Рішення № 138923370, 10.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Справа № 520/19369/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі відповідач-1) та Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (надалі відповідач-2) за запитами ОСОБА_1 від 09.06.2026 та 29.06.2026, яка полягає у наданні недостовірної інформації та у ненаданні відповіді на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, чим в черговий раз порушені права; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області та Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області надати відповіді на запити ОСОБА_1 від 09.06.2026 та 29.06.2026, а саме: на виконання ухвали Шевченківського районного суду від 28.05.2026 у справі №638/11665/26 надати інформацію, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.12.2025 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, що знаходяться у контурі № 1188, який розташований за межами с. Василівка Друга Ізюмського району Харківської області.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що ухвалою Шевченківського районного суду від 28 травня 2026 року у справі №638/11665/26, яка набрала законної сили 03.06. поточного року, скаргу мою на бездіяльність уповноважених осіб Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено частково. Зобов`язано уповноважених осіб Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області внести відомості до ЄРДР за заявою моєю про вчинення кримінального правопорушення від 04. 12.2025. Як слідує із листа голови Шевченківського районного суду-Дениса Цвірюка №03- 06/ ЕП-2595/26-Вих від 26.06.2026 року копія ухвали Шевченківського районного суду від 28 травня 2026 року у справі №638/11665/26 28.05.2026 по справі № 63 8/11665/26 отримана уповноваженою особою Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 16.06.2026, про що свідчить відповідна відмітка. 09 червня 2026 року відповідно до ст. 32 Основного Закону України, Законів України Про звернення громадян, Про захист персональних даних, «Про доступ до публічної інформації» засобами електрон-ного зв`язку із застосуванням КЕП начальнику Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області мною по-даний запит на виконання Ухвали Шевченківського районного суду від 28 травня 2026 року у справі №638/11665/ 26 надати інформацію, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за резуль-татами розгляду моєї заяви від 04 грудня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, тобто само-вільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, що знаходяться у контурі № 1188, який розташований за межами с.Василівка Друга Ізюмського району Харківської області. 29 червня 2026 року відповідно до ст. 32 Основного Закону України, Законів України Про звернення громадян, Про захист персональних даних, «Про доступ до публічної інформації» засобами електрон-ного зв`язку із застосуванням КЕП начальнику Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області мною вдруге поданий запит на виконання Ухвали Шевченківського районного суду від 28 травня 2026 року у справі №638/11665/ 26 надати інформацію, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за резуль-татами розгляду моєї заяви від 04 грудня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, що знаходяться у контурі № 1188, який розташований за межами с.Василівка Друга Ізюмського району Харківської області. Листом начальника відділення №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області-Баранова С. №297505 від 17.06.2026 року мені відмовлено у наданні інформації з причин нібито відсутності Ухвали Шевченківського районного суду від 28 травня 2026 року у справі №638/11665/ 26, що не відповідає дійсності. Відповідачами не надана відповідь на запит на інформацію від 29 червня 2026 року не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, чим в черговий раз порушені мої права. Просить позов задовольнити.

Відповівдачем-1 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, запити позивача від 09.06.2026 та 29.06.2026 року були адресовані та фактично надіслані до Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, а не до Головного управління Національної поліції в Харківській області. ГУНП в Харківській області не отримувало вказаних запитів, що підтверджується відсутністю їх реєстрації у встановленому порядку. Відповідно, у ГУНП були відсутні правові та фактичні підстави для їх розгляду та надання відповіді. Відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», обов`язок надати відповідь на запит покладається саме на того розпорядника інформації, який отримав відповідний запит. Ненадходження запиту виключає можливість виникнення обов`язку щодо його розгляду. Таким чином, відсутній склад протиправної бездіяльності з боку ГУНП в Харківській області. Згідно з листа відділення № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 24.07.2026 344437-2026 встановлено, що 09.06.2026 до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшов запит на отримання інформації від ОСОБА_1 від 09.06.2026, адресований начальнику Ізюмського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області (вх.М-9192). Для розгляду та надання відповіді вказаний запит був скерований до відділення поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (с. Барвінкове) (вх.М-9192 від 10.06.2026). В запиті від 09.06.2026 ОСОБА_2 просив надати інформацію на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 28 травня 2026 року у справі № 638/11665/26, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду його заяви від 04 грудня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, що знаходяться у контурі № 1188, який розташований за межами с. Василівка Друга Ізюмського району Харківської області. Начальником відділення № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (с. Барвінкове) за результатами розгляду запиту ОСОБА_2 , на адресу останнього направлено відповідь від 17.06.2026 № 297505-2026. Першим робочим днем після отримання запиту вважається 11.06.2026, а останнім днем відповіді вважається 17.06.2026. Тобто Позивачу, в строк п`ять робочих днів направлена відповідь на його запит. В своєму листі начальник відділення № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (с. Барвінкове) повідомив, що ухвала Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.05.2026 до відділення № 2 слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області не надходила. 22.06.2026 до відділення № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області з Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за внутрішнім № 126399-2026 від 22.06.2026 надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.05.2026 року у справі 638/11665/26 за вхідним № 126399-2026 від 22.06.2026. 23.06.2026 слідчим відділенням № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області відомості на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.05.2026 у справі № 638/11665/26 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221070000854 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. 29.06.2026 до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшов запит на отримання інформації від ОСОБА_1 від 29.06.2026, адресований начальнику Ізюмського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області (вх. №131451-2026). Для розгляду та надання відповіді вказаний запит був скерований до відділення поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (с. Барвінкове) (вх.131451-2026/1 від 29.06.2026). В запиті від 29.06.2026 ОСОБА_2 просив надати інформацію на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 28 травня 2026 року у справі № 638/11665/26, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду його заяви від 04 грудня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, що знаходяться у контурі № 1188, який розташований за межами с. Василівка Друга Ізюмського району Харківської області. Слідчим відділення № 2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (с. Барвінкове) за результатами розгляду запиту ОСОБА_2 , на електронну адресу останнього направлено відповідь від 16.07.2026 № 350167-2026 з додатками разом з копією витягу з ЄРДР. Так, заявнику було повідомлено, що 23.06.2026 на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.06.2026 внесені відомості до ЄРДР за № 12026221070000854 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Оскільки вимога позивача про зобов`язання посадових осіб надати відповідь на запит щодо надання витягу з ЄРДР, поданого в рамках кримінального провадження не має ознак публічно-правого спору, такі вимоги слід розглядати за правилами кримінального судочинства.

Відповідачем-2 не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 13.07.2026 визнано необґрунтованим заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Садовій Марії Іванівні від розгляду адміністративної справи № 520/19369/26. Передно заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Садовій Марії Іванівні у адміністративній справі №520/19369/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

28 травня 2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова у справі № 638/11665/26 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено частково. Зобов`язано уповноважених осіб Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 04.12.2025.

Суд установив, 09.06.2026 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання інформації до начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області з проханням про наступне. На виконання ухвали Шевченківського районного суду від 28 травня 2026 року у справі 638/11665/ 26 надати інформацію, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду моєї заяви від 04 грудня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, що знаходяться у контурі № 1188, який розташований за межами с.Василівка Друга Ізюмського району Харківської області.

17.06.2026 відповідач-2 повідомив позивача про наступне. Ухвала Шевченківського районного суду від 28 травня 2026 року до відділення №2 слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області не надходила в зв`язку з чим не є можливим ознайомитися з їй вимогами та виконати їх у відповідності до чинного законодавства, якщо вини відносяться до компетенції органу досудового розслідування Національної поліції України.

26.06.2026 позивач отримав лист від Шевченківського районного суду міста Харкова наступного змісту. Шевченківський районний суд міста Харкова повідомляє, що на розгляді у слідчого судді Смирнова В.А. перебували матеріали справи № 63 8/11665/26 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Ухвалою слідчого судді від 28.05.2026 скаргу задоволено частково. Зобов`язано уповноважених осіб Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 04.12.2025. В іншій частині відмовлено. По суті Вашого запиту повідомляємо, що згідно відомостей з журналу видачі копій документів до Ізюмського районного управління поліції ГУНП у Харківській області за 2026 рік, копія ухвали від 28.05.2026 по справі № 63 8/11665/26 отримана уповноваженою особою Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 16.06.2026, про що свідчить відповідна відмітка.

29.06.2026 ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання інформації до начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області з проханням про наступне. На виконання ухвали Шевченківського районного суду від 28 травня 2026 року у справі 638/11665/ 26 надати інформацію, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду моєї заяви від 04 грудня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, що знаходяться у контурі № 1188, який розташований за межами с.Василівка Друга Ізюмського району Харківської області.

16.07.2026 листом ГУ НП в Харківській області Ізюмське районне управління відділення поліції №1 повідомлено позивача про наступне. До відділення поліції №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшов запит ОСОБА_1 стосовно надання витягу із єдиного реєстру досудового розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР на підставі Ухвали Шевченківського районного суду від 28.05.2026 року. На Вашу заяву повідомляю, що даний факт був зареєстрований та внесений до ЄРДР 23.06.2026 року за №12026221070000854 за ознаками кримінального правопорушення злочину передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Додаток: витяг із ЄРДР на 1 аркуші.

Позивач наводить аргументи про те, що на момент подання адміністративного позову до суду не отримано запитуваних документів. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі по тексту - Закон № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі по тексту - Закон № 2939-VI).

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст. 34 Конституції України).

За змістом ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, зазначено, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

У абзаці третьому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01.06.2016 № 2-рп/2016 Конституційний Суд України відмічено, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Конституційний Суд України визначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019).

У рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 22.01.2020 № 1-р(I)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини даного Рішення).

Відповідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року інформація - є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з статей 5 та 7 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 5 указаного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011.

За визначенням в ч. 1 ст. 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації; 2) надання інформації за запитами на інформацію (ст. 5 Закону).

За визначенням в ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону № 2939-VI).

Згідно приписів ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 вказаного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI).

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що орган, до якого направлено запит громадянина на отримання публічної інформації, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати запитувачу достовірну, точну й повну інформацію на його запит у встановлені законом строки.

В п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 Закону.

Суд повторно зазначає, що спірні правовідносини стосується не отримання у межах установлених законом строків відповіді (запитуваних документів) на інформаційні запити передбачених ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

29.09.2016 Пленум Вищого адміністративного суду України для забезпечення однакового застосування адміністративними судами положень законодавства про доступ до публічної інформації надав судам роз`яснення, викладені в постанові №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» такого змісту: «[…] 9.5. Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов`язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення частини дев`ятої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270) […]».

Відповідач-1 наводить аргументи про те, що відповідь на інформаційні запити позивача від 09.06.2026 була надано позивачу відповідачем-2 та направлена позивачу.

Суд критично оцінює направлену відповідь від 17.06.2026 на інформаційний запит від 09.06.2026, адже така не містить надання відповіді та запитуваних документів на інформаційний запит.

Суд бере до уваги той факт, що ухвала суду від 28.05.2026 була отримана уповноваженою особою відпоідача-2 16.06.2026, про що містяться інформація у листі Шевченківського районного суду м. Харкова від 26.06.2026 /а.с. 16/.

Відповідно до п. 2.4.1 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 №747 (надалі Інструкція) доставка документів до МВС здійснюється, як правило, з використанням засобів поштового зв`язку і електрозв`язку, а також кур`єрською та фельд`єгерською службою або безпосередньо працівниками органів і підрозділів внутрішніх справ (крім кореспонденції, яка має гриф обмеження доступу).

Службові документи, отримані, як виняток, безпосередньо працівниками органу й адресовані цьому органу або конкретно комусь із його керівників, а також документи, одержані електронною поштою та факсимільним зв`язком, необхідно передавати до підрозділу документального забезпечення для реєстрації (п. 2.4.10 Інструкції).

Реєстрація документа - це здійснення запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставляння на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ (п. 2.6.1 Інструкції).

На кожному документі, що підлягає реєстрації, робиться відмітка про його надходження до МВС шляхом проставляння на лицьовому полі в правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа відповідного запису від руки або відбитку штампа, автоматичного нумератора. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи-одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду (п. 2.6.20 Інструкції).

Датою для вхідних документів дата їх реєстрації в органі (п. 3.3.8 Інструкції).

Отже, уповноважений працівник відповідача-2, отримавши ухвалу суду від 28.05.2026 власноручно у суді 16.06.2026, зобов`язаний був передати її на реєстрацію уповноваженому працівнику підрозділу документального забезпечення відповідача-2.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 25 червня 2019 року по справі №9901/925/18 викладено правову позицію, згідно з якою розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Зазначене відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 року у справі №9901/381/20 та від 02.04.2020 року у справі №9901/22/20.

З огляду на викладене вище суд дійшов переконання про те, що жодних дій, які б мав вчити розпорядник інформації, тобто відповідач-2, щодо перевірки викладених в інформаційному запиті від 09.06.2026 фактів, та дати відповідь на такі запити у встановлені законом строки не було надано.

Разом із тим, суд установив, що дійсно на запит позивача від 29.06.2026 відповідь із запитуваним документом було надано 16.07.2026, тобто поза межами установлено строку Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Жодних даних про необхідність продовження строку для надання відповіді на інформаційні запити позивача строк до 20 робочих днів суд не установив.

Відтак суд прийшов до висновку про те, що відповіді на інформаційні запити позивача від 09.06.2026 та від 29.06.2026 не були надані відповідачем у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо доводів позивача про допущення відповідачами протиправної бездіяльності, суд зазначає, що протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд бере до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо неможливості надання відповіді на інформаційні запити та запитувані документи, а також у межах строку установленого законом, а відтак допустив бездіяльність.

Суд не бере до уваги доводи відповідача-1 про те, що позивачу направлено запитувані документи 16.07.2026, не позбавляє позивача права на отримання відповіді на свої інформаційні запити у визначений законодавством строк, так само як і не звільняє відповідача-2 від надання такої відповіді у визначений термін.

У зв`язку із наведеним, суд критично оцінює наведені доводи сторони відповідача-1, адже даний позов направлено на захист конкретного, індивідуально визначеного права позивача саме на отримання публічної інформації, яка була у розпорядженні суб`єкта владних повноважень та існувала на момент подання відповідних інформаційних запитів позивачем, оскільки протилежного судом не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами законність оскаржуваної відмови не доведена, а їх доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З огляду на викладене вище, суд прийшов висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо ненадання позивачу офіційної відповіді на інформаційний запит від 09.06.2026 та у межах установленого строку на інформаційний запит від 29.06.2026.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання до вчинення дій стосовно надання відповідей на запити позивача від 09.06.2026 та від 29.06.2026 шляхом надання запитуваних документів, суд прийшов наступного.

Суд установив, листом ГУ НП у Харківській області Ізюмське районне управління поліції відділення поліції №1 від 16.07.2026 №350167-2026 позивачу направлено витяг із Єдиного реєстру досудового розслідування, номер кримінального провадження: 12026221070000854, дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 23.06.2026 17:51:23. Короткий виклад обставин: до відділення поліції №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшла Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Харкова справа №638/11665/26 від 12.06.2026 року за скаргою ОСОБА_1 , де слідчий суддя зобов`язує внести відомості до ЄРДР за заявою скаржника, за фактом самовільного будівництва фортифікаційній споруд на земельній ділянці розташованого у контурі №1188 поблизу с. Василівка Друга Барвінківської МТГ, Ізюмського р-н, Харківської області передбаченого 3 ст. 197-1 КК України.

З огляду на викладене свище суд дійшов переконання про те, що оскільки позивачем отримано запитувані документи за інформаційними запитами від 09.06.2026 та від 29.06.2026, під час розгляду справи у суді, тобто 16.07.2026, а відтак підстав до зобов`язання вчинення дій стосовно розгляду вказаних запит шляхом надання запитуваних документів суд не установив, а тому у цій позовній вимозі суд відмовити.

Стосовно позовних вимог пред`явлених до відповідача-1, суд прийшов наступного.

Суд зазначає, що відповідача-2 є відокремленим структурним районним підрозділом відповідача-1.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд повторно відмічає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що позивачем було направлено інформаційні запити до відповідача-2, що також не заперечує останній; відповідач-2 був розпорядником запитуваної інформації, яка надалі була надана, а відтак оскільки такі запити не були адресовані відповідачу-1 та такий не був розпорядником запитуваної інформації, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог до відповідача-1.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що позов слід задовольнити частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України питання розподілу судових витрат не вирішується зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на інформаційний запит від 09.06.2026 та в установлений строк на інформаційний запит від 29.06.2026, у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок №13, код ЄДРПОУ 40108599;

відповідач Ізюмське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження Харківська область, Ізюмський район, місто Ізюм, площа Садова,18/75, код ЄДРПОУ 40108599.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 10.08.2026.

Суддя М. І. Садова