Рішення № 138924295, 12.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 337/3295/25 2-о/335/3/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

присяжних - Подужайло Р.В., Глушенко І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,

за участю

представника заявника - адвоката Дерев`янко І.О.,

представника заінтересованої особи - адвоката Федорович Ю.Г.,

представника заінтересованої особи - Зінченко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою через представника адвоката Дерев`янко Ірину Олександрівну, за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Міністерства оборони України, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за підсудністю з Хортицького районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про визнання недієздатним його брата, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над опіки та призначення заявника опікуном.

Заява обґрунтована посиланням на таке.

Заявник ОСОБА_1 має брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який понад двадцять років страждає на психічну хворобу і має другу групу інвалідності у зв`язку з цим. Внаслідок свого захворювання ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними, потребує постійної сторонньої допомоги, періодично перебуває на стаціонарному лікуванні у психіатричному закладі. При цьому заявник ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може і має бажання здійснювати догляд за ОСОБА_2 та бути його опікуном, оскільки обидва батьки братів ОСОБА_3 померли.

Ухвалою від 12.08.2025 було відкрите провадження у справі. Одночасно з відкриттям провадження у справі судом були вирішені питання про призначення ОСОБА_2 адвоката в порядку ч. 5 ст. 293 ЦПК України, вилучення з кола учасників справи КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб», а також про залучення до участі у справі Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району як органу опіки та піклування за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 .

Дорученням Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 13.08.2025 № 15793ап ОСОБА_2 було призначено адвоката Федорович Ю.Г.

10.09.2025 суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі виконавчого комітету Запорізької міської ради як органу опіки та піклування, однак в подальшому розцінював цю ухвалу як постановлену помилково, і участь у справі як орган опіки та піклування продовжувала брати Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

Судовий розгляд неодноразово відкладався з причин, які від суду не залежали.

У судові засідання, призначені у справі протягом вересня 2025 року серпня 2026 року, заявник жодного разу не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, особистих заяв по суті справи та (або) з процесуальних питань не подав.

Разом з цим, неодноразову неявку заявника в попередні судові засідання його представник пояснювала тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і не може брати участь в судових засіданнях через перебування у зоні активних бойових дій, однак документального підтвердження цього факту не надавала.

27.10.2025 від представника заявника, адвоката Дерев`янко І.О., надійшли письмові документи щодо стану здоров`я ОСОБА_2 , у яких було вказано, що він перебуває на військовій службі за мобілізацією.

У зв`язку з цим, ухвалою від 10.11.2025 суд залучив до участі у справі Міністерство оборони України, а також витребував від нього актуальні відомості про проходження ОСОБА_2 і ОСОБА_1 військової служби, оскільки з матеріалів справи випливало, що рішення суду по суті поданої ОСОБА_1 заяви може вплинути на подальше проходження ними військової служби і, як наслідок, на обороноздатність держави в умовах воєнного стану.

Представник заявника адвокат Дерев`янко І.О. приймала участь у судовому засіданні призначеному на 09:30 год. 10.09.2025 та у судовому засіданні призначеному на 10:00 год. 13.10.2025; у судове засідання призначене на 10:00 год. 10.11.2025 не з`явилася, 10.11.2025 надіслала клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи та проведення судового засідання за відсутності заявника та його представника; у судове засідання призначене на 14:00 год. 08.12.2025 не з`явилася, 08.12.2025 надіслала клопотання в якому повідомила, що за станом здоров`я не має можливості з`явитися в судове засідання та просила провести засідання за її відсутності або відкласти розгляд справи; у судове засідання призначене на 14:00 год. 12.01.2026 не з`явилася, 08.01.2026 надіслала клопотання з повідомленням про те, що ОСОБА_4 не виходить на зв`язок, дізнатися актуальну позицію заявника не представилося за можливе, просила провести судове засідання без особистої участі представника заявника; у судове засідання призначене на 11:00 год. 12.02.2026 повторно не з`явилася представник заявника, була повідомлена належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району явку представника забезпечила лише в судове засідання 08.12.2025, подаючи у решті випадків заяви про розгляд справи без її участі.

ОСОБА_2 участі в судовому розгляду не брав за станом здоров`я.

Ухвалою від 09.03.2026 суд призначив судово-психіатричну експертизу на предмет встановлення у ОСОБА_2 наявності або відсутності душевної хвороби, у зв`язку з чим провадження у справі було зупинене.

Ухвалою суду від 20.04.2026 провадження у справі було поновлене у зв`язку із надходження висновку експерта щодо психічного стану ОСОБА_2 .

В подальшому розгляд справи відкладався через неявку учасників, необхідність заміни одного з присяжних та перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті в іншому провадженні.

05.08.2026 від представника Міністерства оборони України Зінченко С.О. надійшли додаткові пояснення по справі, в яких заінтересована особа просила враховувати, що обов`язковою умовою призначення судом опікуна є наявність відповідного подання органу опіки та піклування, яке вносить таке подання на підставі заяви відповідної особи і після ретельного дослідження обставин, які мають значення для належного виконання такою особою повноважень опікуна.

В судовому засіданні 07.08.2026 представник заявника, адвокат Дерев`янко І.О., наполягала на задоволенні заяви повністю на підставі наявних у справі матеріалів. Зауважила, що заявник ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу в зоні активних бойових дій, внаслідок чого не може особисто з`явитись в судове засідання. Водночас він через представник підтверджує свою змогу і бажання бути опікуном ОСОБА_2 . Також представник вважала за можливе призначити заявника опікуном і без подання органу опіки та піклування, оскільки той відмовив у внесенні такого подання через відсутність наразі рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився. 15.05.2026 від органу опіки та піклування надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій міститься заперечення проти задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном. На думку органу опіки та піклування, він не має можливості внести подання про призначення заявника опікуном до ухвалення судом рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Адвокат Федорович Ю.Г., діючи в інтересах ОСОБА_2 , не заперечувала проти визнання останнього недієздатним, та вважала за неможливе вирішити питання про призначення йому опікуна через відсутність відповідного подання органу опіки та піклування.

Представник Міністерства оборони України Зінченко С.О. поклався на розсуд суду при вирішенні заяви ОСОБА_1 по суті.

Після проведення судового розгляду в судовому засіданні 07.08.2026 суд оголосив про перехід до стаді складання рішення суду, ухвалення і проголошення якого призначив на 12 год. 45 хв. 12.08.2026.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши законодавство України, яке регулює відповідні правовідносини, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом ОСОБА_2 , . ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським відділом ЗАГС м. Запоріжжя 04.02.1983 та Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Орджонікідзевським відділом ЗАГС м. Запоріжжя 26.06.1979, в яких батьками обох чоловіків зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (російською мовою « ОСОБА_7 »).

ОСОБА_2 має статус пенсіонера, отримує пенсію по інвалідності 2-ї групи (загальне захворювання), наданою йому безстроково, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , копією посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_4 , копією довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 1005614, виданої 30.11.2017.

Разом з цим судом встановлено, що ОСОБА_2 у квітні 2025 року був призваний на військову службу під час мобілізації та 18.04.2025 знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_5 .

Також судом встановлено, що і заявник ОСОБА_1 у листопаді 2024 року був призваний на військову службу під час мобілізації та 08.11.2024 знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_6 .

Вказані обставини підтверджуються листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.11.2025, наданим в порядку виконання ухвали суду про витребування доказів.

За усними поясненнями представника заявника, наданими в судовому засіданні, станом на час розгляду справи ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу, однак документального підтвердження цього факту в матеріалах справи немає.

Відповідно до відомостей медичної карти амбулаторного хворого № 5796/2025, заведеної на ім`я ОСОБА_2 у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаній установі з 06.05.2025 по 30.05.2025 з діагнозом «F 20.00 .- шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром». За змістом вказаної медичної карти, ОСОБА_2 перебував на обліку у психіатра з 2003 року, стан здоров`я погіршився після направлення до місця проходження військової служби. Після лікування був виписаний до військової частини НОМЕР_5 у задовільному стані, рекомендовано проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до довідки, наданої КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги» Запорізької обласної ради 21.07.2025, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаній установі з 15.06.2025 по 11.07.2025 з аналогічним діагнозом.

Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 120 від 02.04.2026 судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки психічного розладу у вигляді шизофрені, параноїдна форма, безперервний перебіг, емоційно-вольовий дефект особистості, внаслідок чого він не може розуміти значення своїх дій і керувати ними.

При вирішенні цієї справи суд в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України керується правовою позицією, яку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав в постанові від 22.06.2026 у справі № 305/1557/24.

Так, відповідно до ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відтак, установивши, що ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ним, у зв`язку з чим він потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд дійшов висновку про наявність підстав визнання його недієздатним, тобто в цій частині заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 суд виходить з такого.

Визнання фізичної особи недієздатною тягне за собою правові наслідки спрямовані на захист її прав та інтересів.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною особою встановлюється опіка.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересі малолітніх осіб, а також неповнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Інститут опіки забезпечує реалізацію та охорону цивільних прав і обов`язків недієздатної фізичної особи.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов`язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником.

За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення - звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією.

Так, згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Відповідно до абз. 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Наведені положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчать, що під час дії воєнного стану законодавець передбачив виключні та чітко визначені підстави звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, у тому числі за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову служб за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

Положення статті 64 Конституції України допускають можливість обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного стану, однак такі обмеження не можуть стосуватися прав, гарантованих, зокрема, статтею 24 Конституції України, а саме рівності конституційних прав і свобод громадян.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Указана норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо застосування положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У постанові від 26 червня 2024 року в справі № 420/23353/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавець через призму статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» реалізував завдання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», у якій виокремив підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), як, зокрема, у звязку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2025 року в справі № 580/4512/23 в підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чітко визначено обставини, за яких можливе звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме: необхідність постійного догляду за хворою дружино (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду. З конструкції цієї норми слідує, що законодавець визначив дві самостійні підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, тобто: утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І групи; необхідність постійного догляду за хворою дитиною, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду. Наведене в сукупності не дає підстав стверджувати про відсутність можливості звільнити позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року в справі № 380/16966/24 зазначено, що відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. З змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Верховний Суд у справі № 380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян».

Наведені справи стосуються споріднених підстав звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за непрацездатною особою або особою із захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи.

Верховний Суд у наведених вище справах звернув увагу на необхідність урахування спеціальних норм статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка діє в умовах воєнного стану з метою захисту осіб з інвалідністю та недієздатних, дітей з інвалідністю та інших осіб, що потребують постійного догляду.

З огляду на викладене слід зробити висновок, що законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи саме військовослужбовця, який проходить військову службу, у тому числі за призовом під час мобілізації. Абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує можливість реалізації відповідної правової підстави виключно з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою, і не ставить її у залежність від попереднього звільнення військовослужбовця з військової служби.

Відтак, сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).

Разом з цим суд погоджується з доводами Міністерства оборони України щодо того, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Отже, призначення опікуна недієздатній особі здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. При цьому таке подання повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку, яка є військовозобов`язаним, із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого

У постанові від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711 св24) Верховний Суд зазначив, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність цього, уникаючи можливих зловживань, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном.

Керуючись наведеними міркування та правовими висновками, суд констатує, протягом розгляду цієї справи орган опіки та піклування подання про призначення ОСОБА_1 опікуном не вніс, а його посилання на можливість внесення такого подання лише після ухвалення судом рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним не узгоджуються з положеннями ст. 60 ЦК України і ст. 300 ЦПК України.

З іншого боку, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які матеріали, на підставі яких суд мав би можливість пересвідчитись у тому, що заявник може бути призначений опікуном і це не зашкодить як інтересам військової служби, так і інтересам підопічного ОСОБА_2 .

Зокрема, протягом всього часу розгляду справи судом, а це більше одного року, заявник ОСОБА_1 жодного разу не з`явився в судове засідання ані особисто, ані в режимі відеоконференцзв`язку, пояснень по суті поданої ним заяви не надав.

Заявник та його представник при поданні заяви взагалі не повідомили про перебування заявника на військовій службі, і цей факт був з`ясований судом вже в ході судового розгляду.

Жодного документу про стан здоров`я заявника, його сімейне і матеріальне становище, наявність або відсутність інших осіб на утриманні, наявність або відсутність житла, характер взаємовідносин між заявником і його братом ОСОБА_2 , наявність або відсутність у заявника судимостей, взагалі про морально-етичні якості заявника, - суду надано не було.

Клопотань про витребування відповідних доказів заявник та його представник не подавали.

При цьому суд бере до уваги, що після призначення судово-психіатричної експертизи явку ОСОБА_2 до експертної установи для участі в експертному дослідженні, так само як і повсякденний догляд за ОСОБА_2 , в тому числі забезпечення його мінімальних особистих потреб у житлі, харчуванні і лікуванні, протягом всього судового розгляду здійснював не заявник, а інші родичі, про що представник заявника повідомила в судовому засіданні, не надавши відомості про персональні дані цих осіб і зазначивши, що вони не бажають бути опікунами.

За вказаних обставин і матеріалів суд не вбачає підстав для призначення заявника опікуном ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 65 ЦК України, до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

При цьому заявник або інша особа не позбавлені можливості в подальшому в позасудовому порядку звернутись до органу опіки та піклування із належним чином підготовленою заявою про внесення до суду подання про призначення його опікуном.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.258-259, 263-265, 268, 273, 295, 300 ЦПК України, ст. 39, 41, 60, 62, 63, 65 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , поданою через представника адвоката Дерев`янко Ірину Олександрівну, за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Міністерства оборони України, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, - задовольнити частково.

Визнати недієздатним громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити опіку над громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - відмовити.

Відповідно до ст. 65 ЦК України, до призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуна у встановленому законом порядку покласти здійснення опіки над ним на Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування за його зареєстрованим місцем проживання.

Встановити строк дії рішення про визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - два роки з дня набрання ним законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

Повний текст рішення складений і оголошений 12.08.2026.

Суддя М.М. Мінаєв

Присяжні Р.В. Подужайло

І.В. Глушенко