічним обладнанням; - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Обсяг доходу за 2023 податковий період згідно податкової декларації платника єдиного податку складає 50000 грн. від підприємницької діяльності 69.10 Діяльність у сфері права. Тобто, позивачем не підтверджено, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, навпаки подано звітність що вона здійснює підприємницьку діяльність у сфері права.

Щодо аргументації використання ТОВ Волинська аграрна компанія зазначає, що згідно чинного законодавства, сільськогосподарським товаровиробником має бути саме власник нежитлової нерухомості, а не підприємство якого позивач є засновником, проте, позивачем не надано доказів здійснення діяльності, як сільськогосподарський товаровиробник, не сплачуються податки, звітність про доходи за 2023 рік подана - дохід отриманий від діяльності в сфері права, об`єкти нерухомості використовуються товариством, по суті це є договір оренди чи позички. Відповідно відсутні підстави для застосування вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо звільнення від оподаткування зазначених вище об`єктів нерухомого майна, оскільки вказане майно використовується не власником, а іншим суб`єктом оподаткування.

21.08.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача 2, у яких позивач наголосила, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, який має цільове призначення, а не суб`єкт оподаткування. Відповідачем не надано доказів спростування, що належні позивачу об`єкти нерухомості, а саме «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), не віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, та не використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , в незалежності від форми ведення господарської діяльності.

Згідно розпорядження №37 від 18.03.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді - Яремчука Костянтина Олександровича.

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючу суддю у цій справі - Бошкову Юлію Миколаївну.

Ухвалою від 23.03.2026 прийнято адміністративну справу до свого провадження (в межах суду).

Ухвалою від 01.05.2026 вирішено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 28 травня 2026 р. о 12:00 год.

05.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача 2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 07.05.2026 вирішено заяву представника Головного управління ДПС у Волинській області про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції - задовольнити. Забезпечити участь представника Сахарчука Андрія Андрійовича у судовому засіданні у справі №120/8999/25, призначеному на 28.05.2026 о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

11.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 12.05.2026 вирішено заяву позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції - задовольнити. Забезпечити участь Гораєвської Анни Володимирівни у судовому засіданні у справі №120/8999/25, призначеному на 28.05.2026 о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

28.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові обґрунтування до позовної заяви, у яких позивач зазначає, що комплекс споруд і будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 фактично використовуються у її сільськогосподарській діяльності, як фізичної-особи підприємця та ТОВ «Волинська аграрна компанія» (код ЄДРПУО 39516106, місце реєстрації: Волинська обл., Турійський р-н, с. Озеряни, вул. Шкільна, буд. 21) єдиним засновником та директором якого є - ОСОБА_1 (беніфіціар зі 100% часткою). Відповідно до норм чинного законодавства фізична особа має право реалізовувати підприємницьку діяльність шляхом її державної реєстрації, як фізичної особи-підприємця (ФОП) або через створення окремої юридичної особи. Провідні умови та способи для ведення бізнесу регламентуються законодавством. Таким чином, що позивач, як сільгоспвиробником реалізовано своє право підприємницької діяльності як фізична - особа підприємець (це обробіток земельних ділянок, які перебувають у приватній власності) та юридичну особу (це обробіток земельних ділянок, які перебувають у оренді), що жодним чином не порушує норми чинного законодавства. Щодо доказів ведення діяльності, то просила звернути увагу, що відсутність доходу за сільськогосподарську діяльність, жодним чином не свідчить про її відсутність, так як має місце сезонність і можливість зі зберіганням - реалізувати її у відповідно необхідний час і за вигідною ціною, що і було зроблено у 2025 року. В свою чергу, також надано декларації по ТОВ «Волинська аграрна компанія», яка враховуючи маштабність і необхідність виплати зарплати, паїв та інших потреб, змушена реалізовувати продукцію в не залежності від ринкових коливань на ринку кожен рік.

У підготовчому судовому засіданні, 28.05.2026, позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову. У підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання оголошено перерву. Судове засідання призначене на 09.07.2026.

07.07.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення відповідача 1, у яких представник наголосив, що позивачем не надано будь яких господарських договорів між власником нерухомості - ОСОБА_1 та ТОВ Волинська аграрна компанія, тому не можливо встановити правові підстави використання майна і протягом якого часу використувалось дане майно. Сам факт того, що фізична особа є засновником приватного підприємства, не створює автоматичного переходу права користування її особистим майном до ТОВ, оскільки фізична особа та юридична особа є окремими самостійними суб`єктами права. Крім того, ОСОБА_1 лише 01.11.2023 року, у відповідності до реєстраційних даних, зареєстровано вид підприємницької діяльності КВЕД: - 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев та чагарників; - 01.11 Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур. Звернуто увагу суду, що 25.06.2024 року Фізичній особі ОСОБА_1 винесено оскаржувані ППР за 2023 рік.

Основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об`єкти нерухомого майна у складі; об`єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, є: належність власника таких об`єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об`єктів в оренду, лізинг, позичку. Відповідно відповідач вважає, що відсутні підстави вважати ФОП ОСОБА_1 сільськогосподарським товаровиробником у зв`язку з відсутністю належних правових підстав та доказів.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Приймаючи до уваги відомості щодо: виникнення права власності та відсутності інформації (форма 20 ОПП) щодо використання фізичною особою підприємцем, у якості сільськогосподарського товаровиробника, належних їй об`єктів нерухомого майна, даних податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік ГУ ДПС у Вінницькій області вважає, що оскаржувані ППР прийняті правомірно.

09.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, у яких позивач зазначила, що фактично подані заперечення відповідача 1 суперечать раніше прийнятому рішенню ДПС України №/Г/99-00-08-05-04-09 від 02.03.2020 року, яким вже встановлювались обставини використання позивачем приміщень у сільськогосподарській діяльності. Зокрема з часу розгляду суті спірних правовідносин вищим податковим органом, жодна норма чинного законодавства, яка регулює відповідні зобов`язання/звільнення від зобов`язань платника податків не була доповнена чи змінена. Позивач вважає, що з урахуванням рішення ДПС України №/ Г/99-00-08-05-04-09 від 02.03.2020 року, здійснюючи у 2023 році сільськогосподарську діяльність була обізнана у звільнені від податку на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо посилань ГУ ДПС у Вінницької області, що «позивачем не надано будь яких господарських договорів між власником нерухомості - ОСОБА_1 та ТОВ Волинська аграрна компанія, то не можливо встановити правові підстави використання майна і протягом якого часу використовувалось дане майно, то зазначає, що вона є єдиним засновником/власником/ беніфіціаром ТОВ «Волинська аграрна компанія», і не обмежена як власник нерухомого майна використовувати свою приватну власність у господарській діяльності через будь-яку форму господарювання, чи то ФОП, чи то ТОВ. Щодо підтвердження використання нерухомого майна саме ТОВ «Волинська аграрна компанія», то вони є беззаперечними та доведеними до відома податковому органу, в тому числі ГУ ДПС у Волинській області, оскільки і юридичною і фактичною адресою ведення діяльності є: Волинська область, Турійський район, с. Озеряни, вул. Шкільна, 21. (З моменту реєстрації товариства, зокрема з 2014 року контролюючим, податковим органом проводились виїзні перевірки саме за цією адресою).

Протокольною ухвалою від 09.07.2026 із занесенням її до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено дану справу до розгляду по суті на 23.07.2026.

В судовому засіданні, 09.07.2026, під час розгляду справи по суті позивач та представники відповідачів надали пояснення, аналогічні наведеним у заявах по суті справи та додаткових поясненнях. Протокольною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання в судовому засіданні оголошено перерву до 04.08.2026.

В судовому засіданні, 04.08.2026, позивач наголосила, що спірні об`єкти нерухомості використовує у власній господарській діяльності, як ФОП та єдиний засновник ТОВ "Волинська аграрна компанія". У свою чергу, представник відповідача 1 зауважила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів використання відповідного нерухомого майна саме у господарській діяльності.

Заслухавши сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачка є фізичною особою - підприємцем, засновником та головою товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" (код ЄДРПОУ 39516106). Основним видом господарської діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 знаходяться такі об`єкти нерухомого майна:

- нежитлова будівля (корівник А-1) загальною площею 1646,9кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 25.10.2014 року);

- нежитлова будівля (корівник Б-1) загальною площею 1289,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 25.10.2014 року);

- нежитлова будівля (корівник В-1) загальною площею 1289,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 25.10.2014 року);

- нежитлова будівля (корівник ) загальною площею 1289,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 25.10.2014 року);

- нежитлова будівля (свинарник) загальною площею 612,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 25.10.2014 року);

- нежитлова будівля (свинарник) загальною площею 535,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 25.10.2014 року);

- нежитлова будівля (телятник) загальною площею 416,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 25.10.2014 року);

- нежитлова будівля (картоплесховище) загальною площею 1394,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 22.09.2014 року);

- нежитлова будівля (кормоцех) загальною площею 245,1кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 22.09.2014 року);

- нежитлова будівля (зерносховище) загальною площею 821,8кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 22.09.2014 року);

- нежитлова будівля (зернотік з зерномайданчиком) загальною площею 586кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , (дата державної реєстрації права власності 22.09.2014 року);

- нежитлова будівля (теплиця) загальною площею 266кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 22.09.2014 року);

- нежитлова будівля (автоваги та свердловина) загальною площею 8,5кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ( дата державної реєстрації права власності 22.09.2014 року);

- нежитлова будівля (приміщення бані) загальною площею 182,5кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , ( дата державної реєстрації права власності16.06.2014 року).

Головним управління ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №№0881534-2407-0228-UA07060430000041345, 0881643-2407-0228-UA07060430000041345, 0881642-2407-0228-UA07060430000041345, 0881641-2407-0228-UA07060430000041345, 0881640-2407-0228-UA07060430000041345, 0881639-2407-0228-UA07060430000041345, 0881638-2407-0228-UA07060430000041345, 0881637-2407-0228-UA07060430000041345, 0881636-2407-0228-UA07060430000041345, 0881635-2407-0228-UA07060430000041345, 0881634-2407-0228-UA07060430000041345 якими згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік.

Окрім того, позивачка вказала на протиправність податкової вимоги від 20.05.2025 року № 0004987-1303-0320, що прийнята Головним управлінням ДПС у Волинській області.

Не погоджуючись із рішеннями та вимогою відповідача, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до вимог пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Отже, споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов:

- така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23 та у постанові від 09 липня 2026 року у справі № 120/15649/24.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачка на праві власності володіє нежитловими будівлявми, а саме корівником, корівниками А-1, Б-1, В-1, свинарниками, телятниками, картоплесховищем, кормоцехом, зерносховищем, зернотіком з зерномайданчиком та теплицею, що розташовані за адресою: Волинська область, Турійський район, с. Озеряни, вул. Шкільна, 21.

Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивачка вказує, що є сільськогосподарським товаровиробником та займається сільськогосподарською діяльністю.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

На користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Відтак, суд погоджується з позивачкою, що сільськогосподарським товаровиробником може виступати як юридична, так і фізична особа.

Однак сам по собі факт наявності у позивачки будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не підтверджує здійснення нею сільськогосподарської діяльності та, відповідно, не є достатнім для висновку про наявність у неї статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права.

Як вже зазначалось вище, позивачка стверджує, що займається сільськогосподарською діяльністю та використовує об`єкти нерухомості безпосередньо у своїй сільськогосподарській діяльності.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб - підприємців позивачка зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 07.05.2019 року, при цьому основним видом її підприємницької діяльності є КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права». Види економічної діяльності КВЕД 01.25 «Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев та чагарників» та КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» зареєстровані позивачкою лише 01.11.2023.

При цьому, згідно з поданою позивачкою за 2023 рік податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, дохід від здійснення підприємницької діяльності становив 50000 грн. та отриманий саме від діяльності у сфері права. Доказів отримання позивачкою у 2023 році доходу від виробництва або реалізації сільськогосподарської продукції, ведення відповідного обліку такої продукції, її реалізації, придбання насіння, добрив, засобів захисту рослин, кормів, утримання сільськогосподарських тварин, використання сільськогосподарської техніки тощо матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що сам факт реєстрації відповідних видів економічної діяльності у Єдиному державному реєстрі не свідчить про фактичне здійснення такої діяльності. КВЕД характеризує вид економічної діяльності, який суб`єкт господарювання має право здійснювати, однак сам по собі не підтверджує факту її фактичного здійснення у конкретному податковому періоді.

Суд також надає оцінку витягу з Державного реєстру виробників сільськогосподарської продукції від 05.07.2025 року, на який посилається позивачка, як на доказ набуття нею статусу виробника сільськогосподарської продукції.

Зі змісту зазначеного витягу вбачається, що датою реєстрації ОСОБА_1 у Державному реєстрі виробників сільськогосподарської продукції визначено 02.11.2023 року. Отже, на момент реєстрації позивачки у вказаному Реєстрі спірний податковий період 2023 року вже тривав, а реєстрація відбулася лише 02 листопада 2023 року. При цьому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкове зобов`язання визначено за весь 2023 рік.

Відтак сам по собі витяг від 05.07.2025 року не підтверджує того, що позивачка протягом усього 2023 року мала статус виробника сільськогосподарської продукції та фактично здійснювала сільськогосподарську діяльність упродовж усього податкового періоду.

Таким чином, наведені відомості свідчать про те, що відповідні ознаки здійснення позивачкою сільськогосподарської діяльності були зареєстровані лише наприкінці 2023 року, тоді як податкові зобов`язання, що є предметом спору, визначені за весь 2023 рік.

