Рішення № 138930315, 12.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7067/26

Провадження № 2/591/2599/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром», вул. Харківська, п/в 12 м. Суми, код ЄРДПОУ 05766356 про стягнення заборгованості по заробітній платі,

установив:

15.06.2026 позивачка звернулась до суду з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона з 16.04.2024 була звільнена з роботи за власним бажанням. Відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі у розмірі 13724,86 грн, яка не була виплачена їй при звільненні, у зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду з даним позовом. Разом із позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтуванням поважності причин пропуску вказаного строку є систематичні повітряні тривоги, тривалі відключення електропостачання, а також регулярні ворожі обстріли, що об`єктивно унеможливили вчасне звернення до суду.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, розгляд справи по суті постановлено розпочати з 22.07.2026, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач подав відзив на позов, проти позову заперечував, зазначаючи, що у день звільнення позивачку було письмово повідомлено про нараховані та належні їй при звільненні суми під особистий підпис, а відтак позивачка пропустила встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 12.07.2010 по 16.04.2024 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумихімпром» (яке на даний час змінило найменування на АТ «Сумихімпром»), про що свідчать відомості з трудової книжки позивачки.

Згідно повідомлення, виданого 16.04.2024, сума, яка належить позивачці до виплати, становить 13724,86 грн.

Дана сума залишається невиплаченою позивачці, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною першою статті47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до частини першої статті115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За таких обставин, оскільки роботодавцем не було проведено остаточного розрахунку з позивачкою у день її звільнення 16.04.2024 і доказів протилежного не надано, тому права позивачки були порушені.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частин першої, другої статті233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За змістом статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Відповідач виконав вимоги статті 116 КЗпП України, повідомивши позивачку у день звільнення 16.04.2024 про суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням.

Водночас позивачка у межах тримісячного строку з дня одержання нею цього письмового повідомлення до суду не зверталась, тобто пропустила встановлений статтею 233 КЗпП України строк. При цьому з моменту вручення позивачці повідомлення про нараховані при звільненні суми до часу звернення до суду минуло більше двох років, що позбавляє суд можливості поновити цей строк.

Окремо суд звертає увагу, що у клопотанні позивачки про поновлення строку звернення до суду на обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку заявниця посилається на систематичні повітряні тривоги, тривалі відключення електроенергії та регулярні ворожі обстріли, що об`єктивно ускладнювали своєчасне звернення до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 756/9533/21 Верховний Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.

За наведених обставин наведені позивачкою причини пропуску процесуального строку не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин чи істотних перешкод для звернення з позовною заявою в передбачені законом строки, а тому визнаються судом неповажними.

Сплив строку звернення до суду, про застосування якого заявлено стороною у справі, та визнання судом причин його пропуску неповажними є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 13724,86 грн заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі слід відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-78, 141, 247, 264, 265, 274, 352, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумихімпром», адреса: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, ЄДРПОУ 05766356.

Суддя Ю. О. Зеря