Рішення № 138930194, 11.08.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/792/26

Номер провадження 2/573/557/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Черкашиної М.С.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Основний зміст позову.

21.04.2026 ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому вказує, що 07.02.2020 між АТ «Мегабанк» і 07.02.2020 було укладено кредитний договір № 9-018-850-2-20-Г, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти на умовах їх повернення, сплати відсотків за їх використання та інших платежів. Згідно з укладеним 03.09.2024 з АТ «Мегабанк» договором відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників АТ «Мегабанк», у тому числі й до ОСОБА_2

27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 31 885,05 грн, з яких: 8 502,84 грн заборгованість за кредитом, 3 631, 27 грн заборгованість за відсотками, 19 9750, 94 коп грн - комісія.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства вказану суму, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 04.05.2026 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заяви, клопотання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК Єврокредит» - адвокат Журавльов С.Г. не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заявив клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 4 зв.).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним (а. с. 21). Про причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Встановлені судом обставини.

07.02.2020 між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 9-018-850-2-20-Г приєднання до правил обслуговування клієнтів, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у кредит 16 595, 51 грн на строк з 07.02.2020 до 05.02.2021, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15% річних на суму заборгованості, комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,5% від суми кредиту щомісячно, погашенням заборгованості за тілом кредиту та процентами щомісячними ануїтетними платежами, а також щомісячною сплатою комісії не пізніше останнього робочого дня звітного періоду (а. с. 9).

Відповідно до п. 3.2.1, 3.2.3 кредитного договору позичальник зобов`язується:

- повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16.00 години 05.02.2021.

- своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах. При цьому, перерахування (внесення) позичальником грошових коштів на погашення ануїтетних платежів повинно бути здійснено у строк, не пізніше останнього робочого дня місяця.

Згідно з п. 3.3.4, 3.3.5 кредитного договору кредитодавець має право:

- відступити свої права вимоги за договором;

- вимагати повернення кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

У цей же день, 07.02.2020, між ОСОБА_2 і АТ «Мегабанк» було підписано паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Як вбачається з таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписаної 07.02.2020 між АТ «Мегабанк» і відповідачем, ОСОБА_2 повинен був сплачувати банку комісію у сумі 580, 91 грн за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно.

Відповідач отримав кредитні кошти та здійснив часткове погашення заборгованості, що підтверджується виписками по рахунку клієнта, сформованими у програмному комплексі АТ «Мегабанк» за період з 07.02.2020 по 02.12.2022 та у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ) за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 (копії виписок зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Згідно з довідкою-розрахунком, затвердженою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 9-018-850-2-20-Г від 07.02.2022 станом на 03.09.2024 становила 31 885,05 грн, з яких:8 502, 84 грн. - заборгованість за основним боргом, 3631, 27 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками, 19750, 94 грн заборгованість за несплаченими комісіями (а. с. 6 зв.).

09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», та у подальшому між АТ «Мегабанк», який перебував у процесі ліквідації та від імені якого діяла особа уповноважена рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 03.09.2024 було укладено договір відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлене право вимоги за договором № 9-018-850-2-20-Г (копія протоколу електронного аукціону, договору відступлення прав вимоги, витяг з додатку №1 до вказаного договору, платіжної інструкції про оплату договору відступлення зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «ФК Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлене право вимоги за договором № 9-018-850-2-20-Г від 07.02.2020, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги (копія договору відступлення прав вимоги, платіжних інструкцій про сплату коштів за договором зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

З витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 вбачається, що до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 9-018-850-2-20-Г від 07.02.2020 на загальну суму заборгованості - 31 885,05 грн, з яких: 8 502, 84 грн. - заборгованість за основним боргом, 3631, 27 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками, 19750, 94 грн заборгованість за несплаченими комісіями (копія витягу з додатку зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 вказаного Закону з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку;

9) заміна кредитора у зобов`язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 «Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача» до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій кредитодавця щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та обслуговуванням кредитної заборгованості.

Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Висновки суду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними.

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що між первинним кредитором та відповідачем у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

Первинний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти. Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконує належним чином.

Позивач правомірно набув право вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Мегабанк» та відповідачем.

Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості сторона відповідача не надала.

Щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У кредитному договорі, укладеному між ОСОБА_2 і АТ «Мегабанк», таблиці обчислення вартості кредиту, паспорті споживчого кредиту, всупереч умовам кредитного договору, не зазначений перелік послуг, які надаються банком при обслуговуванні кредитної заборгованості, а тому вони можуть включати послуги, які відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинні надаватися безкоштовно.

Тому умови договору про сплату комісії є нікчемними.

Таким чином, позовна вимога про стягнення комісії у сумі 19750, 94 грн задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 12 134, 11 грн., з яких: 8 502, 84 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 631,27 грн заборгованість за відсотками.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на матеріали справи, стороною позивача доведено, що витрати на правничу допомогу становлять 11 200 грн (копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/07 від 01.07.2025, акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 05.01.2026, зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі ).

Позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з п. 1, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 11200 грн є неспівмірними зі складністю даної справи, наданим адвокатами обсягом послуг, як це було передбачено договором, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з ОСОБА_2 становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому дійшов висновку, що реальні витрати позивача на правничу допомогу становлять 3000 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» пропорційно задоволеним вимогам (38,06%) слід стягнути 1 141 грн 80 коп. витрат позивача на правничу допомогу (3 000 х 38,06%), а також 113 грн 31 коп. судового збору (2662,40 х 38,06 %), що разом становить 2 155 грн 11 коп. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, оф. 105, код ЄДРПОУ 40932411) до ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 12 134 (дванадцять тисяч сто тридцять чотири) грн 11 коп. заборгованості за кредитним договором № 9-018-850-2-20-Г від 07.02.2020, а також - 2 155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 11 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя ЧЕРКАШИНА М.С.