При цьому суд враховує, що реєстрація у Державному реєстрі виробників сільськогосподарської продукції сама по собі не підтверджує фактичного використання конкретних об`єктів нерухомого майна у сільськогосподарській діяльності. З огляду на призначення такого Реєстру він містить відомості про виробників сільськогосподарської продукції та їх сільськогосподарську діяльність, однак для застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, необхідним є встановлення сукупності передбачених законом умов щодо власника та конкретних об`єктів нерухомого майна.

Отже, зазначений витяг може підтверджувати факт реєстрації позивачки у відповідному Реєстрі, однак не є достатнім доказом набуття нею статусу сільськогосподарського товаровиробника протягом усього 2023 року та фактичного використання спірних об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності саме у цьому податковому періоді.

Крім того, обґрунтовуючи фактичне здійснення сільськогосподарської діяльності, позивачка посилається також на господарську діяльність ТОВ «Волинська аграрна компанія», засновником та керівником якого вона є.

Суд не заперечує того, що ТОВ «Волинська аграрна компанія» відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру здійснює господарську діяльність у сфері вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Разом з тим, сам факт наявності у товариства відповідного виду економічної діяльності та належності позивачці корпоративних прав у такому товаристві не є достатнім доказом фактичного здійснення товариством у 2023 році господарської діяльності саме з використанням належних позивачці об`єктів нерухомого майна.

Суд погоджується з позивачкою в тому, що відсутність доходу від сільськогосподарської діяльності за окремий податковий період сама по собі не виключає можливості здійснення такої діяльності, враховуючи, зокрема, сезонний характер сільськогосподарського виробництва. Водночас така обставина не звільняє платника податків від обов`язку довести сам факт здійснення відповідної діяльності та використання спірного нерухомого майна за відповідним призначенням.

Так, позивачкою не надано доказів, які б підтверджували фактичне використання ТОВ «Волинська аграрна компанія» у 2023 році саме спірних об`єктів нерухомого майна для здійснення сільськогосподарської діяльності, зокрема відповідних договорів, актів приймання-передачі майна, документів бухгалтерського обліку, первинних документів щодо використання будівель, документів щодо зберігання чи переробки в них сільськогосподарської продукції, а також інших документів, які б давали можливість встановити характер та обсяг такого використання.

Посилання позивачки на те, що юридичною та фактичною адресою ТОВ «Волинська аграрна компанія» є адреса: Волинська область, Турійський район, с. Озеряни, вул. Шкільна, 21, також саме по собі не підтверджує використання товариством у 2023 році кожного зі спірних об`єктів нерухомості для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів сплати ТОВ «Волинська аграрна компанія» у 2023 році податків та інших обов`язкових платежів, пов`язаних із здійсненням сільськогосподарської діяльності, відповідної податкової звітності, документів щодо декларування доходів від реалізації сільськогосподарської продукції, а також інших фінансово-господарських документів, які б у своїй сукупності підтверджували фактичне здійснення товариством сільськогосподарського виробництва у спірному податковому періоді.

Не може бути покладено в основу висновку про наявність у позивачки права на податкову пільгу і посилання на рішення ДПС України №/Г/99-00-08-05-04-09 від 02.03.2020 року.

Так, вказане рішення прийняте за результатами розгляду правовідносин, які існували в інший податковий період, та не є нормативно-правовим актом, який встановлює для позивачки безумовне право на звільнення від оподаткування у наступних податкових періодах.

Крім того, право на застосування податкової пільги визначається з урахуванням фактичних обставин, що існували у відповідному податковому періоді.

Відтак висновки контролюючого органу, викладені у рішенні від 02.03.2020 року, не звільняли позивачку від обов`язку підтвердити наявність умов для застосування пільги щодо податку за 2023 рік.

У постанові від 4 березня 2021 року у справі № 500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суди мали встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання Позивачем спірної нежитлової будівлі як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й фактичне використання такої нерухомості за цільовим призначенням у межах здійснення сільськогосподарської діяльності, а також наявність у власника статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Однак матеріали справи, не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення позивачкою у спірний період діяльності як сільськогосподарського товаровиробника.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстав для визнання протиправними та скасування не вбачається.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.05.2025 року №0004987-1303-0320, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога є похідною від визначеного платнику податків грошового зобов`язання. Оскільки судом встановлено правомірність визначення позивачці податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та позивачкою не доведено наявності підстав для скасування відповідних податкових повідомлень-рішень, відсутні правові підстави і для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.05.2025 року №0004987-1303-0320.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач не має права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )

Відповідачі: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7)

Головне управління ДПС у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 4)

Повний текст рішення суду складено 12.08.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна