Рішення № 138929332, 12.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6702/26

Провадження № 2-о/369/408/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту проживання (користування житловим приміщенням),

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат

Прийменко Г.С. звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту проживання (користування житловим приміщенням), в якій просить суд встановити факт проживання та користування ОСОБА_1 житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_1 , у період з 17 грудня 2008 року по 17 червня 2011 року.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, представник зазначив, що ОСОБА_1 у 2000 році вселилася та почала проживати у кімнаті АДРЕСА_1 на підставі договору оренди житлового приміщення. На той час будівля гуртожитку перебувала у власності ТОВ «Конвалія 2012». Починаючи з 17 червня 2011 року заявник офіційно зареєструвала своє місце проживання у вказаній кімнаті гуртожитку, де безперервно проживає по теперішній час. Разом з тим, у період з 17 грудня 2008 року по 17 червня 2011 року у паспорті заявника була відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання, хоча вона фактично, постійно та безперервно проживала у зазначеному гуртожитку та користувалася кімнатою № НОМЕР_1 , сплачуючи комунальні послуги.

У 2024 році вказаний гуртожиток було передано у комунальну власність територіальної громади міста Вишневе. 12 серпня 2025 року на підставі рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 було видано ордер № 57 на житлове приміщення кімнату № НОМЕР_1 у вказаному гуртожитку. З метою реалізації свого законного права на приватизацію займаного житла, заявник звернулася до органу приватизації. Однак рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області № 3 від 10 березня 2026 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житлове приміщення у зв`язку з відсутністю довідки про реєстрацію місця проживання та підтвердження використання житлових чеків у період з 17 грудня 2008 року по 17 червня 2011 року. Вказані обставини унеможливлюють реалізацію заявником права на приватизацію, у зв`язку з чим виникла необхідність встановлення факту проживання в судовому порядку.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат

Прийменко Г.С. не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є гуртожитком. Вказаний гуртожиток первісно перебував у власності ТОВ «Конвалія 2012» (код ЄДРПОУ 38379863), а у 2024 році був переданий до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 26.08.2005 Коростишівським РВ УМВС в Житомирській області, ОСОБА_1 з 17 червня 2011 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Проте у період з 17 грудня 2008 року по 17 червня 2011 року відмітка про реєстрацію місця проживання заявника у паспорті відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2025 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на підставі рішення від 24.07.2025 року заявнику ОСОБА_1 було видано ордер № 57 на жилу площу в гуртожитку, а саме на право заселення та користування житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області № 3 від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житлове приміщення в порядку приватизації. Підставою для відмови зазначено відсутність документального підтвердження (довідки) про реєстрацію місця проживання заявника та підтвердження використання житлових чеків за період з 17 грудня 2008 року по 17 червня 2011 року за адресою гуртожитку.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приймає до уваги:

- Копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , які посвідчують особу заявника та підтверджують факт її офіційної реєстрації у кімнаті № НОМЕР_1 вказаного гуртожитку з 17.06.2011 року.

- Ордер на жилу площу № 57 від 12.08.2025 року та рішення виконкому від 24.07.2025 року, які беззаперечно доводять правомірність та законність користування заявником кімнатою № НОМЕР_1 , підтверджують належність цього приміщення саме ОСОБА_1 на правових підставах найму комунального майна.

- Копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг (на 16 аркушах) за період з 2008 по 2011 роки, які оформлені на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Названі письмові докази суд визнає належними та достатніми, оскільки вони системно підтверджують, що заявник фактично проживала у зазначеному приміщенні, несла витрати на його утримання, здійснювала оплату за спожиту електроенергію, водопостачання та інші послуги саме в той період, коли офіційна реєстрація була відсутня.

- Акт обстеження житлових умов (побутовий акт), складений за участю сусідів та представників обслуговуючої організації, який підтверджує безперервне проживання ОСОБА_1 у кімнаті № 223 гуртожитку з 2000 року по теперішній час, у тому числі в період з грудня 2008 року по червень 2011 року.

- Письмові пояснення свідків (мешканців цього ж гуртожитку), які завірені у встановленому порядку, з яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно безперервно проживає у кімнаті № 223 з 2000 року, постійно користується вказаним житлом, її речі знаходяться в кімнаті, вона відома сусідам як постійний мешканець гуртожитку, будь-яких інших місць проживання у спірний період не мала.

Суд відхиляє будь-які сумніви щодо безперервності проживання заявника, оскільки надані документи є взаємопов`язаними, послідовними та повністю узгоджуються між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд зважає на роз`яснення, наведені в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що вимога про встановлення факту розглядається, якщо: правомірність встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; цей факт юридично значимий; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Правові основи приватизації кімнат у гуртожитках визначені Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. При цьому під проживанням протягом тривалого часу законодавець розуміє проживання у гуртожитку постійно сукупно п`ять і більше років.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено право громадян на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду, де наголошено, що сама лише відсутність реєстрації місця проживання за наявності інших переконливих та належних доказів фактичного й тривалого проживання особи в житловому приміщенні не може позбавляти її гарантованого державою права на приватизацію такого житла. Реєстрація є лише адміністративним актом і не виступає єдиним та абсолютним підтвердженням факту проживання.

Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 вселилася до кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку на законних підставах ще у 2000 році, і її проживання у період з 17 грудня 2008 року по 17 червня 2011 року носило характер постійного, безперервного та відкритого користування житлом, що підтверджується регулярною оплатою комунальних послуг, актом обстеження та свідченнями інших мешканців.

Встановлення даного факту має для заявника виключно юридичне значення, оскільки від нього безпосередньо залежить виникнення та реалізація її майнового права права на безоплатну приватизацію житлового приміщення в гуртожитку, в чому їй було відмовлено органом місцевого самоврядування виключно через формальну відсутність реєстраційних даних у паспорті за цей проміжок часу. Спір про право на дане приміщення між заявником, заінтересованою особою чи іншими громадянами відсутній.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Заявником повністю виконано процесуальний обов`язок щодо доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до переконливого висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, підтвердженою належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 29, 345 ЦК України, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 247, 259, 263-265, 293, 315-319 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту проживання (користування житловим приміщенням) задовольнити в повному обсязі.

Встановити юридичний факт постійного, безперервного проживання та користування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_1 , у період з 17 грудня 2008 року по 17 червня 2011 року.

Рішення суду після набрання законної сили є підставою для подання до органів місцевого самоврядування (органів приватизації) з метою підтвердження тривалого та безперервного проживання в гуртожитку при вирішенні питання приватизації вказаного житлового приміщення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12 серпня 2026 року.

Суддя А.В. Янченко