Ухвала суду № 138925826, 11.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7944/25

Провадження № 2-п/466/37/26

У Х В А Л А

11 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ГУРАШ М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного провадження у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Варшавське-407» (79020, м.Львів, вул.Варшавська, 64) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, заяву про перегляд заочного рішення,

в с т а н о в и в :

25.08.2025р. ЛКП «Варшавське-407» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 33900,05грн. заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та 2 415,60грн. судового збору.

Ухвалою від 09.09.2025р. у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 01.12.2025р. позов задоволено.

27.03.2026р. відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення та клопотання про поновлення строків подання такої заяви.

Після усунення недоліків заяви ухвалою від 04.05.2026р. заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду прийнята до розгляду.

28.05.2026р. відповідач подав відзив на позовну заяву, який прийнятий судом.

В судове засідання 11.08.2026р. з розгляду заяви відповідач не з`явився. Зважаючи на повторну неявку відповідача, суд розглядає заяву на підставі наявних у справі документів.

Ознайомившись із заявою про перегляд заочного рішення та відзивом, оглянувши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких мотивів.

Згідно ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинні бути вказані обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання. та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, саме наявність цих обставин, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання чи ненадання відзиву на позов, та посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову, може бути підставою для скасування заочного рішення.

Встановлено, що копія позовної заяви з додатками скеровувалася позивачем відповідачу за місцем його реєстрації рекомендованим листом 20.08.2025р. Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження скерована відповідачу за місцем його реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення 16.09.2025р. Повторно відповідач викликався судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення 22.10.2025р.

Ці рекомендовані листи повернуті в суд з зазначенням причин такого.

Отже, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи судом.

При вирішенні заяви суд приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені, зокрема у рішенні від 03.04.2008р у справі «Пономарьов проти України», про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Дана позиція є свідченням дотримання принципу res judicata (принцип юридичної визначеності).

У заяві про перегляд заочного рішення та у поданому після неї відзиві на позов відповідач заперечує наявність договірних відносин з позивачем та отримання житлово-комунальних послуг від відповідача. Проте, такі заперечення відповідача не спростовують наявності фактичних правовідносин між сторонами щодо надання та отримання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Докази протилежного відсутні.

Відповідачем також заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 01.01.2020 року по 01.06.2022 року.

Суд вважає відсутніми підстави застосування позовної давності до цих вимог.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із тим при вирішенні питання про застосування позовної давності суд повинен враховувати спеціальне правове регулювання, яке діяло у відповідні періоди.

Так, з 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин у зв`язку з поширенням COVID-19, дія якого неодноразово продовжувалася та припинилася 30.06.2023 року.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Таким чином, на період з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року законодавством було встановлено спеціальний порядок обчислення строку позовної давності, який підлягав врахуванню судом при визначенні його тривалості.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан, дія якого надалі неодноразово продовжувалася.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувалися на строк його дії.

Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинявся на строк його дії.

Зазначена редакція пункту 19 набрала чинності 30.01.2024 року.

Отже, законодавством у різні періоди дії карантину та воєнного стану було встановлено спеціальні правила щодо обчислення перебігу позовної давності, які підлягають врахуванню при визначенні спливу такого строку.

Разом із тим Законом України від 14.05.2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено.

Зазначений Закон набрав чинності 04.09.2025 року, тобто після звернення позивача до суду з позовом у цій справі, яке мало місце 25.08.2025 року.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який передбачав спеціальне регулювання перебігу позовної давності був чинним.

При цьому сам факт того, що частина заявленої до стягнення заборгованості виникла до введення воєнного стану, не є достатньою підставою для висновку про сплив позовної давності, оскільки при її обчисленні підлягають врахуванню передбачені законом періоди продовження та зупинення її перебігу.

Враховуючи наведене, а також дату звернення позивача в суд - 25.08.2025 року, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про сплив позовної давності щодо заборгованості за період з 01.01.2020 року по 01.06.2022 року є необґрунтованими і не свідчать про наявність підстав для скасування заочного рішення.

Крім того, відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення не наведено таких нових обставин та не надано таких доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення спору та могли б призвести до іншого висновку суду щодо заявлених позивачем вимог.

Отже, заочне рішення у справі ухвалено на підставі доказів, які були наявні в матеріалах справи та оцінені судом під час вирішення спору.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення немає.

Заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.258,259,284,285,288 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 01 грудня 2025 року у цивільній справі №466/7944/25 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 01 грудня 2025 року може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України, до Львівського апеляційного суду. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Н. Л. Луців-Шумська