Рішення № 138924886, 11.08.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року справа № 580/5735/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Черкаської міської ради (далі відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 18.12.2025 №91-197 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність в межах існуючого домолодіння по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 (існуюче домоволодіння)»;

- зобов`язати Черкаську міську раду прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,0592 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0983) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0984) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що 02 серпня 2022 року Черкаським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у справі №580/1157/22 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, яким визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 15.04.2021 № 5-156 та зобов`язано Черкаську міську раду прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073). У подальшому позивачка надала до Черкаської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення суду у справі № 580/1157/22 та просила затвердити проект. 18.12.2025 Черкаська міська рада прийняла рішення № 91-197 «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність в межах існуючого домоволодіння по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », яким відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та відмовлено у передачі безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073 (скасований в результаті поділу), з них: площею 0,0592 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0983) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0984) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивачка вважає, що відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у передачі їй земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачена законом, а зобов`язання відповідача прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 двох земельних ділянок сформованих в результаті поділу, не буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивачки, оскільки відповідач протиправно надав їй формальну відмову.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 09.06.2026, з врахуванням вимог ст. 122 КАС України, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:014:0073, яка була предметом судового розгляду у справі №580/1157/22, припинила існування як об`єкт цивільних прав, а сформовані в результаті її поділу земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:02:014:0983 та 7110136700:02:014:0984 є новими самостійними об`єктами, щодо яких судом у справі №580/1157/22 не надавалась правова оцінка. При цьому, заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на безоплатне набуття у власність двох окремих земельних ділянок одного виду використання, що не узгоджується з положеннями статті 116 Земельного кодексу України, тому відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 27.01.2020, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. за № 353, позивач придбала у ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_2 , загальною площею 37,1 кв.м. Будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073), яка перебуває у користуванні продавця.

Позивачкою подано до Черкаської міської ради для затвердження проект землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, площею 1,000 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073).

Рішенням Черкаської міської ради від 15.04.2021 № 5-156 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі позивачеві у власність земельної ділянки, площею 1,000 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача позивачка у 2022 році звернулась до суду із позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №580/1157/22 позов ОСОБА_1 до Черкаської міської ради задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 15.04.2021 №5-156 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_4 (існуюче домоволодіння)»;

- зобов`язано Черкаську міську раду прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073).

Позивачка надала до Черкаської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення суду у справі № 580/1157/22 та просила затвердити відповідний проект землеустрою і передати їй у власність вищезазначену земельну ділянку.

18.12.2025 Черкаська міська рада прийняла рішення № 91-197 «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність в межах існуючого домоволодіння по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », яким відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та відмовлено у передачі безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073 (скасований в результаті поділу), з них: площею 0,0592 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0983) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0984) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивачка не погоджуючись із вищезазначеним рішенням Черкаської міської ради, звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Згідно статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Оскільки позивачка є громадянкою України, отже має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

На підставі ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Абз. 2, 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 15.04.2021 № 5-156 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі позивачеві у власність земельної ділянки, площею 1,000 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача позивачка у 2022 році звернулась до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №580/1157/22 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 15.04.2021 №5-156 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_4 (існуюче домоволодіння)»;

- зобов`язано Черкаську міську раду прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073).

У подальшому, позивачка надала до Черкаської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення суду у справі № 580/1157/22 та просила затвердити відповідний проект землеустрою і передати їй у власність вищезазначену земельну ділянку.

18.12.2025 Черкаська міська рада прийняла рішення № 91-197 «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність в межах існуючого домоволодіння по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », яким відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та відмовлено у передачі безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073 (скасований в результаті поділу), з них: площею 0,0592 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0983) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0984) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Частинами 1-4, 6, 9, 10, 13 ст.79 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

За правилами статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Черкаської міської ради від 26.06.2025 №81-72 «Про включення до переліку земельних ділянок, право власності яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону), земельних ділянок по АДРЕСА_3 , надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про проведення експертної грошової оцінки», пунктом 2.2 якого надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з метою поділу земельної ділянки (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073) та виокремлення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0408 га для подальшого продажу на земельних торгах (у формі аукціону) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ-02.01). Відповідно до витягу з містобудівної документації міста Черкаси на визначення обмежень у використанні території для містобудівних потреб від 30.06.2025 №13543-01-25 та містобудівної документації «Внесення змін до Генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», затвердженої рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 №5-318, вищезазначена земельна ділянка належить до території садибної забудови, відповідно до містобудівної документації «План зонування території міста Черкаси», затвердженої рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513 - належить до території Ж-1 - зона садибної забудови. Містобудівні потреби відповідають діючій містобудівній документації міста Черкаси. На вищезазначену земельну ділянку наявні містобудівні обмеження, а саме: заповідна територія «Черкаські берегові схили». Застереження: забезпечити вільний під`їзд до земельної ділянки.

Суд зазначає, що положеннями статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки знаходиться в прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, і передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні угод з придбання права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16 зазначено, що перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Стаття 120 ЗК України закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Отже, чинне земельне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

У контексті вказаного, концептуальний підхід українського законодавства до правового регулювання відносин щодо нерухомого майна полягає у закріпленні у законодавстві правового режиму єдиної юридичної долі земельних ділянок та розташованих на них будівель і споруд, що полягає у встановленні правової взаємозалежності між земельними ділянками та розташованими на них будівлями і спорудами, які вважаються окремими, самостійними об`єктами речових прав, з тим, щоб у випадках набуття та відчуження земельні ділянки та розташовані на них будівлі і споруди мали однаковий власнісний статус та перебували у володінні та користуванні однієї особи.

Тобто, вищезазначене свідчить про нерозривність будівлі, споруди та земельної ділянки, яка знаходиться під нею, що свідчить про необхідність урегулювання органами місцевого самоврядування правовідносин щодо земельної ділянки, у разі, якщо особа придбала нерухоме майно, що розміщене на такій земельній ділянці комунальної власності.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з надвірними спорудами у АДРЕСА_2 , загальною площею 37,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,1000 га, отже позивачка, як власниця об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці (кадастровий номер 7110136700:02:014:0073, який скасований в результаті поділу на нові - площею 0,0592 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0983) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0984), фактично вже набула право на відповідну ділянку в силу закону (ст. 120 ЗК України).

З огляду на зазначене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, тому відповідно до завдань адміністративного суду, передбаченого у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 18.12.2025 №91-197 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність в межах існуючого домолодіння по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 (існуюче домоволодіння)».

Відповідно до підпунктів 2, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України, закріплено що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази «передбачено законом», є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно з пунктом 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Застосовуючи механізм ефективного захисту права, порушеного суб`єктом владних повноважень, враховуючи зміст позовних вимог та приписи статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у даній справі буде зобов`язання Черкаської міської ради прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,0592 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0983) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0984) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_1 , сформованих в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:02:014:0073.

Суд звертає увагу, що покладення такого обов`язку не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права позивачки, враховуючи зміст позовних вимог.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 18.12.2025 №91-197 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність в межах існуючого домолодіння по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 (існуюче домоволодіння)».

Зобов`язати Черкаську міську раду прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,0592 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0983) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0984) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , сформованих в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:02:014:0073.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено з урахуванням перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці з 20.07.2026 по 10.08.2026 включно відповідно до наказів від 03.07.2026 № 158-в та від 06.08.2026 № 209-в, у перший робочий день 11.08.2026.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