Рішення № 138931757, 12.08.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Шуляка А.С. секретаря судових засідань Солдатовій О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Він Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 145094 грн. 86 коп. я кості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі за позовом ПАТ Райффайзен банк Авальдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/89-07/965 від 16.04.2008 року, а також понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача покликається на те, що 14.11.2011 року Здолбунівський районний суд Рівненської області ухвалив рішення по справі № 2-359/11, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/89-07/965 від 16.04.2008 року у розмірі 470198,33 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Таким чином, рішення, яке постановив Здолбунівський районний суд Рівненської області не виконувалось відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Кредитний договір № 014/89-07/965 від 16.04.2008 року було укладено між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Надалі, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ "ФК Довіра та гарантія" на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №114/7-4111/ДГ від 14.03.2017 року. Даний факт також підтверджено в судовому порядку - Здолбунівський районний суд Рівненської області постановив судовий документ (ухвалу) по справі 2-359/11, яким, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 014/89-07/965 від 16.04.2008 до ТОВ "ФК Довіра та гарантія. Тому, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду, право вимоги за кредитним договором № 014/89-07/965 від 16.04.2008 року належить ТОВ "ФК Довіра та гарантія". 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ "Він Фінанс". Рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував. Відповідач ОСОБА_1 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. Про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив. Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін та враховуючи те, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення. Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що рішенням Здолбунівського районного суд Рівненської області від 14.11.2011 року у справі № 2-359/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/89-07/965 від 16.04.2008 року у розмірі 470198,33 грн. Вказане рішення набрало законної сили -28 листопада 2011 року. Ухвалою Здолбунівського районного суд Рівненської області від 23 листопада 2018 року замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі № 2-359/11. 25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ"Він Фінанс". Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови). Постановою від 10.04.2018 № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 Верховний Суд наголосив, що ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних та 3% річних поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, в тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов`язання.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідачем впродовж тривалого строку не було сплачено на користь позивача кошти, у розмірі встановленому рішенням Здолбунівського районного суд Рівненської області від 14.11.2011 року, яке набрало законної сили 28.11.2014 року, суд вважає, що за наведеними приписами закону у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді пред`явлення вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року.

З наданих суду розрахунків вбачається, що позивачем з огляду на несвоєчасне виконання рішення суду, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 145094 (сто сорок п`ять тисяч дев`яносто чотири) гривні 86 копійки.

Перевіривши вказані представником позивача дані та наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується із зазначеним розрахунком представника позивача.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині наявності підстав для застосування приписів ст. 625 ЦК України знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та, за розрахунками із відповідача на користь позивача з огляду на неналежне виконання зобов`язання підлягають стягненню інфляційні втрати 3% річних у розмірі 145094 (сто сорок п`ять тисяч дев`яносто чотири) гривні 86 копійки.

Крім того, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, на підтвердження яких надані наступні докази: копія договору про надання правової допомоги № 97 від 03 грудня 2025 року, копія додаткової угоди від 03.12.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 97 від 03 грудня 2025 року, копія акту пропідтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп.

Керуючись статтями 3 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, 525, 526, 625, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» інфляційні витрати та 3 % відсотки річних за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №2-359/11 на загальну суму 145094 (сто сорок п`ять тисяч дев`яносто чотири) гривні 86 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя