Рішення № 138930440, 11.08.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1722/26

Провадження № 2/577/2224/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді Гетьмана В.В.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 33097,01 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ ФК Кредит-Капітал Усенко М.І. звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 33097,01 грн. заборгованості за кредитним договором. Вимоги обгрунтовують тим, що 01.06.2016 р. між ПАТ Ідея Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Р99.193.73219, відповідно до умов якого відповідачці було надано споживчий кредит, яка в свою чергу зобов`язалася одержати кредит і повернути його разом з процентами. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору. ОСОБА_1 , користуючись коштами наданими банком, такі не виконала своєчасно та уповному обсязі. 26.11.2020 р. АТ Ідея Банк та ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал уклали договір факторингу №12/85, останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконувались і утворилась заборгованість на суму 33097,01 грн., з яких: 13340,67 грн. заборгованість за тілом кредиту; 19756,34 грн. - заборгованість за відсотками, що і змусило звернутися до суду.

Представник позивача Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити.

Представник відповідача Юсан І.О. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідачки, просить застосувати строк позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Встановлено судом, що 01.06.2016 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р99.193.73219.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору, Банк надає позичальнику кредит строком на 48 місяців, на поточні потреби в сумі 14585,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Згідно із п. 1.5 Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління банку становить 9,50 %, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 22.0000 %.

Відповідно до п. 1.11 Договору, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що позичальник повертає кредит з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 48 щомісячних внесках до 1 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячного платежу.

Відповідач ОСОБА_1 погодилась з умовами, підписала Кредитний договір, згоду-приєднання до договору добровільного страхування життя, письмову згоду фізичної особи клієнта банку (а.с.6-8).

Банк свої зобов`язання за договором кредиту виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 14585 грн. в строки визначені умовами договору, підтверджується випискою з АТ «Ідея Банк» та ордером розпорядженням про видачу кредиту від 01.06.2016 р. (а.с.9)

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14.

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема,в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

Як убачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «ФК Кредит Капітал», який позивачем не змінювався, Кредитодавцем відсотки за користування кредитом нараховувалась у межах строку кредитування на суму тіла кредиту, тобто у відповідності до умов Кредитного договору.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у повному обсязі у межах встановленого строку кредитування Кредитодавцю не повернула, нараховані на підставі умов Кредитного договору відсотки за користування кредитом не сплачувала.

26.11.2020 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Кредит-капітал» укладено договір факторингу №12/85, відповідно до умов якого ПАТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Кредит-капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором кредиту № Р99.193.73219 від 01.06.2016 р. (а.с.12 зв.бік-15).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №12/85 від 26.11.2020 р. ТОВ «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором кредиту № Р99.193.73219 від 01.06.2016 р. (а.с.15 зв.бік).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Тобто, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Ідея Банк», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредиту № Р99.193.73219 від 01.16.2016 р.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст.257 ЦК україни встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Аналогічний трирічний строк позовної давності також встановлено умовами п. 5.5 Кредитного договору.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно виписки з 01.01.2000 по 26.11.2020 р. ОСОБА_1 10.11.2017 р. здійснила часткову сплату заборгованості за кредитом в сумі 1001,56 грн. (а.с.10-11).

Отже, позовна давність була перервана визнанням боргу, після якого трирічний строк сплинув 10.11.2020 р.

Враховуючи встановлений договором строк кредитування у 48 місяців, останній платіж за кредитом Відповідач зобов`язаний був здійснити 01.06.2020 р., що також передбачено графіком (п. 6.1. Договору).

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вимогами щодо останнього платежу сплинув 01.06.2023 р.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Згідно Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану."

04.09.2025 р. набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", яким пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Разом з тим, строки, під час перебігу яких діяли вищезазначені норми, підлягають виключенню з тривалості перебігу строку позовної давності.

Крім того, суд враховує положення пункту 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."

Отже, період карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 тривав до 30 червня 2023 року, також підлягає виключенню з тривалості перебігу строку позовної давності у даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивачем не було пропущено строк позовної давності, перебіг якого переривався в силу вищенаведених норм ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи, документи, суд вважає достовірно доведеним факт невиконання ОСОБА_1 свого зобов`язання, що випливає з кредитного договору, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 33097,01 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн., суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

До позовної заяви представник позивача на обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 р. укладеним між Адвокатським об`єднання «Апологет» та ТОВ «ФК Кредит Капітал»; Акт №588 прийому передачі наданих послуг в якому зазначено перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин, вартість послуг, загальна сума 8000,00 грн. та зазначено боржник ОСОБА_1 ; Детальний опис від 09.03.2026 р. року наданих послуг до акту № 588 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 р.; ордер про надання правничої допомоги ТОВ «ФК Кредит - Капітал» Усенко М.І.

Вказані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 8000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертійстатті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, за встановлених обставин, суд виходить з того, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених позовних вимог. Враховуючи, що задоволено 100 відсотки заявленої суми, то судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.15, 16, 1050, 1054, 509, 512, 514, 526, 527, 530, 625, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст.3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 137, 263-265, 273, 280, 282, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії Кредит-Капітал, код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ Креді Агріколь банк МФО 300614, 33097 (тридцять три тисячі дев`яносто сім) грн. 01 коп. за кредитним договором №Р99.193.73219 від 01.06.2016 року, 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал, код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Представник позивача Усенко Михайло Ігорович, місцезнаходження м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Представник відповідача Юсан Інна Олександрівна, юридична адреса м.Конотоп Сумської області, пр.Миру, 15/63.

Суддя Гетьман В. В.