Рішення № 138923662, 12.08.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/ 2351/26

2/303/1010/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участю секретаря судових засідань Олесінь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 551155-КС-001 від 07.08.2025 року в сумі 30920,00 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 12000,00 гривень, суми прострочених платежів про процентах в розмірі 11760,00 гривень, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 6000,00 гривень, суми прострочених платежів за комісією в розмірі 1160,00 гривень, а також понесених витрат у зв`язку зі сплатою судового збору.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не сплатила заборгованість, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 23.03.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзив на позов не подала.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку. Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору. За вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства.

Судом належними доказами встановлено, що 07.08.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 551155-КС-001.

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 12000 грн., а отже акцептовано умови Договору .

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн., строком на 16 тижнів, до 27.11.2025 рок.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 15.02.2026 року його заборгованість становить 30920,00 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 12000,00 гривень, суми прострочених платежів про процентах в розмірі 11760,00 гривень, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 6000,00 гривень, суми прострочених платежів за комісією в розмірі 1160,00 гривень.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе згідно кредитного договору зобов`язання з погашення заборгованості по тілу кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно ч. 1-3ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зіст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦПК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, на момент звернення позивача до суду, зобов`язання за кредитним договором, відповідачем не виконані.

Водночас, відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак з матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України нарахована в розмірі 6000 гривень нарахована в період з 22.08.2025 року по 19.02.2025 року, а тому така не підлягає до стягнення з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Також, щодо стягнення комісії, то слід зазначити таке.

Згідно із п. 2.5 укладеного між сторонами кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту.

Стягнення комісії за споживчий кредит є загальними витратами за споживчим кредитом, які передбачені ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 15.11.2024) та врегульовані «Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», затвердженими постановою від 11.02.2021 № 16 Національним банком України.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21.

Сплата комісії за надання кредиту передбачено умовами договору та включена до суми загальних витрат за кредитом. Підписуючи умови договору позичальник погодився сплатити таку у визначеному в договорі розмірі, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 1160,00 гривень є правомірними

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт неналежного виконання ОСОБА_2 умов договору кредиту, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про стягення заборгованості слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 24920,00 гривень заборгованості, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 12000,00 гривень, суми прострочених платежів про процентах в розмірі 11760,00 гривень, суми заборгованості по комісії у розмірі 1160,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2145,76 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором кредиту № 551155-КС-001 від 07.08.2025 року в розмірі 24920,00 гривень (двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять) гривень, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 12000,00 гривень, сума прострочених платежів про процентах в розмірі 11760,00 гривень, суми заборгованості по комісії у розмірі 1160,00 гривень, а також судовий збір у розмірі 2145,76 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», 01133, м.Київ, вул. Л.Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду виготовлено 12 серпня 2026 року.

Головуюча О.В .Гутій