Ухвала суду № 138929441, 10.08.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

УХВАЛА

"10" серпня 2026 р. Справа № 381/3220/26

Провадження № 1-кп/370/66/26

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

при розгляді у підготовчому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області кримінального № 12026110000000511 від 25.05.2026, за яким

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 17.02.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 17.02.2026, який в подальшому неодноразово продовжувався.

15.06.2026 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026110000000511 від 25.05.2026 надійшов до Макарівського районного суду Київської області.

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати та не зменшились, а застосування інших запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_4 від суду обґрунтовується тим, що злочини, який інкримінуються ОСОБА_4 є тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від від 6 до 10 років з конфіскацією майна та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкриміновані йому злочини для уникнення покарання може переховуватися від суду. Враховуючи ці обставини і тяжкість вчинених ним злочинів, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України згідно з яким ОСОБА_4 може впливати на свідків у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений знаючи про фактичне місце проживання свідків, може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, може бути виражений у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками злочинів, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України може вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що кількість інкримінованих злочинів вказує на стійку схильність обвинуваченого до вчинення злочинів, а відтак без продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що заявлений ризик існує.

В обґрунтування неможливості обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу прокурор вказав, що запобіжний захід у виді особистого зобов`язання не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого обов`язків. Також, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговують на довіру, тому запобіжний захід у вигляді особистої поруки обрати неможливо. Запобіжний захід у вигляді застави також не забезпечить покладених на обвинуваченого обов`язків, оскільки його майновий стан невідомий, а також відсутні будь-які заставодавці, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, у судовому засіданні проти запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту заперечували, вважали, що запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби буде цілком достатньо для того щоб обвинувачений виконував свої процесуальні обов`язки в кримінальному провадженні і прокурором не доведено неможливість застосування до нього такого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що просить встановити йому запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний час доби, оскільки має намір працевлаштуватися. Окрім того, вказував на необхідність проходження ВЛК.

В обґрунтування заперечень захисник вказав, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту застосовується до ОСОБА_4 вже півроку. Обмеження полягає в забороні цілодобово залишати житло. Протягом усього періоду застосування цього запобіжного заходу, ОСОБА_4 покладені на нього процесуальні обов`язки виконував належним чином. Відомостей про порушення ним умов домашнього арешту, неявку до суду без поважних причин, спроби переховування, незаконне спілкування зі свідками чи іншими обвинуваченими, перешкоджання судовому розгляду або вчинення нового кримінального правопорушення суду не надано. Належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків протягом тривалого часу є обставиною, яка підлягає обов`язковому врахуванню під час оцінки актуальності та інтенсивності ризиків і можливості їх нейтралізації менш обтяжливим запобіжним заходом.

Захисник вказував, що тяжкість можливого покарання є обставиною, яка може братися до уваги при оцінці ризику переховування. Однак така обставина не може бути єдиною та самодостатньою підставою для висновку про існування цього ризику протягом необмеженого часу. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 41 рішення у справі "Ignatov V. Ukraine", небезпека переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання, а доводи щодо існування відповідного ризику повинні бути підтверджені конкретними фактичними обставинами. Матеріали, подані прокурором, не містять відомостей про те, що протягом півроку застосування домашнього арешту ОСОБА_4 намагався залишити місце проживання всупереч установленим обмеженням, ухилявся від суду, готувався до виїзду за межі України або вчиняв інші дії, які б свідчили про намір переховуватися.

Також, захисник вказував, що ризик незаконного впливу на свідків теоретично може зберігатися до моменту безпосереднього отримання судом їхніх показань. Сам факт того, що судовий розгляд ще не почався і свідки не допитані судом не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку навести конкретні обставини, які свідчать про реальну можливість незаконного впливу саме з боку ОСОБА_4 . Прокурор не повідомив про будь-які спроби обвинуваченого протягом дії запобіжного заходу встановити позапроцесуальний контакт зі свідками (або хоч з кимось), схилити їх де зміни показань, погрожувати їм або іншим чином впливати на їхню поведінку. Також прокурором не наведено конкретних даних про характер зв`язків ОСОБА_4 зі свідками, його можливості впливати на них або обставини, які свідчили б про підготовка чи намір здійснення такого впливу. Запобігання можливому незаконному впливу може бути забезпечене шляхом покладення на обвинуваченого обов`язку утримуватися від спілкування із зазначеними стороною обвинувачення особами.

Прокурор не навів у клопотанні конкретних відомостей про те, у який саме спосіб ОСОБА_4 може перешкодити кримінальному провадженню, не зазначив жодних фактичних даних, які б свідчили про намір чи можливість узгодження позицій з іншими учасниками провадження (якщо вони є), приховування або спотворення доказів чи вчинення інших дій, спрямованих на перешкоджання судовому розгляду.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення захисник вказав, що на обґрунтування цього ризику прокурор послався на те, що кількість інкримінованих злочинів вказує на стійку схильність обвинуваченого до вчинення злочинів, а відтак без продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що заявлений ризик існує. Однак характер висунутого обвинувачення стосується подій минулого та без додатковий фактичних даних не може автоматично свідчити про намір особи продовжувати злочини} діяльність у майбутньому.

Захисник вважає, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби буде цілком достатньо для того щоб він виконував свої процесуальні обов`язки в кримінальному провадженні, оскільки ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, які раніше були підставою для застосування цілодобового домашнього арешту, з огляду на тривалість дії запобіжного заходу та належну процесуальну поведінку обвинуваченого, втратили свою актуальність.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, суд керується наступним.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого.

Обґрунтованість підозри обвинуваченого, обґрунтовується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, відомості щодо яких містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а тому враховуючи принцип змагальності судового процесу та судову практику ЄСПЛ з цього приводу, суд приходить до висновку про обґрунтованість підозри, у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що ризики, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу не перестали існувати та не зменшились.

Так, суд погоджується, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_4 від суду, оскільки злочини, які інкримінуються обвинуваченому є тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до семи років та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкриміновані йому злочини для уникнення покарання може переховуватися від суду, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконний влив на свідків у даному кримінальному провадженні, суд зауважує, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання судом показань. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також суд, погоджується, що наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки кількість інкримінованих кримінальних правопорушень вказує на схильність обвинуваченого до вчинення протиправних діянь.

Разом з тим, судом вже надавалася оцінка наявності ризику, передбаченого ч.4 ч. 1 ст. 177 КПК України та повторно зазначає, що не погоджується з наявністю ризику, передбаченого ч.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який, на думку прокурора, полягає у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками злочинів, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій, вважає недоведеним його наявності.

Обставини, які існували при обранні запобіжного заходу не змінилися, ризики не відпали та не зменшилися.

Натомість, наданими у судовому засіданні стороною захисту поясненнями не спростовується наявність встановлених вище ризиків.

Суд не вбачає можливості для обрання більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

На думку суду, запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе запобігти вищевказаним встановленим ризикам. Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, будуть не достатніми для запобігання зазначеним ризикам.

Застосування відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту відповідає вимогам ст. 183 КПК України.

Відтак, строк дії запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування щодо обвинуваченого у виді цілодобового домашнього арешту, слід продовжити.

Разом з тим, з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, обвинувачений встановлені йому судом обмеження не порушував, суд вважає за можливе зменшити час домашнього арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-132, 176-179, 183, 194-196, 331, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід, а саме заборонити йому залишати житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. ранку наступної доби до 08.10.2026 року включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом вказаного строку:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом;

-перебувати за місцем фактичного проживання АДРЕСА_2 , з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. ранку наступної доби ;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну місця свого проживання та номеру телефону;

-не відлучатися з місця проживання у визначений судом час без дозволу слідчого, прокурора чи суду (за винятком отримання невідкладної медичної допомоги, необхідності перебування в укритті під час повітряної тривоги та інших виключних випадках);

-заборонити спілкуватися зі свідками в даному кримінальному провадженні

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та є чинною до 08.10. 2026 року.

Ухвалу направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно до ч. 5 ст.181КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 11.08.2026 о 15.30 год.

Суддя ОСОБА_1