Ухвала суду № 138924414, 12.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Cправа № 337/540/26

Провадження № 2-п/337/63/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави, представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Непомнящего Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 19.05.2026 у цивільній справі № 337/540/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

29.07.2026 ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2026 у цивільній справі № 337/540/26, яким з неї стягнуто заборгованість у розмірі 42 593,20? гривень та судові витрати у розмірі 18 662,40 гривень, на загальну суму 61 255,6?0 гривень.

Заяву обгрунтовано тим, що відповідач належним чином не була повідомлена про розгляд справи судом, не отримувала повісток, що позбавило її можливості подати відзив у справі. Крім того, відповідач заперечила проти позовних вимог, поставивши під сумнів факт укладення договору, а також не погодилася з заявленою сумою заборгованості та розміром витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.08.2026 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Від представника позивача надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Представник зазначив, що відповідач не довела поважність причин неявки в судові засідання оскільки повістки у справі надсилалися на її адресу у належний спосіб. Крім того, представник позивача зазначив про відсутність обставин, на які посилається відповідач і які могли призвести до ухвалення іншого рішення у справі, зокрема, представник зазначив, що договір було укладено у спосіб, передбачений законодавством, розмір заборгованості було розраховано правильно, відповідно до умов укладеного договору; витрати на правову допомогу є обгрунтованими та співмірними ціні позову. Крім того, зауважив, що відповідач пропустила строк подання заяви про перегляд заочного рішення. Просив заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи, викладені у відповідних заявах по суті.

Щодо посилань сторони позивача на пропуск відповідачем строку подання заяви про перегляд заочного рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суд встановив, що заочне рішення було направлено відповідачу 20.05.2026 та 06.06.2026 повернулося без вручення (трекінг відправлення R0 6717 7029 464).

08.07.2026 від представника відповідача надійшло колопотання про ознайомлення з матеріалами шляхом надання доступу в підсистемі «Електронний суд».

09.07.2026 представник відповідача отримав заочне рішення в підсистемі «Електронний суд», а з заявою про перегляд заочного рішення звернувся 29.07.2026.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк звернення з заявою про перегляд заочного рішення стороною відповідача пропущено не було.

Щодо розгляду по суті заяви про перегляд заочного рішення суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за одночасного існування двох умов: 1) що відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та 2) відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти росії»).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Відповідач у своїй заяві зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про судове засідання, оскільки не отримувала повісток на своє ім`я.

Водночас, матеріали цивільної справи містять два конверти, які повернулися до суду (ідентифікатори відправлень R0671 0547 0468 та R0671 2271 6047), з яких вбачається, що на адресу відповідача надсилалися відповідні процесуальні документи (ухвала про відкриття провадження, повідомлення про виклик). В обох випадках кореспонденція поверталася з відміткою «адресат/одержувач відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученим судове рішення вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав (постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 725/7357/21, постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22).

Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву.

Досліджуючи докази, якими відповідач обгрунтовує істотність обставин, що можуть бути підставою для скасування заочного рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПУ України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів в обгрунтування заперечень, викладених у заяві про перегляд заочного рішення, стороною відповідача надано не було. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що відповідач вже погасила наявну заборгованість, однак доказів погашення суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних доказів в обгрунтування обставин, які б спростували наявність підстав для стягнення з неї заборгованості або мали інше істотне значення для вирішення справи (призвести до ухвалення іншого рішення).

Дослідивши матеріали справи, а також матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 12-13, 76, 81, 260, 280-288, 352 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 19.05.2026 у цивільній справі № 337/540/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