Рішення № 138929484, 29.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5194/25

Провадження 2-285/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

при секретарі Павлик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі позивач, ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку») звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, Самура ( ОСОБА_2 ) про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Обухівського районного суду Київської області за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.10.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 8 298,00 доларів США на строк до 01.10.2013 року.

На підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного 08.12.2011 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», відбулося відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2016 року стягнуто на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 146 409,14 грн та судові витрати.

11.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» укладено договір № 1370/К про відступленням права вимоги, згідно з яким відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення банком на користь товариства прав вимоги за кредитним договором.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.08.2019 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку».

Судове рішення відповідачем повністю не виконано, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.01.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлення належним чином. 19.02.2026 року до суду надійшла заява від відповідача про відкладення розгляду справи для залучення представника, однак станом на день ухвалення рішення ОСОБА_1 не залучила останнього та своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Також відповідачем до суду подано заяви про відкладення розгляду справи, зокрема 26.03.2026 року, 04.05.2026 року, однак вказані заяви не містять електронного цифрового підпису, тому суд не бере їх до уваги як належним чином оформлені документи.

Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні у справі письмові докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.10.2000 року між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 8 298,00 доларів США на строк до 01.10.2013 року.

Відповідно до п. 1.2.3 Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11400291000 від 01.10.2008 року у розмірі 144 245 грн 26 коп, що станом на 03.02.2016 року складається з заборгованості за кредитом у розмірі 73 586 грн 78 коп, заборгованості за відсотками у розмірі 24 902 грн 53 коп, пені у розмірі 43 237 грн 81 коп, три відсотки річних від простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 930 грн 26 коп, три відсотки річних від простроченої заборгованості за процентами у розмірі 588 грн 08 коп, а також судові витрати у розмірі 2 163 грн 68 коп, а всього стягнуто 146 409 грн 14 коп.

11.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» укладено договір № 1370/К про відступленням права вимоги, згідно з яким відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення банком на користь товариства прав вимоги за кредитним договором.

26.09.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 372/424/16-ц, виданого 22.06.2016 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11400291000 від 01.10.2008 року у розмірі 144 245 грн 26 коп, що станом на 03.02.2016 року складається з заборгованості за кредитом у розмірі 73 586 грн 78 коп, заборгованості за відсотками у розмірі 24 902 грн 53 коп, пені у розмірі 43 237 грн 81 коп, три відсотки річних від простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 930 грн 26 коп, три відсотки річних від простроченої заборгованості за процентами у розмірі 588 грн 08 коп, а також судові витрати у розмірі 2 163 грн 68 коп, а всього стягнуто 146 409 грн 14 коп.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.08.2019 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку».

Відповідно до інформації про виконавче провадження від 26.08.2026 року, за вказаними параметрами запиту в Єдиному режстраі виконавчих проваджень знайдено номер виконавчого провадження 57304803, стан відкрито, назва виконавчого документа виконавчий лист Обухівського районного суду Київської області від 22.06.2016 року № 372/424/16-ц.

У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду від 19.04.2016 року у справі, ТОВ ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» звернулося до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Обухівського районного суду Київської області за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.

На час звернення до суду з цим позовом рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2016 року залишається не виконаним, тобто має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, яке триває.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено те, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішенню ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державна влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню по всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень ст. 11 ЦК України, рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, встановлених актами цивільної законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникла з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законне сили рішенням суду.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проценті не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу три процента річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів Внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14- 154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення суду про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов`язання відповідача зі сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім.

Вказана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, це є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та індексу інфляції не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи те, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо виконання рішення суду, яким з неї стягнуто заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, у сумі 91 146 грн 17 коп. підлягають задоволенню.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений під час подання позову судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 79, 81, 89, 141, 258-268, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська факторингова компанія розвитку» (код ЄРДПОУ: 34615314) нараховані за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року три проценти річних у розмірі 21 198 (двадцять одна тисяча сто дев`яносто вісім) грн 15 коп. та інфляційні витрати у розмірі 69 948 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн 02 коп., а всього стягнути 91 146 (дев`яносто одну тисячу сто сорок шість) грн 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська факторингова компанія розвитку» (код ЄРДПОУ: 34615314) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя : Т.Г.Сташків