Рішення № 138925613, 11.08.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3013/26

Провадження № 2/450/2538/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026 у розмірі 14014,75 грн, а також понесені судові витрати, мотивуючи позовні вимоги тим, що 19.04.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 19.04.2026-100000019 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким відповідачу надано кредит у розмірі 2500,00 грн на умовах, визначених договором, а додатковими угодами розмір кредиту збільшено на 1000,00 грн та 2000,00 грн, звідси загальний розмір кредиту становить 5500,00 грн. Вказує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість. Вказує, що заборгованість відповідача за договором № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026 у загальному становить 14014,75 грн, з яких: 5325,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3354,75 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 5335,00 грн - заборгованість за процентами річних по статті 625 ЦК України, що просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 та грн 138,18 грн витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою від 12.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

06.07.2026 представником відповідача - Курилкіним С.І. подано до суду відзив на позовну заяву, де проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. У матеріалах справи відсутнє належне підтвердження того, що позичальнику надана уся необхідна інформація відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» та статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відсутність документального підтвердження такої інформованої згоди означає, що кредитодавець не забезпечив дотримання законодавчих вимог до укладення договору, що ставить під сумнів його юридичну дійсність. У матеріалах справи також немає інформації про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності позичальника, що б підтверджувала його право підписувати договір та брати на себе фінансові зобов`язання. Відсутність належної перевірки ідентифікації може свідчити про недотримання кредитодавцем стандартів, передбачених законодавством про захист персональних даних та запобігання відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом. Відповідач, не визнає дійсність кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Крім того, позивач не подав до суду у встановлений статтею 83 ЦПК України спосіб виписку з рахунку відповідача, на який зараховувались грошові кошти. Своєю чергою відсутність виписки по клієнтському рахунку відповідача позбавляє суд перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, адже суд не має первинних даних про фактичне існування заборгованості відповідача за кредитним договором. Окрім, кредитор як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. З огляду на викладене, просив у позовних вимогах позивача відмовити.

14.07.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, де заперечує щодо обґрунтувань відповідача викладених у відзиві. Зазначає, що відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Крім цього, ключовий доказ надання кредитних коштів не може бути визнаний неналежним доказом виключно з підстав відсутності у нього повного номера платіжної картки та персональних даних власника рахунку, оскільки відсутність зазначеної інформації є прямим наслідком законодавчих та регуляторних обмежень щодо обігу платіжних даних. Визнання такого доказу неналежним та недопустим призводить до правового абсурду, за якого будь-який платіжний документ, сформований відповідно до вимог законодавства про платіжні послуги та нормативних актів Національного банку України, апріорі не може бути використаний як належний доказ у цивільному процесі. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 19.04.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено договір № 19.04.2026-100000019 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), Заявкa кредитного договору № 19.04.2026-100000019 (кредитної лінії), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 19.04.2026-100000019 (кредитної лінії), Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , Примірні пропозиції про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), Примірні відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії) - підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовими ідентифікаторами E567, K541, K199.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 2500,00 грн, строком на 168 днів з 19.04.2026 по 18.04.2026, зі сплатою 1% ставки «Стандарт» та 0,5% ставки «Економ» за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту становить 5% від суми кредиту у розмірі 125,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 125,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Додатковими угодами від 22.11.2026 та 24.12.2026 розмір кредиту збільшено на 1000,00 грн та 2000,00 грн, звідси загальний розмір кредиту становить 5500,00 грн.

На підтвердження укладення договору позивачем надано платіжну квитанцію ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» та довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1029-0806 від 08.06.2026 та № 1-0906 від 09.06.2026, де зазначено, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 на загальну суму 5500,00 грн, дата та час операцій 19.04.2026 о 00:14:33 год, 22.11.2025 о 08:48:42 год та 24.12.2025 о 21:04:05 год.

Крім того, згідно з інформації отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача ОСОБА_1 ідентифіковано за допомогою номеру телефону НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та датою народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме здійснив переказ коштів на загальну суму 5500,00 грн згідно договору № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026 та додаткових угод від від 22.11.2026 та 24.12.2026, на платіжну картку НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 .

Як вбачається із розрахунку заборгованості кредитора за кредитним договором № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026, станом на 19.04.2026 заборгованість становить 14014,75 грн, з яких: 5325,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3354,75 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 5335,00 грн - заборгованість за процентами річних по статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовими ідентифікаторами - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовими ідентифікаторами , визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 19.04.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 19.04.2026-100000019 у формі електронного документу, що був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами E567, K541, K199.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договору № 19.04.2026-100000019 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку НОМЕР_3 у загальному розмірі 5500,00 грн згідно договору № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026, що підтверджується платіжною квитанцією ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» та довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1029-0806 від 08.06.2026 та № 1-0906 від 09.06.2026.

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається із розрахунку заборгованості кредитора за кредитним договором № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026, станом на 19.04.2026 заборгованість становить 14014,75 грн, з яких: 5325,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3354,75 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 5335,00 грн - заборгованість за процентами річних по статті 625 ЦК України.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та процентами, згідно з розрахунку заборгованості відповідачу за кредитним договором № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026 нараховано заборгованість за процентами річних по статті 625 ЦК України в розмірі 5335,00 грн.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частина 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, заборгованість за процентами річних по статті 625 ЦК України в розмірі 5335,00 грн за кредитними № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026 не підлягатимуть стягненню з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр».

Крім цього, судом встановлено, що згідно з розрахунку заборгованості відповідачем сплачено 165,00 грн (82,50 грн * 2 дні) у рахунок погашення заборгованості за процентами річних по статті 625 ЦК України, що не підлягають стягненню. Так, зазначена сума підлягає перерахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Крім цього, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Так, відповідачем сплачено 475,00 грн у рахунок погашення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 міститься правовий висновок, згідно якого банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина 3 статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Суд погоджується із наявністю у відповідача ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати комісії в сумі 125,00 грн за надання кредиту, що передбачена умовами договору та згідно мотивів позову сплачена відповідачем у повному обсязі, а також сплати комісії в сумі 300,00 грн за збільшення кредиту згідно умов додаткових угод, однак не погоджується в частині сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що відповідно до розрахунку заборгованості сплачена відповідачем у загальному розмірі 475,00 грн.

З огляду на викладене, сплачена відповідачем у рахунок погашення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості сума 475,00 грн підлягатиме перерахуванню у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Таким чином, враховуючи сплачені відповідачем 165,00 грн за у рахунок погашення заборгованості за неустойкою та 475,00 грн у рахунок погашення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, що не підлягають стягненню, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 8039,75 грн, що складається з: 5325,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2714,75 грн (3354,75 грн - 165,00 грн - 475,00 грн) - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Так, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав ТОВ «Споживчий Центр» шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026 за сумою кредиту у розмірі 5325,00 грн та заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 2714,75 грн. За наведених обставин, позов у цій частині є підставним та підлягає задоволенню частково.

Щодо витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 138,18 грн витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, що знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки такі витрати відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1331,20 грн, виходячи з наступного розрахунку 8039,75 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 14014,75грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 8039,75 грн (вісім тисяч тридцять дев`ять гривень сімдесят п`ять копійок) заборгованості за договором № 19.04.2026-100000019 від 19.04.2026, з яких: 5325,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2714,75 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1527,30 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять сім гривень тридцять копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 138,18 грн (сто тридцять вісім гривень вісімнадцять копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133А).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 11.08.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська