Рішення № 138925682, 06.08.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5567/26

пр.№ 2-о/464/247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Михайлів О.Т.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Маріуполь Донецької області. В обґрунтування заяви покликалася на те, що з початку повномасштабного вторгнення російсько федерації на територію України разом із чоловіком ОСОБА_2 знаходилась у м. Маріуполь Донецької області. Останній хворів та був у важному стані, не міг пересуватися самостійно. Заявниця здійснювала догляд за ним, оскільки у зв`язку з обставинами, що склалися, не мала можливості виїхати з міста, а належне медичне забезпечення на той час було відсутнє. На тлі сильного стресу та пережитих подій, пов`язаних із бойовими діями у м. Маріуполі, у ОСОБА_2 стався третій інсульт, внаслідок якого він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполі Донецької області. Поховання чоловіка заявниця здійснила на кладовищі у м. Маріуполь. Під час виїзду з тимчасово окупованої території України заявниця втратила документи щодо поховання чоловіка, видані адміністрацією окупаційної влади. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується фотоматеріалами з місця його поховання. Обставини, пов`язані зі смертю та похованням чоловіка заявниці також може підтвердити свідок ОСОБА_3 . Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідне заявниці для здійснення державної реєстрації його смерті компетентним органом державної влади України та отримання свідоцтва про смерть.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала з підстав, що в такій викладені.

Представник Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за одним місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о); рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Факт смерті фізичної особи може бути встановлено у разі існування беззаперечних доказів настання смерті особи в певний час і за певних обставин.

Таким чином, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту смерті особи, заявники повинні покликатися на певні докази, що підтверджують такий факт, а не лише зазначати про обставини, що дають підстави припускати смерть фізичної особи. При встановленні факту смерті для з`ясування необхідними є обставини та причини смерті.

Як видно з матеріалів справи на підтвердження доводів заявидо такої долучено копію свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витяг №00059961206 від 24.07.2026 з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також фотознімки, на якому відображено місце поховання з написом « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

В ході розгляду справи допитано свідка ОСОБА_3 , який є сватом заявниці та померлого. Свідок повідомив, що під час проходження заявницею фільтраційних заходів та виїзду з тимчасово окупованої території України нею були втрачені документи, що стосувалися поховання її чоловіка. Також свідок зазначив, що був присутній на похованні ОСОБА_1 .

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території в т.ч. Луганської області, передбачено, що будь-які органи, їх посадові так службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, (рішення, документ) виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті є недійсним і не створює правових наслідків.

Також під час вирішення питання оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ, як джерело права в т.ч. висновки Європейського суду з прав людини, які зроблені у справах проти Туреччини, зокрема у справі «Loizidou v Turkey», а також у справі «Cyprus v Turkey», а також проти Молдови та Росії, зокрема у справі «Mozer v Republic of Moldova and Russia», «Haseu and Others v Moldova and Russia», де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Цей висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зокрема зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади, протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це б становило позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належить.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 80 ЦПК України визначено поняття допустимості, належності, достовірності та достатності доказів, як засобів доказування при здійсненні цивільного процесуального судочинства.

Окрім цього, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, у тому числі таких, які б відповідали критеріям «намібійських винятків», на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 у м. Маріуполь Донецької області за обставин, зазначених у заяві ОСОБА_1 , суду не надано.

Враховуючи наведене, достатні підстави для задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні такої заяви необхідно відмовити.

Керуючись статтями 293, 294, 317, 319 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.08.2026.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО