Рішення № 138931585, 11.08.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/410/26

Провадження №2/547/455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Вареник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадженняз повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Семенівського районного суду Полтавської області № 1 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.01.2021 між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №958040768, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 7500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Строк кредитування 20 днів від дати отримання кредиту позичальником (з можливістю продовження строку). Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV3B57F. В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту у зв`язку з чим загальна заборгованість становить 22000,00 грн.

Зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконує.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №958040768.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 51007,35 грн, яка складається із заборгованість за тілом кредиту 13477,86 грн та заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 7529,49 грн .

Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №958040768 в розмірі 51007,35 грн, понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 14.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано докази по справі.

Представник позивача ТОВ "ФК "Ейс" належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з`явився. В позовній заяві просив розгляд даної справи проводити без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с. 7 зв.ст.).

Відповідач ОСОБА_1 двічі належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судових повісток за зареєстрованим місцем проживання (а.с.155).

22.05.2026 відповідачем на адресу суду направлено відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначив, що не погоджується із позовними вимогами ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та вважає їх такими, що підлягають відмові повністю або частково. Просив застосувати строк позовної давності так як позивач звернувся до суду у 2026 році щодо кредитного договору №958040768 від 20.01.2021. Після укладення кредитного договору відповідач: не здійснював жодних платежів; не оформлював пролонгацію (продовження строку кредиту); не укладав додаткових угод; не погоджував реструктуризацію заборгованості; не визнавав борг письмово або усно; не вчиняв дій, що могли б перервати або поновити перебіг строку позовної давності.

Крім того не погоджується з розміром нарахованих відсотків. Просив суд перевірити: законність та правомірність нарахування процентів; правомірність штрафних санкцій та додаткових платежів; відповідність розрахунку умовам кредитного договору; належність та допустимість доказів, які підтверджують суму боргу.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що такі витрати є завищеними, неспівмірними та не відповідають принципу розумності. Просив суд відмовити у стягненні цих витрат або зменшити їх розмір.

25.05.2026 представник позивача ТОВ «ФК`Ейс» Сахарова О.І. направила відповідь на відзив, у якій на спростування доводів відповідача зазначила наступне.

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Проте, якщо позовна давність сплила під час дії воєнного стану, то вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі по тексту «Указ») на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором зазначила, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 958040768від 20.01.2021. Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Відповідно до п. 15 Прикінцевих положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Кредитним договором № 958040768 від 20.01.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку, яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору. Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України).

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу зазначила, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином (а.с. 116-124).

Запереченнями на відповідь на відзив від 30.05.2025, письмовими поясненнями від 03.06.2026, 17.06.2026, 10.08.2026 відповідач ОСОБА_1 зазначив наступне.

Вважає, що розрахунок заборгованості в сумі 51007,35 грн, викликає обґрунтовані сумніви та потребує повної перевірки судом. З відповіді на відзив позивач стверджує про: первинну видачу кредиту 7500 грн, укладення додаткової угоди 21.01.2021; збільшення тіла кредиту ще на 14500 грн; формування нового тіла кредиту 22000 грн; платежі 21.01.2021 на суму 6000 грн та 05.02.2021 на суму 3800 грн; подальші нарахування процентів 0,50%, 1,65%, 1,70% та 2,30% на день. Відповідач не має можливості самостійно перевірити ці твердження, оскільки йдеться про події 2021 року. Самі лише пояснення позивача та внутрішні розрахунки первісного/наступного кредитора не можуть вважатися достатнім доказом фактичного отримання коштів, збільшення кредиту та здійснення платежів. Просив суд критично оцінити розрахунок позивача та не покладати його в основу рішення без первинних банківських документів.

Щодо нібито збільшення кредиту до 22000 грн позивач стверджує, що 21.01.2021 було укладено додаткову угоду та зараховано 14500 грн на банківську картку відповідача. Водночас позивач повинен довести не лише існування тексту додаткової угоди, а й факт реального зарахування коштів саме відповідачу, на його платіжну картку, із зазначенням дати, часу, суми, платника, отримувача, маски картки та банку емітента. Без підтвердження банком факту зарахування 14500 грн збільшення тіла кредиту до 22000 грн є недоведеним.

Щодо платежів 6000 грн та 3800 грн, позивач посилається на платежі 21.01.2021 у сумі 6000 грн та 05.02.2021 у сумі 3800 грн. Відповідач не може підтвердити ці платежі без первинних банківських документів. Зазначив, що суд має витребувати та перевірити: хто саме був платником; з якого рахунку/картки здійснювалась оплата; на який рахунок зараховані кошти; призначення платежу; чи не були ці суми внутрішнім бухгалтерським зарахуванням або технічною операцією кредитора; чи дійсно ці платежі здійснені власними коштами відповідача. Без таких доказів посилання позивача на платежі не може вважатися належним доказом.

Щодо нарахування процентів позивач заявляє, що проценти нараховувалися за ставками до 2,30% на день, тобто 839,50% річних. Вважає такі нарахування надмірними, неспівмірними та такими, що підлягають ретельній перевірці судом. Позивач фактично намагається стягнути суму, яка значно перевищує реальний розмір отриманих коштів. При цьому сам факт зазначення високої ставки у договорі не звільняє позивача від обов`язку довести законність, обґрунтованість та справедливість такого нарахування. Просив суд не приймати розрахунок позивача автоматично, а перевірити кожний період нарахування окремо.

Щодо застосування статті 625 ЦК України, то позивач посилається на те, що після закінчення строку кредитування проценти можуть стягуватися на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Проте позивач повинен довести: який саме розмір процентів був погоджений сторонами як відповідальність після прострочення; чи було таке погодження чітким, зрозумілим і недвозначним для споживача; чи не є заявлена ставка фактично прихованою санкцією; чи відповідає така ставка принципам розумності, добросовісності та справедливості. Відповідач заперечує проти автоматичного застосування ставки 2,30% на день як законної відповідальності за прострочення.

Щодо позовної давності, позивач посилається на продовження/зупинення перебігу позовної давності у зв`язку з карантином та воєнним станом. Водночас просив суд перевірити не загальні посилання позивача на законодавство, а конкретно: дату виникнення права вимоги; дату закінчення строку кредиту; дату першого прострочення; дату переходу права вимоги до кожного нового кредитора; дату звернення з позовом; чи не спливла позовна давність щодо окремих складових боргу; чи може позивач стягувати всі нарахування за весь період, а не лише доведені та допустимі законом суми. Саме посилання на карантин і воєнний стан не звільняє позивача від обов`язку довести правильність кожної складової позовних вимог.

Щодо переходу права вимоги зазначив, що укладав договір лише з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». ТОВ «ФК «ЕЙС» не є стороною первісного кредитного договору. Позивач повинен довести належними доказами весь ланцюг переходу права вимоги саме за договором №958040768: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»; від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС». Просив суд перевірити не лише загальні договори факторингу, а й реєстри боржників, акти приймання-передачі, дату переходу права вимоги, суму переданої вимоги та наявність у цих документах саме договору №958040768 щодо відповідача.

Зазначив, також, що у матеріалах справи відсутні належні докази того, що саме він здійснював підписання кожної додаткової угоди, а саме відсутні технічні журнали (логи), підтвердження використанняч одноразових ідентифікаторів, смс-кодів, ір-адрес, відомості про дату та час вчиненння відповідних дій (а.с. 130-132, 133, 142-145, 157-159).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.01.2021 між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №958040768, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 7500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Строк кредитування 20 днів від дати отримання кредиту позичальником (з можливістю продовження строку). Спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7), шляхом переказу грошових коштів Позичальнику, після заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів

В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту у зв`язку з чим загальна заборгованість становить 22000,00 грн.

Відповідно до п.1.2-1.3 кредит надається строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.п. 1-4-1.5 за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1 виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 % річних, що становить 0,50 % від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.4.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 603,46 % річних, що становить 1,65 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2 договору строку, позичальнику може бути надано додаткову знижку від індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» кредитодавця, які розміщені на сайті кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього договору позичальнику присвоєний 1 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього договору. У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору. Загальні витрати за кредитом становлять 750 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) 8250 грн. Реальна річна процентна ставка 181,04 % процентів річних. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 839,50% річних.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV3B57F (а.с. 13, 14-16, 18-23).

21.01.2021 між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договіру №958040768 від 20.01.2021. Сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 14500 грн з 21.01.2021 на строк дії договору № 958040768 від 20.01.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Графік розрахунків викладено в новій редакції та відображено у графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 додаткової угоди. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та є невід`ємною частиною договору (а.с. 17).

Видачу кредитних коштів відповідачу підтверджено заявою на отримання грошових коштів в кредит від 20.01.2021, де відповідачем вказана картка 5168-75хх-хххх-4541 (а.с. 24).

20.01.2021 відповідачем було вчинено дії, спрямовані на укладення та користування кредитом. Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вказано акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): MNV3B57F, ідентифікатор відправлено позичальнику 20.01.2021 22:11:49, номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено 20.01.2021 22:12:18, перерахування грошових коштів позичальнику 20.01.2021 22:12:27. Захзначено про додаткову угоду до договору від 21.01.2021, де зазначена сума 14500,00 грн (а.с. 25-30, 31, 32-33).

Переказ коштів відповідачу підтверджено платіжними дорученнями від 20.01.2021 та від 21.01.2021, з яких вбачається, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7500,00 грн 20.01.2021 та в сумі 14500,00 грн 21.01.2021 на карту 5168-75хх-хххх-4541 з призначенням: переказ коштів згідно договору №958040768 від 20.01.2021 (а.с. 34).

З інформації АТ КБ«ПриватБанк» від 01.06.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Номер телефону, на який направляється інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою за період 20.01.2021-25.01.2021, 21.01.2021-26.01.2021 - +380961510863, який був/ є фінансовим номером телефону та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Номери телефонів, які знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_2 НОМЕР_5 , НОМЕР_6 . Згідно виписки з руху коштів по вказаному рахунку вбачається зарахування коштів на суму 7500,00 грн 20.01.2021 та 14500,00 грн 21.01.2021 (а.с. 134, 135-140).

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов`язання за кредитним договором та додатковою угодою виконало.

Відповідач належним чином свої обов`язки за договором не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з погашення кредиту.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1 (а.с. 41-44, 45-56).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 57-59, 60, 83).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №958040768 (а.с. 86-89, 90-91, 92-99).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електрону комерцію", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електрону комерцію").

Суд відхиляє доводи відповідача та вважає доведеним факт укладання кредитного договору та додаткової угоди на тих умовах, на які посилався позивач та перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджує виникнення у відповідача зобов`язань щодо виконання договору, а також перехід до позивача права вимоги за вказаним договором та додатковою угодою.

Позичальником укладено кредитний договір та додаткову угоду за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами договорів та повинен був розуміти суть фінансової послуги і усвідомлювати всі ризики, пов`язані з укладенням даних договорів, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання їх умов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №958040768 від 20.01.2021 та додатковою угодою до нього від 21.01.2021.

При цьому, ТОВ «ФК «Ейс» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором та угодою.

Судом встановлено, що ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором та додатковою угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та угодою.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним кредитним договором зобов`язань належним чином не виконав, згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість становить 51007,35 грн, яка складається із заборгованість за тілом кредиту- 13477,86 грн та заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 37529,49 грн (а.с. 99-101).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази виконання кредитором умов договору, отримання відповідачем кредитних коштів.

Доказів про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами кредитного договору обов`язків матеріали справи не містять, відповідних клопотань про витребування доказів у належний спосіб відповідач не заявляв. Не погоджуючись із розрахунком заборгованості, відповідач на його спростоування свій розрахунок заборгованості не надав.

Суд установив, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося відповідачу в період із 20.01.2021 по 13.04.2021 (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») в розмірі 34577,88 грн, та заборгованість за період з 13.04.2021 по 30.05.2023 (ТОВ «Таліон Плюс») і складає 51007,35 (а.с.99-101).

Слід зазначити, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 05.04.2023 № 910/4518/16.

Суд врахував положення п. 1.3. кредитного договору №958040768 від 20.01.2021, а саме можливості продовження строку кредитування (дисконтного періоду) позичальником шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом на 30 днів.

Так, що за умовами договору первісний строк кредитування становив 20 днів, а 05.02.2021 відповідач скористався правом продовження строку кредитування (дисконтного періоду) на 30 днів, сплативши проценти в сумі 1130,36 грн. Тому погоджений сторонами строк кредитування був продовжений на 30 днів та закінчився 04.03.2021, а загальна тривалість користування кредитом відповідно до договору становила 50 днів.

Також відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 44/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після закінчення погодженого сторонами строку кредитування. Після цього права кредитодавця захищаються положеннями статті 625 ЦК України, а не умовами договору про сплату процентів.

У цій справі позивач не заявляв вимогу про стягнення коштів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України, а просив стягнути саме договірні проценти за користування кредитом.

За таких обставин проценти можуть бути нараховані лише за період дії договору, тобто з 20.01.2021 по 04.03.2021 за ставкою 1,7 % у період з 20.01.2021 по 09.02.2021. Виходячи із суми кредиту 220 00,00 грн, процентної ставки 1,7% на день та строку користування кредитом 50 днів, сума процентів становить 19125,00 грн (22500 * 1,7% * 50 днів).

З розрахунку заборгованості суд встановив, що відповідач вже сплатила 147,50 та 1130,36 грн процентів, тому стягненню підлягають проценти за користування кредитом 17847,14 грн (19125,00-147,50-1130,36).

У задоволення вимоги про стягнення решти процентів у сумі 19682,35грн суд відмовляє, оскільки вони нараховані після закінчення погодженого сторонами строку кредитування та в позові немає вимог про їх стягнення як відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

За таких обставин суд частково задовольняє позов та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №958040768 від 20.01.2021 в розмірі 31325,00 грн, з яких 13477,86 грн є заборгованістю за основною сумою кредиту (тіло кредиту) та 17847,14 грн є процентами за користування кредитом.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена статтею 257 ЦК України, про застосування якої заявляє відповідач, в силу приписів пунктів 12, 19 розділу «Перехідні та прикінцеві положення» ЦК України у редакції Законів № 540-IX від 30.03.2020, № 2120-IX від 15.03.2022, № 3450-IX від 08.11.2023 № 4434-IX від 14.05.2025 була продовжена на період з 12.03.2020 по 01.07.2023 - під час дії карантину, встановленого Кабіне том Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та зупинялася на строк дії воєнного стану у період з 24.02.2022 та 04.09.2025, тому на час звернення позивача із вказаним позовом до суду (27.04.2026 року) строк позовної давності не сплинув.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Так, для підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018 адвоката Соломко О.В, ордер серії АІ №2004315 від 20.08.2025, довіреність, договір про надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Ейс» № 20/08/25-01 від 20.08.2025 АО «Соломко та Партнери» та додаткову угоду №25770904557 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг №20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7000,00 грн, що включає складання позовної заяви, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, (а.с. 36, 37, 39, 64-65,66, 67,68, 69).

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1635,05 грн (2662,40 х 31325,00 /51007,35) (а.с. 9).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280, 282-289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнит частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №958040768 від 20.01.2021 в розмірі 31325,00 грн (тридцять одна тисяча триста двадцять п`ять гривень 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" судовий збір у розмірі 1635,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ейс" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а; код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складене 11.08.2026.

Суддя Л.М.Самойленко