Рішення № 138925738, 12.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/8601/25

Провадження 2/465/587/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі :

головуючого судді Гулієвої М. І.

з участю секретаря судових засідань Паньковецької Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, з участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , про що видане відповідне свідоцтво про смерть. При житті ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . 11 жовтня 1997 року її батько одружився з ОСОБА_4 . 11 квітня 2008 року ним складено заповіт, згідно якого на випадок його смерті розпорядився належною йому квартирою на користь ОСОБА_1 . Після смерті батька у квартирі залишилася проживати вона разом з ОСОБА_4 . ОСОБА_4 вважала, що оскільки вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то вона є такою, що прийняла спадщину в розумінні ст. 1268 ЦК України, тобто успадкувала квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, про що видане відповідне свідоцтво про смерть. У ОСОБА_4 нікого з родичів немає. Зазначає, що до настання смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона проживала разом з ними за адресою АДРЕСА_2 , де і надалі продовжує проживати. За час спільного життя її батька ОСОБА_3 та його дружини (її мачухи) ОСОБА_4 у них були певні заощадження, які після смерті батька вони з ОСОБА_4 вирішили покласти в банк під проценти, зокрема в АТ «Державний ощадний банк України» оформлено договір №19991886214 банківського вкладу на суму 25000 (двадцять п`ять тисяч доларів США) з процентною ставкою 2% річних терміном до 23.09.2024. Зазначає, що вона за прийняттям спадщини за заповітом, після смерті батька не зверталася, оскільки також вважала, що прийняла спадщину в розумінні ст. 1268 ЦК України. Після смерті ОСОБА_4 вона звернулася з заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ложовської Й.Є., якою 31.10.2024 заведена спадкова справа. Відповідно до ст.1264 ЦК України вона є спадкоємцем 4-тої черги спадкування, як особа, яка не є родичем, але проживала зі спадкодавцем однією сім?єю не менше 5 років до його смерті. Після смерті батька та його дружини ОСОБА_4 вона продовжує проживати у квартирі за адресою - АДРЕСА_2 . Отже вона успадкувала 3/4 частки квартири по заповіту після смерті батька ОСОБА_3 та 1/4 частки квартири по закону після смерті ОСОБА_4 , а також інше майно, що їм належало. Однак, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що після смерті ОСОБА_3 не була прийнята спадщина, відтак рекомендовано звернутись до суду для визнання права власності на спадкове майно. Таким чином, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав, зокрема, реалізувати своє право на набуття права власності в порядку спадкування після смерті свого батька та своєї мачухи.

Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

20 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" представником відповідача скеровано додаткові пояснення, в яких зазначено, що інтереси та права Львівської міської ради даним позовом не порушуються, відтак просить суд розгляд справи проводити без участі представника Львівської міської ради та просить прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою суду від 21.04.2026 витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Йоанни Євгенівни копію спадкової справи № 73219227, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Белопольської І.Р. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 червня 2026 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ложовською Й.Є. скеровано копію спадкової справи №15/2024, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

24 червня 2026 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Бєлопольською І.Р. скеровано лист, в якому нотаріус зазначила, що нею не заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник позивачки надав аналогічні пояснення, викладеним в позовній заяві, зазначив, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті свого батька ОСОБА_3 та своєї мачухи ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 листопада 1971 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

ІЗ свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 11 жовтня 1997 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 11.10.1997 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Галицького району м. Львова.

11 квітня 2008 року ОСОБА_3 складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р., відповідно до якого заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося , і взагалі, все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, згідно заповіту ОСОБА_3 поклав на ОСОБА_1 обов"язок надати в довічне користування дружині ОСОБА_4 зазначену квартиру.

Факт належності квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту підтверджений договором купівлі - продажу від 02.02.1994р., посвідченим державним нотаріусом П"ятої Львівської державної нотаріальної контори.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 30 вересня 2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 18 вересня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №78968793, виданого 31.10.2024 приватним нотаріусом Ложовською Й.Є. зареєстровано спадкову справу №73219227, номер у нотаріуса 15/2024, спадкодавець - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З долученої приватним нотаріусом копії спадкової справи №15/2024 вбачається, що 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ложовської Й.Є. із заявою про прийняття спадщини за законом.

Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 та банківського вкладу в розмірі 25000,00 дол. США, згідно договору №19991886214 від 22.03.2024, оформленого у відділенні АТ "Державний ощадний банк України" на ім"я ОСОБА_4 .

З акту №83, затвердженого 24.07.2025 директором ЛКП "Вулецьке" О. Костик, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживала з 2017р. і проживає по даний час без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 .

Ст. 1216 ЦК України, визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з цього моменту виникає право на спадкування, а місцем відкриття спадщини - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що після смерті свого батька ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 успадкувала квартиру за адресою АДРЕСА_2 на підставі нотаріально посвідченого заповіту від 11.04.2008.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У статті 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається з Пленуму Верховного суду Україні п. 21 постанови від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Стороною позивача доведено факт належності ОСОБА_1 до четвертої черги спадкування за законом долученими до позовної заяви письмовими доказами.

Крім того, матеріали заведеної спадкової справи №15/2024 свідчать про те, що ОСОБА_1 є належним єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 жодна особа до органу нотаріату не зверталась, а відтак інші спадкоємці після її смерті відсутні.

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 та прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини проживала із спадкодавцем і протягом визначеного законом строку звернулася до органу нотаріату з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Як встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом четвертої черги. Після смерті ОСОБА_4 позивач прийняла спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, як спадкоємець четвертої черги.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані відповідачем.

Для спростування доводів позову відповідач не подав належних і допустимих доказів, визначених законом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 81, 89, 223, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради, з участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування на банківський вклад на суму 25000,00 дол. США, згідно договору №19991886214 від 22.03.2024, оформленого у відділенні АТ "Державний ощадний банк України" на ім"я ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04056001, м. Львів, пл. Ринок, 1;

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ложовська Йоанна Євгенівна, м. Львів, вул. Кульпарківська, 64а/212.

Суддя М. І. Гулієва