Рішення № 138931409, 12.08.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/504/26

Номер провадження 2/948/510/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026

Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю секретаря

судового засідання Порохні І.І.,

представник позивача Лузіна К.В. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

26 травня 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач просить конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 5323055100:30:001:0863 площею 0,29 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с-ща Машівка Полтавського району Полтавської області на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та понесені витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, зареєстрована на її території та є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5323055100:30:001:0863, яка належала ОСОБА_2 і розташована на території селища Машівка Машівського району Полтавської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.07.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №1343. Паспорт громадянина російської федерації виданий відповідачці 14.07.2010, тобто реалізація права на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснювалась у 2011 році вже у статусі іноземної громадянки, а тому в силу положень ч.1 ст.145 Земельного кодексу України, у неї виник обов`язок протягом одного року відчужити земельну ділянку, який вона не виконала, а тому така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання по даній справі на 13.10 год 09.07.2026 (а.с. 64).

Ухвалою від 09.07.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.08.2026 (а.с.80).

У судовому засіданні 12.08.2026 представник ГУ Держгеокадастру в Полтавській області Лузіна К.М. позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, зареєстроване місце проживання: російська федерація, ленінградська область, приозерський район, пос. громово, буд.8 кв34, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом оголошення на офіційному вебсайті суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 130 ЦПК України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

Крім цього, провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано положеннями розділу ХІ ЦПК України, зі змісту яких вбачається, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

В той же час, із прийняттям Закону України № 2783-IX від 01 грудня 2022 року «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22січня 1993року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, припинено співробітництво судів та інших компетентних органів України із відповідними органами російської федерації з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції, що унеможливлює, у зазначеному випадку, застосування механізму, визначеного положеннями розділу ХІ ЦПК України.

Таким чином, через розірвання дипломатичних відносин та відсутність поштового сполучення, суд вважав за необхідне повідомляти відповідачку, яка є громадянкою рф про розгляд справи через публікації на офіційному вебпорталі Судова влада України (а.с.67зв, 83зв).

У судове засідання 12.08.2026 ОСОБА_1 не з`явилася, відзив на позов не надавала.

З урахуванням наведеного, відповідач вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5300363922026 від 06.03.2026, земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2900 га, місце розташування: смт. Машівка Машівський район Полтавська область внесена до Державного земельного кадастру та їй присвоєно кадастровий номер 5323055100:30:001:0863, належить на праві власності ОСОБА_1 , громадянці російської федерації, податковий номер НОМЕР_1 , документ, що посвідчує особу - НОМЕР_2 виданий ТП №128 відділенням УМВС Росії по Сенк-Петербургу та Ленінградській області в Приозерському районі 14.07.2010, місце проживання АДРЕСА_1 , документ, що є підставою для виникнення права свідоцтво про право на спадщину, виданий 15.07.2011 1343, документ, що посвідчує право Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.10.2011 ЯК 287730(а.с.19-29).

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №287730 виданого 19.10.2011 відділом Держкомзему у Машівському районі підтверджується, що ОСОБА_1 , яка проживає рф ленінградська область, приозерський район, пос. громово, буд. АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.07.2011 № 1343 посвідченого державним нотаріусом Машівського державної нотаріальної контори є власником земельної ділянки, площею 0,2900 га, місце розташування: смт. Машівка Машівський район Полтавська область, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с.33).

Копією паспорта серія та номер НОМЕР_3 , виданого 14.07.2010 тп №128 відділом УФМС росії по санк-петербургу та ленінградській області в приозерському районі посвідчується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Мар`янськ Велико-Багачанського району Полтавської області, зареєстрована 14.11.1997 р. за адресою: АДРЕСА_2 є громадянкою російської федерації та була нею на час отримання спадщини (а.с.34).

Як вбачається з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.07.2011 року, виданого державним нотаріусом Машівської районної державної нотаріальної контори Асановою Р.Ш, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме земельної ділянки площею 0,40 га «для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства» кадастровий номер: 5323055100:30:001:0862, 5323055100:30:001:0863 на території селища Машівка Машівського району Полтавської області є його донька гр. російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована 14.11.1997 р. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.35).

На земельну ділянку кадастровий номер: 5323055100:30:001:0863 для ведення особистого селянського господарствагр. ОСОБА_1 на території селища Машівка Машівського району Полтавської області виготовлена технічна документація (а.с.36-53).

За повідомленням Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 17.03.2026 № 66/8/9-620 адресованого начальнику ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, під час опрацювання інформації, щодо набуття громадянами російської федерації у спадщину земельної ділянки сільськогосподарського призначення встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_3 , виданий тп №93 відділу УФМС росії по Сенк-Петербурзі та Ленінградській області в всеволожському районі, 14.07.2010 зареєстрована адресою: ставропільський край м. єсентуки, АДРЕСА_3 набула у спадщину земельні ділянки 5323055100:30:001:0862, 5323055100:30:001:0863, площею 0,40000 га (а.с. 58).

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб.

Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 була зобов`язана протягом року після набуття права власності на спірну земельну ділянку з 19.11.2011, дати державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, вчинити заходи щодо її відчуження.

Такі дії ОСОБА_1 не вчинила, земельну ділянку не відчужено.

Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витяг від 20.02.2026, відсутні відомості про інше, суд приходить до висновку, що відповідач вказаного обов`язку не виконала (а.с.31).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Частиною четвертою тієї ж статті ЗК України передбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Невиконання відповідачем імперативних вимог ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 145 ЗК України за правовою природою є правопорушенням у сфері земельного законодавства.

Суд також враховує, що згідно з п.п.1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 8 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Таким чином, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, заявлені належною особою, а обраний спосіб захисту відповідає характеру порушеного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також, відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_4 існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають повному задоволення, тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області потрібно стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

позов Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Конфіскувати у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки російської федерації : НОМЕР_2 , виданий ТП № 128 відділеням уфмс росії по санкт-петербургу і ленінградській області в приозерському районі 14.07.2010, земельну ділянку за кадастровим номером 5323055100:30:001:0863 площею 0,2900 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території селища Машівка Машівського району Полтавської області на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судовий збір в розмірі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп).

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом под ачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, адреса: вул. Затишна, буд.23 м.Полтава;

Відповідач - до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки російської федерації : НОМЕР_2 , виданий ТП № 128 відділеням уфмс росії по санкт-петербургу і ленінградській області в приозерському районі 14.07.2010, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний тест рішення складений 12.08.2026.

Суддя Г.Л. Тимофєєва