Рішення № 138933584, 12.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7120/26

Провадження № 2/712/4179/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4267467 від 05.06.2021 (далі кредитний договір) в загальній сумі 13 140 грн 57 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 05.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 4267467, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 4 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість. 04.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 04-02-02/2022, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Коллект Центр». У зв`язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість в розмірі 13 140 грн 57 коп., з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 070 грн заборгованість за відсотками, 64 грн інфляційні збитки, 6 грн 57 коп. 3 % річних. Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості у повному обсязі, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 13 140 грн 57 коп., а також судовий збір по справі та витрати на правничу допомогу.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.06.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Ткаченко М.М. в судове засідання не з`явилась, натомість у прохальній частині позовної заяви зазначила, що просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку, яка повернулась до суду без вручення відповідачу з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи зазначене, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.08.2026, враховуючи положення ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Авентус Україна» (товариством) та ОСОБА_1 (споживачем) 05.06.2021 укладений в електронній формі кредитний договір № 4267467, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М569983.

Згідно умов вищевказаного договору товариство надає споживачу кредит в сумі 4 000 грн строком на 30 днів, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Знижена процентна ставка 1,33 % в день застосовується, якщо споживач у межах строку кредиту або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % на день та застосовується у межах строку кредиту, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки.

У випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. При цьому, споживач надав згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених договором.

Так, позивачем не було сплачено заборгованість за кредитом протягом строку кредиту, у зв`язку із чим строк кредиту було продовжено на 90 днів. Таким чином, із врахуванням автопролонгації загальний строк кредиту становить 120 днів із 05.06.2021 до 03.10.2021.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 4 000 грн шляхом їх перерахування на її платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 7/9211 від 09.04.2026

Підпунктом 3 пункту 5.1 договору передбачено, що товариство має правоукладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Між ТОВ «Авентус Україна» (клієнтом) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактором) 0402.2022 укладений договір факторингу № 04-02-02/2022, на підставі якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за кредитним договором № 4267467 від 05.06.2021, укладеним із ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 13 070 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 070 грн заборгованість за відсотками.

В подальшому, між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісним кредитором) та ТОВ «Коллект Центр» (новим кредитором) 10.01.2023 укладений договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, на підставі якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за кредитним договором № 4267467 від 05.06.2021, укладеним із ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 13 140 грн 57 коп., з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 070 грн заборгованість за відсотками, 70 грн 57 коп. заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором № 4267467 від 05.06.2021 у повному обсязі, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 4267467 від 05.06.2021, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором M569983. На підставі такого договору відповідачем 05.06.2021 отримані кредитні кошти в розмірі 4 000 грн, які вона зобов`язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, однак в порушення умов договору не зробила цього. В такому кредитному договорі, зокрема у п. 11 містяться всі ідентифікуючі дані відповідача.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначених у кредитному договорі № 4267467 від 05.06.2021 і вона користувалась такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення її зобов`язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 9 070 грн, то слід зазначити наступне.

Пунктами 1.4, 4.3-4.3.2 договору сторони погодили, що строк кредиту становить 30. Позичальник має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів. У випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. При цьому, споживач надав згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених договором, у зв`язку із чим, з урахуванням пролонгації, строк кредиту становить 120 днів, тобто з 05.06.2021 до 03.10.2021. Щодо нарахування процентів за договором процентів після закінчення строку його дії у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України як міри відповідальності положеннями договору не встановлено, а отже аналіз змісту позовних вимог та підстав позову свідчить, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми процентів, обчислених за період з 05.06.2021 до 03.10.2021, ґрунтуються на приписах ч. 2 ст. 625 ЦК та п. 1.4, 4.3-4.3.2 договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунку станом з дати видачі кредиту (з 05.06.2021) до закінчення строку, на який він виданий (до 03.10.2021) загальний розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами складає 6 638 грн, а тому правомірними є вимоги лише щодо стягнення суми процентів саме у такому розмірі.

Роблячи такі висновки, суд враховує те, шо право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

А тому, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 10 708 грн 57 коп., яка включає заборгованість за основною сумою боргу 4 000 грн, заборгованість за відсотками 6 638 грн, заборгованість за інфляційними збитками 64 грн, заборгованість за 3 % річних 6 грн 57 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 169 грн 59 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662 грн 40 коп./сума плаченого судового збору/ х 81,49 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 169 грн 59 коп.).

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 9 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. та ТОВ «Коллект Центр», заявка на надання юридичної допомоги № 927 від 01.04.2026 та витяг із акту про надання юридичної допомоги № 21 від 30.04.2026 на суму 9 000 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 259 грн 60 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 4 000 грн/сума витрат на правничу допомогу/ х 81,49 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 3 259 грн 60 коп.)

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4267467 від 05.06.2021 в загальній сумі 10 708 (десять тисяч сімсот вісім) грн 57 (п`ятдесят сім) коп., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 259 (три тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн 60 (шістдесят) коп., а всього 16 137 (шістнадцять тисяч сто тридцять сім) грн 76 (сімдесят шість) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 10.08.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження за адресою: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар