Рішення № 138923128, 11.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11.08.2026 р. справа №520/19557/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління)провизнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №5.3-18 від 16.06.2026 про застосування до Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34.000,00 грн.).

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що 04.06.2026р. працівниками суб`єкта владних повноважень у межах розпочатого заходу державного нагляду (контролю) була вручена вимога про надання документів та інформації значного обсягу. Твердив, що 04.06.2026р., 05.06.2026р. субєкту владних повноважень було надано частину витребуваних документів та письмові пояснення і сповіщено про необхідність додаткового часу для виготовлення копій витребуваних документів та опрацювання витребуваної інформації. Наголошував, що 26.06.2026р. було надано решту документів та письмових пояснень. Вважав, що за таких умов застосування 16.06.2026р. штрафу у розмірі 34.000,00грн. за створення перешкод у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) є протиправним.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що в акті від 05.06.2026р. №238 міститься обґрунтований висновок про створення перешкод у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) у вигляді неподання документів та пояснень на письмову вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 04.06.2026р. №1. Наголошував, що окреслене вище діяння містить подію та склад правопорушення за п.4 ч.1 ст.20 Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення».

Позов був отримано судом 06.07.2026р.

Рішення про прийняття позову до розгляду було прийнято 07.07.2026р.

Відзив на позов було отримано судом 22.07.2026р.

Відповідь на відзив була отримана судом 27.07.2026р.

Заперечення на відповідь на відзив були отримані судом 07.08.2026р.

Окрім того 10.08.2026р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявник просив суд витребувати у відповідача повні наявні відеозаписи проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) 04 05 червня 2026 року та після їх надходження долучити їх до матеріалів справи як електронні докази.

Аргументуючи подане клопотання позивач зазначив, що з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи та безпосереднього дослідження доказів щодо фактичного перебігу позапланового заходу державного нагляду (контролю), проведеного 04 05 червня 2026 року, необхідно витребувати у відповідача наявні відеозаписи проведення зазначеного заходу, оскільки такі відеозаписи мають безпосереднє значення для встановлення обставин фактичного перебігу перевірки, взаємодії представників позивача з посадовими особами відповідача, а також наявності чи відсутності з боку позивача дій, які могли бути розцінені як створення перешкод у проведенні заходу державного нагляду (контролю).

Суд, розглянувши подане клопотання зазначає, що імперативні приписи ч.4 ст.9 та ч.ч.1-3 ст.242 КАС України вимагають від суду за власною ініціативою безвідносно до правових позицій учасників справи та процесуальної поведінки сторін спору вживати процесуальні дії, спрямовані на з`ясування об`єктивної істини.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стандарти доказування наявності або відсутності обставин (фактів) сформульовані законодавцем у приписах ст.ст.73-78 КАС України.

Так, згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.72), предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73) і суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.4 ст.73).

У силу застережень ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.74); а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74).

Як то указано у ч.1 ст.75 та ч.1 ст.76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст.173 КАС України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Обов`язок з приводу визначення предмету доказування віднесений до компетенції суду положеннями п.5 ч.2 ст.180 КАС України, а відтак, відповідне рішення суду з даного питання є процесуальним рішенням, котре залежить від предмету спору та характеру спірних правовідносин.

Судом за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України ухвалою суду від 07.07.2026р. були витребувані неконкретизовані докази, котрі теоретично могли існувати у спірних правовідносинах у якості реальних речей фізичного світу - документів і тому могли належати до предмету доказування.

Заявником не було підтверджено реального існування відеозаписів проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) 04 05 червня 2026 року.

Тому заява позивача про витребування доказів підлягає відхиленню у зв"язку із відсутністю об"єктивних даних реального існування тих доказів, про витребування яких просить позивач.

Оскільки здобуті судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин, які достеменно відомі учасникам спору; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень субєкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тож суд, вивчив доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконав процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозвязку, проаналізував зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив обгрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

З приєднаних до матеріалів справи доказів судом зясовано, що заявник пройшов визначену законом процедуру державної реєстрації субєктів господарювання; набув правового статусу юридичної особи; значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 43957533.

До субєкта владних повноважень надійшло звернення гр. ОСОБА_1 від 15.05.2026 Вх. № К-624 стосовно дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення суб`єктом господарювання КП «ТЕПЛОВОДОПОСТАЧАННЯ ВСР» (далі за текстом Звернення).

Копії Звернення субєктом владних повноважень до суду попри вимоги ч.3 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України подано не було.

За Зверненням субєктом владних повноважень було отримано погодження Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 15.05.2026 №15.2.2-3/12083.

У подальшому за Зверненням субєктом владних повноважень було видано наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 03.06.2026 №552 про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (далі за текстом Захід).

Строк Заходу було визначено у два календарних дні (04.06.2026р., 05.06.2026р.).

На реалізацію наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 03.06.2026 №552 були оформлені направлення на перевірку від 03.06.2026р. №238.

Згідно з актом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 05.06.2026р. №238 (далі за текстом Акт №238) Захід було розпочато о 12:00год. 04.06.2026р.

У ході розпочатого Заходу очільнику заявника було вручено письмову вимогу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №1 від 04.06.2026 про надання довідок, інформації та копії документів для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (далі за текстом Вимога).

Вимогою на заявника було покладено обовязок підготувати належним чином завірені копії документів та інформацію з підтверджуючими матеріалами за період з 2022-2025 роки, а саме: 1. Копії установчих документів: статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтво платника податку, ( витяг із Статуту або положення про види діяльності, довідка зі статистичного управління про КВЕД суб`єкта господарювання, тощо); 2. Копії на призначення керівника, або особи, уповноваженої керівником, а також особи до посадових обов`язків якої належить формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, їх посадові інструкції, довіреності, тощо; 3. Копії штатних розписів за останні 4 роки; 4. Копії Колективних договорів суб`єкта господарювання (за наявності) та галузевої угоди між обласним управлінням житлово-комунального господарства облдержадміністрації та обласною профспілковою організацією працівників житлово-комунального господарства місцевої промисловості, побутового обслуговування населення ( з додатками); 5. Копії Інвестиційних програм суб`єкта господарювання (за наявності); 6. Копії розпорядчих документів про облікову політику підприємства з визначенням бази розподілу понесених витрат; 7. Копії Ліцензій на даний вид діяльності (Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності", ст. 7 п. 28); 8. Копії рішень органів місцевого самоврядування, якими встановлені тарифи на послуги для всіх категорій споживачів з калькуляціями та економічним обґрунтуванням статей витрат на водопостачання за тарифом 52,00 грн за 1 м-3, та попередній період; 9. Копії наказів з визначенням виконавця житлово-комунальних послуг; 10. Копії договорів укладених з організаціями, підприємствами та суб`єктами господарювання для забезпечення надання комунальних послуг ( вибірково); 11. Копії інформацій щодо балансової вартості основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів; 12. Пояснювальні записки (обгрунтування потреби встановлення тарифу або його коригування); 13. Копії розрахунків тарифів та їх складові з повним поясненням статей витрат; 14. Копії розрахунків втрат суб`єкта господарювання, які зазначено протягом періоду розгляду розрахунків тарифів на послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення для відповідної категорії споживачів, встановлення та їх оприлюднення органом місцевого самоврядування, копії рішень органу місцевого самоврядування про відшкодування таких втрат із місцевого бюджету самоврядування; 15. Копії річних планів надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення які погоджені та затверджені органом місцевого самоврядування згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; 16. Копії затверджених норм споживання води по кожному населеному пункту (постанова КМУ від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування", та наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 27.09.2005 № 148); 17. Копії Схем та розрахунків балансів водоспоживання, які передбачені п.9 розд. ІІ Порядку; 18. Копії рішень органу самоврядування про встановлення поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води; 19. Копії загальновиробничих норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів; 20. Копії дозволів на спеціальне водокористування або дозволів на користування надрами (у разі використання підземних вод); 21. Копії документів на придбання реагентів для очищення і знежаражування питної води та стічних вод; 22. Копії документів, що підтверджують оприлюднення встановлених тарифів на комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 23. Копії рішень органу місцевого самоврядування про встановлення; 24. Копії рішень органу місцевого самоврядування про ставки податку на землю за земельні ділянки; 25. Копії рішень органу місцевого самоврядування про визначення підприємства виконавцем послуг; 26. Копії рішень органу місцевого самоврядування про встановлення норм водоспоживання; 27. Копії рішень органу місцевого самоврядування, якими встановлювались тарифи або коригувались тарифи на комунальні послуги протягом останніх 4-х років з поясненнями, та калькуляціями з коригування тарифів (з економічним обґрунтуванням по статтям витрат); 28. Копії наказів про встановлення норм витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті суб`єкта господарювання ( кількість автомобільного транспорту по категоріям який на балансі підприємства (згідно наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 (із змінами) "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті"); 29. Копії підтверджуючих документів на придбані запасні частини та матеріали для транспортних засобів, які використовуються підприємством для централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (договори на обслуговування, експлуатацію, ремонти, страхування, оренду основних засобів та інші витрати); 30. Копії статистичної звітності за базовий період (період розрахунків тарифів) і період попередній базовому, а також з початку поточного року, Форма №1 "Баланс (Звіт про фінансовий стан"); Форма №2 "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід); Форма № 1-ПВ (квартальна) "Звіт із праці; Форма №1-підприємство (річна) "Структурне обстеження підприємства"; Форма № 11 03 (річна) "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію"; Форма № 11-МТП (річна) "Звіт про постачання та використання енергії; Форма №4-МТП (річна) "Звіт про використання та запаси палива"; Форма №2ТП-водгосп (річна) "Звіт про використання води"; Форма №2 - інвестиції (річна) "Звіт про капітальні інвестиції, вибуття й амортизацію активів"; Звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства за формою 1С- водопостачання, водовідведення; 31. Довідка (інформація у довільній формі) щодо визначення категорії суб`єкта господарювання (мікро-, мале, середнє та велике підприємство).

Строк виконання Вимоги був визначений субєктом владних повноважень як 10:00год. 05.06.2026р.

Доказів про те, що увесь обсяг витребуваних Вимогою документів та пояснень період провадження господарської діяльності 01.01.2022-31.12.2025 роки є незначним матеріали справи не містять.

Доказів про те, що увесь обсяг витребуваних Вимогою документів та пояснень період за період провадження господарської діяльності 01.01.2022-31.12.2025 роки вже був наявним у розпорядженні заявника на момент отримання Вимоги 12:00год. 04.06.2026р. матеріали справи не містять.

Доказів про те, що протягом 12:00год. 04.06.2026р. 10:00год. 05.06.2026р. заявник у межах робочого часу мав незадіяні для виконання інших завдань вільні трудові ресурси та технічні можливості для виконання Вимоги та не мав спричинених дією факторів повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України загроз воєнного характеру для безпеки найманих працівників матеріали справи не містять.

За твердженням сторони позивача у відповідь на Вимогу від 04.06.2026р. №1 заявником було складено лист від 04.06.2026р. №160, яким сповіщено про прийняття виконавчим органом органу місцевого самоврядування Виконавчим комітетом Височанської селищної ради рішення від 11.03.2025р. №154 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на території Височанської селищної ради» та про механізм та умови обчислення тарифів на централізоване водопостачання і централізоване водовідведення до обчислення (економічно обґрунтовані тарифи) та до оплати (з урахуванням рішення LI сесії Височанської селищної ради VIII скликання від 28.02.2025р. «Про визначення джерел фінансування різниці між економічно обґрунтованим тарифом на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та розмірами тарифу, нижчого від економічно обґрунтованого розміру»).

Також за твердженням сторони позивача у відповідь на Вимогу заявником листом від 05.06.2026р. №163 було надано частину витребуваних документів та сповіщено про необхідність додаткового часу для виготовлення решти документів через їх знаходження на архівному зберіганні.

За твердженням сторони позивача у відповідь на Вимогу листом від 26.06.2026р. №181 заявником було надано решту документів.

У ході розгляду справи стороною відповідачем цих тверджень не спростовано.

Проведення заходу згідно з актом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 05.06.2026р. №238 (далі за текстом Акт №238) було завершено о 15:30год. 05.06.2026р.

У тексті Акту №238 викладені власні судження субєкта владних повноважень про вчинення заявником порушення п.3 ч.1 ст.18 Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», ст.11 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у вигляді створення перешкод у проведення заходу державного нагляду (контролю) у спосіб неподання витребуваних органом державного нагляду (контролю) документів і інформації.

16.06.2026р. із посиланням на Акт №238 та положення п.4 ч.1 ст.20 Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», ст.ст.69-72 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» субєктом владних повноважень було прийнято рішення від 16.06.2026р. №5.3-18 про застосування 34.000,00грн. штрафу.

Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень у формі рішення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 16.06.2026р. №5.3-18, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Розглядаючи справу, що зважає, що обсяг компетенції субєкта владних повноважень як тероргану Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у сфері ціноутворення визначена приписами Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» і Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (затверджене постановою КМУ від 02.09.2015р. №667; далі за текстом Положення №667), приводи, підстави, механізм реалізації владних управлінських повноважень контролю унормовані приписами Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» і постанови КМУ від 13.03.2022р. №303, склади протиправних діянь та міри юридичної відповідальності визначені приписами ст.20 Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», процедура розгляду питання про притягнення до відповідальності винних у вчиненні протиправних діянь у сфері ціноутворення учасників суспільних відносин визначена приписами Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру».

За наведеними у ст.1 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначеннями: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; створення перешкод органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) - невиконання законних вимог посадових осіб органу державного нагляду (контролю) або недопущення посадових осіб цього органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані: повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб`єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб`єктів господарювання; не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров`ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж; забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації суб`єкта господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході здійснення державного нагляду (контролю); ознайомити керівника суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу - підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом; у межах своєї компетенції надавати суб`єкту господарювання консультаційну підтримку з питань здійснення державного нагляду (контролю); не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; встановлювати нормативи оцінювання діяльності посадових осіб, які беруть участь у заходах державного нагляду (контролю), та регулярно проводити оцінювання діяльності таких осіб за встановленими нормативами; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; не перешкоджати праву суб`єктів господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами; виконувати законні вимоги посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, щодо усунення порушень законодавства про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, достовірну інформацію, документи, матеріали і передбачені цим Законом звіти про здійснені заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; сприяти здійсненню посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, покладених на них повноважень.

Як то указано у ч.1 ст.3 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

У силу застереження ч.2 ст.3 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється з дотриманням принципів, визначених Законом України "Про адміністративну процедуру".

Частиною 1 ст.4 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» визначено, що принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

За приписами ч.1 ст.13 Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган розглядає та вирішує справу, а також вчиняє процедурну дію та/або приймає процедурне рішення протягом розумного строку (у найкоротший строк, достатній для здійснення адміністративного провадження), але не пізніше граничних строків, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Частиною 1 ст.18 Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що уповноважені органи мають право: 1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; 2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; 3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу; 4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій; 5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.20 Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу розміром 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розглядаючи справу, суд зважає, що згідно з п.п.2 п. «а» ст.28 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Застосовуючи приписи наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що і обчислення, і формування, і встановлення, і застосування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення належить до виключної компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, а заявником здійснюється виключно виконання названих рішень.

