Рішення № 138928043, 11.08.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/975/26

Провадження по справі №2/276/783/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина. Спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, у встановлений шестимісячний строк, звернулася до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Косинського Сергія Олександровича із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, 28.04.2026 року отримала листа за № 81/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно - матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства, тому не можливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , згідно Свідоцтва про право на спадщину по закону № 208, що видане 10.03.1976 року, так як земельна ділянка, площею 0,15 га., згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 054168, що виданий 23.07.2010 року, належить ОСОБА_4 , отже державний акт видавався після видачі та реєстрації Свідоцтва про право на спадщину по закону ОСОБА_3 , що не відповідає вимогам законодавства.

Позивач просить суд визнати за нею, в порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 04.06.2026 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач в позовній заяві просить справу розглядати без її участі.

Представник відповідача, Хорошівської селищної ради, в судове засідання не з`явився, селищний голова подав до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника селищної ради за наявними документами, зазначивши, що позовні вимоги відповідач визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23 листопада 1960 року ( а.сп.6).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02 березня 2010 року ( а.сп.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 01 серпня 2025 року ( а.сп.7).

09.04.2010 року рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області ( справа №2-0-19/2010 року) встановлено, що свідоцтво про одруження, серії НОМЕР_4 видане 05.02.1960 року на. підставі укладеного шлюбу, зареєстрованого у Вол.-Волинському районному ЗАГСІ, актовий запис №8 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить ОСОБА_3 . Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був одружений із ОСОБА_7 є однією і тією ж особою ( а.с.23).

Згідно довідок Хорошівської селищної ради №1740 та №1741 від 04.11.2022, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на день його смерті та протягом 6 місяців після смерті були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина ( а.с.20, 21).

Відповідно до довідки Хорошівської селищної ради №466 від 05.05.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та на день її смерті разом з нею ніхто не був зареєстрований ( а.с.22).

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру слідує, що до майна ОСОБА_3 заведено спадкову справу №96/2025 (а.сп.10).

Згідно листа приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Косинського С.О. від 28.04.2026 за №81/01-16 слідує, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав їй, згідно свідоцтва про право на спадщину по закону АДРЕСА_2 , не можливо, так як земельна ділянка площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1821155100:02:001:0149, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №054168, що виданий 23.07.2010 року В.Г. Онофріюк головою Володарсько-Волинське селищної ради Житомирської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №011020600078, належить ОСОБА_4 ; отже державний акт видавався після видачі та реєстрації Свідоцтва про право на спадщину по закону ОСОБА_3 , що не відповідає вимогам законодавства ( а.сп.9).

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті матері за законом першої черги, звернулася до нотаріуса із заявою про прийнятя спадщини в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, а тому, в силу положень статті 1269-1270 ЦК України, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

На звернення позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, про що свідчить лист приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Косинського С.О. від 28.04.2026 за №81/01-16 (а.сп.9).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину по закону, що видане 10.03.1976 року ОСОБА_8 державним нотаріусом Володарсько-Волинської ДНК слідує, що до складу спадкового майна входить житловий будинок з прибудовою жилої площі 32,60 кв.м. і три сарая, які знаходяться в АДРЕСА_3 ( а.с.14).

Із копії державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 054168 встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, яка розташована: АДРЕСА_4 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських споруд ( а.с.15).

Відповідно до копії витягу із рішення Хорошівської селищної ради №871 від 16.06.2022 року слідує, що АДРЕСА_5 ( а.с.19).

Із довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №182 від 27.03.2026 року про технічні показники об`єкту слідує, що за наявними даними, які знаходяться в Комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно інвентаризаційний номер № 591. При проведенні повторної інвентаризації об`єкта нерухомості, а саме житлового будинку, станом на 27.03.2026 року, встановлено, що загальна площа будинку склала 59,5 кв. м, житлова - 31,1 кв. м. Загальна та житлова площі будинку змінились рахунок перебудови грубок. Довідково: На земельній ділянці знаходяться літня кухня літ. «В» та гараж літ.«Г», які побудовані до 05.08.1992 року. До будинку належать: сарай літ. «Б», літня кухня літ. «В», гараж літ. «Г», вбиральня літ «У», огорожа «№1» ( а.с.15).

Згідно довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №183 від 14.04.2026 року, слідує, що згідно наявних даних, що знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 591 станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, жилою площею згідно правового документу 32,6 кв.м., зареєстровано за громадянкою: ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону виданого Вол.-Волинською державною нотаріальною конторою 10.03.1976 року за р. № 208 ( а.с.17).

Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 27.03.2026 року виготовлено на ім`я ОСОБА_1 . Згідно з технічним паспортом вказаний будинок було споруджено в 1952 році ( а.сп.34-36).

Відповідно до звіту про оцінку майна №260527/12-л вартість житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 становить 63903 гривень ( а.сп.24-33).

Відповідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №85888838 від 07.07.2026 в спадковому реєстрі відсутня інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно матеріалів копії спадкової справи №96/2025, заведеної щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є єдиним спадкоємцем за законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону України права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві Юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за законом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Останній за життя належав житловий будинок з прибудовою та трьома господарськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину № 208, що видане 10.03.1976 року та довідки з КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації". Відтак, позивач набула право на вказане майно в порядку спадкування.

Також суд зауважує, що земельна ділянка, площею 0,15 га., що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 054168, виданого 23.07.2010 року, належала ОСОБА_4 , однак, після його смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину, а тому останній належали як будинок з відповідними приміщеннями, так і земельна ділянка за цією ж адресою.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться в АДРЕСА_1 буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 200, 206, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: Хорошівська селищна рада, адреса місця знаходження: с-ще Хорошів, вул. Героїв України, буд.13 Житомирського району Житомирської області; код ЄДРПОУ 04344587.

Суддя А.М.Збаражський