Суд зауважує, що ані у тексті Акту №238, ані у тексі оскарженого рішення субєкт владних повноважень не навів жодних власних мотивів з приводу того, що увесь витребуваний Вимогою ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 04.06.2026р. №1 обсяг документів та інформації стосувався саме виконання заявником рішень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, обєктивно був необхідний для проведення призначеного заходу державного нагляду (контролю) у контексті предмету Звернення, станом на 12:00год. 04.06.2026р. фізично був наявний у розпорядженні заявника, фізично міг бути виготовлений і наданий Управлінню протягом проміжку часу 12:00год 04.06.2026р.-10:00год. 05.06.2026р., заявник не маж жодних перешкод у виконанні Вимоги протягом проміжку часу 12:00год 04.06.2026р.-10:00год. 05.06.2026р.

Розвязуючи спір, суд зважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень субєктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип "найбільш сприятливого становища для особи" (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України є кваліфікація діяння у якості створення перешкоди у проведенні заходу державного нагляду (контролю) у спосіб неподання витребуваних документів виключно у разі існування обєктивної фізичної можливості надати витребувані документи у встановлений органом публічної адміністрації строк та у разі існування прямого і безпосереднього причинно-наслідкового звязку між ненаданням учасником суспільних відносин конкретного письмового документа та втратою органом публічної адміністрації унаслідок саме цього фізичної можливості реалізації конкретного управлінського повноваження.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений, насамперед, на суб`єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи, що між тим, у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21 не виключає ані визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, ані використання судом стандартів доказування згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, адже реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути кваліфікована у якості доведеної виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Окрім того, за сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21 стандартами доказування: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин субєктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі рішення про накладення штрафу, котре впливає на майновий (фінансовий) стан заявника, створюючи новий публічний обовязок проведення грошового платежу.

У силу правового висновку п.46 постанови Верховного Суду від 24.03.2026р. по справі №640/9010/22 Верховний Суд неодноразово викладав висновки з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.04.2020р. у справі №495/5105/17, постанова від 13.03.2020р. у справі №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

У постанові від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; на обґрунтування органом влади прийняття несприятливих актів; на визначення порядку їх оскарження, на відшкодування заподіяної шкоди.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичної дійсності були з`ясовані неповно, зміст належної норми права було витлумачено неправильно, позаяк Вимогою від 04.06.2026р. №1 було встановлено об`єктивно неможливий до фізичного виконання строк подання копій документів (12:00год. 04.06.2026р.-10:00год. 05.06.2026р.), котрий з огляду на обсяг витребуваних документів (за період діяльності 01.01.2022р.-31.12.2025р.) та відсутність обовязку постійного зберігання цих документів у стані готовності до негайного (невідкладного) надання на вимогу органів публічної адміністрації не може слугувати справедливою підставою для притягнення заявника до міри юридичної відповідальності, визначеної п.4 ч.1 ст.20 Закону України від 21.06.2012р. №5007-VI «Про ціни і ціноутворення».

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення вимоги позову.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

У ході розгляду справи судом не виявлено ані доказів (ані ознак існування таких доказів, ані джерел здобуття таких доказів) того, що перелічені у тексті позову постанови Верховного Суду були винесені у подібних чи аналогічних спорах.

До того ж, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.12.2025р. по справі №400/2502/23 висновки постанов Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом обставин встановлених у процесі розгляду конкретної справи. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2.662,40 грн, проте позивачем було сплачено 3.328,00 грн.

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Клопотання Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» від 10.08.2026р. про витребування доказів - залишити без задоволення.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №5.3-18 від 16.06.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (ідентифікаційний код - 40324829; місцезнаходження - 61022, м. Харків, пр-т Науки, буд. 40, 6 поверх) на користь Комунального підприємства «Тепловодопостачання Височанської селищної ради» (ідентифікаційний код - 43957533; місцезнаходження - 62458, Харківська область, Харківський район, сел. Покотилівка, вул. Незалежності, буд. 57) 2.662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко