Рішення № 138923125, 11.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 серпня 2026 року № 520/22631/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтокс" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтокс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00380540706 від 30.07.2025 року та скасувати його;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області вчинити дії по наданню довідки за результатами перевірки, яка б підтверджувала факт проведення перевірки та відображала інформацію про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з боку ТОВ «ВЕЛТОКС».

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки про ненадання первинних документів не відповідають фактичним обставинам справи. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення як первинної, так і повторної перевірки ним було надано контролюючому органу всі наявні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову та податкову звітність, а також письмові пояснення, а окремі документи, на ненадання яких посилається відповідач, були відсутні з огляду на відсутність відповідних господарських операцій. Крім того, позивач стверджує, що облік фінансових інвестицій та визначення об`єкта оподаткування здійснювалися відповідно до вимог бухгалтерського та податкового законодавства, а тому підстави для застосування до нього штрафних санкцій були відсутні. З огляду на викладене позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 27.08.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від представника Головного управління ДПС у Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних повністю заперечує, з огляду на їх необґрунтованість. Відповідачем також зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, під час якої встановлено ненадання ТОВ «Велтокс» у повному обсязі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, необхідних для перевірки правильності обчислення і сплати податків за період з 07.09.2020 по 18.05.2025. На думку відповідача, позивач, незважаючи на направлений контролюючим органом запит, не надав документів щодо облікової політики підприємства з урахуванням придбання та обліку корпоративних прав як довгострокових фінансових інвестицій, що унеможливило перевірку правильності відображення фінансових інвестицій, визначення фінансового результату та податкових зобов`язань. Відповідач вважає, що відповідно до вимог статей 44, 85 та 121 Податкового кодексу України платник податків був зобов`язаний надати всі документи, пов`язані з предметом перевірки, а їх ненадання є самостійною підставою для застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача до суду також було надано відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що доводи відповідача ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм бухгалтерського та податкового законодавства, оскільки придбані корпоративні права з моменту їх придбання були належним чином відображені на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», а їх оцінка здійснювалася за справедливою вартістю, яка відповідала вартості придбання, що виключало необхідність ведення регістрів бухгалтерського обліку, на ненадання яких посилається контролюючий орган. Позивач також стверджує, що під час перевірки надав усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову та податкову звітність, необхідні для перевірки правильності визначення податкових зобов`язань, а витребування документів, які він не був зобов`язаний складати, виходило за межі повноважень податкового органу. Крім того, позивач наголошує, що оцінка фінансових інвестицій за правилами П(С)БО № 12 не впливає на визначення об`єкта оподаткування єдиним податком, оскільки для платників єдиного податку дохід визначається виключно за правилами статті 292 Податкового кодексу України, а тому відповідач мав усі необхідні відомості для здійснення перевірки та безпідставно дійшов висновку про ненадання документів.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

На підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 26.06.2025, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛТОКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.09.2020 по 18.05.2025 у зв`язку з прийняттям рішення про припинення товариства шляхом ліквідації, за результатами якої складено акт від 17.07.2025 № 30735/20-40-07-06-05/43789268.

Позапланова перевірка, проводилася на підставі наказу Головного Управління ДПС у Харківській області від 26.06.2025 року № 2979-п.

В ході проведення перевірки ліквідатору ТОВ "ВЕЛТОКС" було надано запит про надання первинних документів у ході документальної позапланової виїзної перевірки від 30.06.2025.

Відповідно до акта перевірки від 17.07.2025 № 30735/20-40-07-06-05/43789268 контролюючий орган дійшов висновку про ненадання позивачем у повному обсязі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, зокрема оборотно-сальдових відомостей та карток за бухгалтерськими рахунками 721, 961, 425 та 44.

На підставі зазначеного акта 30.07.2025 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00380540706, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн за пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 31.07.2025.

Матеріалами справи також підтверджується, що проведенню повторної перевірки передувала документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 03.06.2025 № 24247/20-40-07-06-05/43789268. Після отримання зазначеного акта позивач подав заперечення від 12.06.2025 № 12/06, за результатами розгляду яких контролюючим органом призначено та проведено повторну документальну позапланову виїзну перевірку.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2025 № 00380540706, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд, розглядаючи справу по суті заявленої позовної вимоги, виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень пункту 75.1 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.7. пункту 78.1. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Пунктом 78.4. ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

У свою чергу, в силу положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 ПК України.

Так, згідно з вимогами пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, наведеними нормами передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів та надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов`язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 121.1. статті 121 ПК України передбачена відповідальність за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові від 08 листопада 2021 у справі № 640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. У той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України.

Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. У такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов`язань за наявності для цього підстав.

Як підсумок наведеного, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких проводився облік господарської діяльності, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку дотримання вимог податкового законодавства і навпаки усі документи на підтвердження даних як бухгалтерського так і податкового обліку.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків формував податкову звітність, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Така правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2024 у справі № 640/21601/19.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, ТОВ «ВЕЛТОКС» зареєстровано 02.09.2020, а 02.04.2025 учасниками товариства прийнято рішення про його ліквідацію та призначено ліквідатором С.Є. Камардіна. У зв`язку з надходженням до ЄДР відомостей про припинення юридичної особи ГУ ДПС у Харківській області наказом від 26.06.2025 № 2979-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку за період з 07.09.2020 по 18.05.2025, яка проводилась з 27.06.2025 по 10.07.2025 з урахуванням продовження строків перевірки.

Під час перевірки контролюючий орган встановив, що 16.12.2020 ТОВ «ВЕЛТОКС» за договором купівлі-продажу корпоративних прав придбало у компанії ACOM GROUP LIMITED 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» (нині ТОВ «ВИРТЕКС») за ціною, еквівалентною 3 000 євро (103 937,40 грн), тоді як статутний капітал цього товариства становив 51 354 500 грн. Що у свою чергу підтверджується договором купівлі-продажу корпоративних прав та актом приймання-передачі частки від 16.12.2020.

Наказом ТОВ «ВЕЛТОКС» від 17.12.2020 № 04 придбану частку визначено як фінансову інвестицію, що була придбана та утримується позивачем виключно для продажу протягом дванадцяти місяців. Водночас у наданому до перевірки Положенні про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику, затвердженому наказом від 16.12.2020 № 03, передбачено, що фінансові інвестиції в асоційовані або дочірні підприємства, придбані для продажу протягом дванадцяти місяців, підлягають відображенню за справедливою вартістю.

Для перевірки правильності формування показників бухгалтерського та податкового обліку контролюючий орган 30.06.2025 направив платнику запит про надання документів, зокрема документів щодо формування статутного капіталу ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ», фінансової звітності дочірнього підприємства за 2020 2025 роки, інформації щодо основних засобів, документів про їх відчуження, відомостей про визначення справедливої вартості фінансової інвестиції, облікової політики та інших документів, необхідних для перевірки правильності відображення фінансової інвестиції.

Листом від 02.07.2025 № 1/07-25 ТОВ «ВЕЛТОКС» повідомило, що через значний обсяг запитаної інформації та перебування головного бухгалтера ТОВ «ВИРТЕКС» у відпустці документи будуть надані лише 11.07.2025. У зв`язку з ненаданням документів у ході перевірки контролюючим органом складено акти від 03.07.2025 № 6745/20-40-07-06-05/43789268, від 07.07.2025 № 6847/20-40-07-06-05/43789268 та від 10.07.2025 № 6976/20-40-07-06-05/43789268 про ненадання документів у повному обсязі.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, 11.07.2025 після завершення перевірочних заходів ліквідатором подано частину витребуваних документів, а саме фінансову звітність ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» за 2020 2024 роки, відомості щодо додаткового капіталу, інформацію про основні засоби, пояснення про відсутність резервного капіталу та невиплату дивідендів, а також Положення про облікову політику ТОВ «ВЕЛТОКС». Одночасно повідомлено, що всі основні засоби ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» у період з 17.12.2020 по 26.02.2025 були реалізовані відповідно до рішень загальних зборів учасників.

Разом із тим контролюючий орган зазначив, що навіть після надання зазначених документів платником не подано оборотно-сальдових відомостей, карток бухгалтерських рахунків № 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства», № 961 «Збитки від участі в капіталі», № 731 «Дивіденди одержані», № 425 «Інший додатковий капітал» та № 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», які, на думку перевіряючих, підтверджували б порядок оцінки фінансової інвестиції та відображення результатів її переоцінки.

Крім того, за даними фінансової звітності ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ», яка була подана самим платником, дочірнє підприємство станом на 31.12.2020 мало основні засоби на суму 33 764,0 тис. грн, станом на 31.12.2021 24 001,0 тис. грн, станом на 31.12.2022 29 353,4 тис. грн, що, на думку контролюючого органу, свідчило про наявність активів, які могли впливати на визначення справедливої вартості корпоративних прав.

Отже, за підсумком здійсненої перевірки, на думку контролюючого органу, ТОВ «ВЕЛТОКС» неправильно організувало бухгалтерський облік придбаної 100 % частки у ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» як фінансової інвестиції. Податковий орган виходив із того, що товариство самостійно визначило у наказі про облікову політику та наказі про облік інвестиції, що ця інвестиція придбана для продажу протягом дванадцяти місяців, а тому повинна була оцінюватися та відображатися у фінансовій звітності за справедливою вартістю із відображенням результатів такої оцінки у складі інших доходів або інших витрат.

Оскільки у фінансовій та податковій звітності станом на 01.01.2021 та 30.06.2021 відсутні будь-які показники щодо зміни балансової вартості цієї фінансової інвестиції, а також не надано документів, які підтверджують визначення її справедливої вартості або неможливість її визначення, і не подано відповідних регістрів бухгалтерського обліку, контролюючий орган дійшов висновку, що не має можливості встановити достовірний розмір доходу ТОВ «ВЕЛТОКС» від будь-якої діяльності за період з 07.09.2020 по 30.06.2021 та перевірити правильність формування фінансового результату до оподаткування. Саме ненадання зазначених документів і невідображення результатів оцінки фінансової інвестиції покладено в основу висновків акта перевірки.

У свою чергу, позивач зазначає, що під час проведення як первинної документальної позапланової виїзної перевірки, так і повторної перевірки, призначеної за результатами розгляду його заперечень, ним були надані всі наявні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансова та податкова звітність, а також письмові пояснення щодо відображення фінансових інвестицій. На підтвердження цього позивач посилається на заперечення до акта перевірки від 12.06.2025 № 12/06 та від 25.07.2025 № 25/07, до яких повторно долучено копії бухгалтерських документів і регістрів обліку.

Стосовно зауваження контролюючого органу про ненадання оборотно-сальдових відомостей та карток за бухгалтерськими рахунками 141, 721, 731, 961, 425 та 44, позивач стверджує, що такі регістри об`єктивно були відсутні, оскільки відповідні господарські операції не здійснювалися і зазначені рахунки у спірному періоді не використовувалися.

Як зазначає позивач, 16.12.2020 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав та акта приймання-передачі корпоративних прав ним придбано 100 % частку у статутному капіталі ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» за 103 937,40 грн (еквівалент 3000 євро), яка була відображена у бухгалтерському обліку як фінансова інвестиція за первісною вартістю. Крім того, протоколом учасника № 5 від 17.12.2020 та наказом № 04 від 17.12.2020 визначено, що зазначена частка утримується виключно як фінансова інвестиція, придбана для подальшого продажу.

Позивач стверджує, що у зв`язку з прийнятим рішенням про утримання корпоративних прав для подальшого продажу він не застосовував метод участі в капіталі та не здійснював бухгалтерського обліку за рахунками 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом участі в капіталі», 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства», 961 «Втрати від участі в капіталі», а також не використовував рахунок 731 «Дивіденди одержані», оскільки дивіденди від ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» у перевіряємому періоді не отримувалися.

За твердженням позивача, справедлива вартість придбаної фінансової інвестиції на кожну дату балансу визнавалася такою, що дорівнює її первісній вартості, оскільки фактичних підстав для її переоцінки не виникало. Позивач зазначає, що пошук потенційних покупців корпоративних прав здійснювався протягом діяльності товариства, однак після 24.02.2022 реалізація корпоративних прав стала фактично неможливою через обставини воєнного стану, у зв`язку з чим збільшення або зменшення балансової вартості фінансової інвестиції не визначалося.

Також позивач заперечує висновок контролюючого органу про неможливість визначення його доходу після переходу на спрощену систему оподаткування з 01.07.2021, зазначаючи, що дохід платника єдиного податку визначався виключно на підставі фактично отриманих грошових коштів. На думку позивача, оцінка або переоцінка фінансових інвестицій не впливала на розрахунок об`єкта оподаткування єдиним податком, а тому відсутність регістрів щодо переоцінки фінансових інвестицій не могла свідчити про порушення порядку ведення податкового обліку.

Надаючи оцінку викладеним сторонами обставинам, суд виходив з такого.

Оцінюючи доводи позивача, суд виходить із того, що спірні правовідносини стосуються не лише факту ненадання окремих регістрів бухгалтерського обліку, а насамперед наявності чи відсутності у позивача обов`язку вести відповідний бухгалтерський облік фінансових інвестицій та формувати документи, які були витребувані контролюючим органом.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.12.2020 ТОВ «ВЕЛТОКС» за договором купівлі-продажу корпоративних прав придбало у компанії AFCOM GROUP LIMITED 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» за ціною, еквівалентною 3000 євро (103 937,40 грн), що підтверджується договором купівлі-продажу корпоративних прав та актом приймання-передачі від 16.12.2020. Після придбання корпоративних прав рішенням учасника товариства, оформленим протоколом № 5 від 17.12.2020, було визначено, що зазначена частка утримується виключно як фінансова інвестиція з метою її подальшого продажу, а наказом № 04 від 17.12.2020 визначено порядок її бухгалтерського обліку.

Судом установлено, що під час проведення документальної перевірки контролюючим органом на адресу ТОВ «ВЕЛТОКС» направлялися запити про надання документів, необхідних для підтвердження правильності відображення в бухгалтерському та податковому обліку фінансової інвестиції у статутний капітал ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ», придбаної за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 16.12.2020.

Зокрема, як вбачається зі змісту запиту від 30.06.2025 контролюючий орган вимагав надати до перевірки такі документи: договори та інші первинні документи щодо придбання корпоративних прав; регістри бухгалтерського обліку за рахунками 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом участі в капіталі», 143 «Інвестиції непов`язаним сторонам», 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства», 731 «Дивіденди одержані», 961 «Втрати від участі в капіталі»; оборотно-сальдові відомості; головну книгу; фінансову звітність; документи щодо проведення оцінки фінансової інвестиції на дати балансу; розрахунки зміни її балансової вартості; документи, які підтверджують прийняття рішення про утримання корпоративних прав виключно з метою їх подальшого продажу, а також документи щодо пошуку потенційних покупців та причин нереалізації інвестиції протягом дванадцяти місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав контролюючому органу договір купівлі-продажу корпоративних прав від 16.12.2020, акти приймання-передачі, оборотно-сальдові відомості, головну книгу, фінансову звітність, регістри бухгалтерського обліку, а також письмові пояснення про облік інвестиції за первісною вартістю та її утримання з метою подальшого продажу.

Проте, з висновків акту перевірки від 17.07.2025 №30735/20-40-07-06-05/43789268 вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку, що товариством не надано оборотно-сальдові відомості та картки бухгалтерських рахунків 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства», 961 «Втрати від участі в капіталі», 425 «Інший додатковий капітал», 44 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)», а також документи щодо визначення справедливої вартості фінансових інвестицій, у зв`язку з чим податковий орган вказав на неможливість визначення доходу товариства за перевіряємий період.

Разом із тим наведені висновки контролюючого органу підлягають оцінці з урахуванням вимог П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Суд зазначає, що Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом № 996-ХІV.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Подібні норми закріплені й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Відповідно до пункту 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджений наказом Міністерства фінансів України 26.04.2000 №91, цей стандарт визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції зі спільної діяльності та порядок розкриття такої інформації у фінансовій звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує правомірність незастосування методу участі в капіталі тим, що після придбання корпоративних прав ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» було прийнято рішення утримувати їх виключно з метою подальшого продажу, у зв`язку із чим фінансова інвестиція не обліковувалася на рахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом участі в капіталі», не визнавалися доходи та втрати від участі в капіталі за рахунками 721 і 961, а також не використовувався рахунок 731 «Дивіденди одержані», оскільки дивіденди протягом перевіряємого періоду не нараховувалися та не виплачувалися. Крім того, позивач зазначає, що справедлива вартість інвестиції визнавалася рівною її первісній вартості, а після початку широкомасштабної збройної агресії РФ 24.02.2022 продаж корпоративних прав став фактично неможливим.

Разом із тим наведені доводи самі по собі не свідчать про відповідність застосованого позивачем порядку бухгалтерського обліку вимогам НП(С)БО 12.

Так, відповідно до положень пунктів 16-17 НП(С)БО 12, фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства обліковуються за методом участі в капіталі, крім випадків, наведених у пункті 17 Національного положення (стандарту) 12.

Фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства в бухгалтерському обліку відображаються в порядку, наведеному у пунктах 8 і 9 Національного положення (стандарту) 12, якщо:

а) фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

б) асоційоване або дочірнє підприємство ведуть діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

У свою чергу, в пунктах 8 і 9 Національного положення (стандарту) 12 зазначено, що фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Отже, відповідно до пункту 16 НП(С)БО 12 фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства за загальним правилом обліковуються за методом участі в капіталі. Виняток із цього правила встановлено пунктом 17 НП(С)БО 12, згідно з яким застосування методу участі в капіталі не здійснюється лише у двох випадках, зокрема якщо фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання.

Таким чином законодавець пов`язує можливість незастосування методу участі в капіталі не лише з наміром реалізації корпоративних прав, а одночасно з дотриманням чітко визначеної часової умови їх продаж повинен бути здійснений протягом дванадцяти місяців з моменту придбання. НП(С)БО 12 не передбачає можливості необмежено довго обліковувати інвестицію поза методом участі в капіталі лише з підстав існування самого наміру її відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2020 ТОВ «ВЕЛТОКС» за договором купівлі-продажу корпоративних прав придбало у компанії ACOM GROUP LIMITED 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» (нині ТОВ «ВИРТЕКС») за ціною, еквівалентною 3 000 євро (103 937,40 грн).

Тобто, протягом 12 місяців з дня отримання прав на частку частки у статутному капіталі ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» позивач правомірно не використовував метод участі в капіталі, що узгоджувалось з заявленою ним метою придбання корпоративних прав подальшому продажу цієї частки з метою отримання прибутку.

Отже, законодавець пов`язує можливість незастосування методу участі в капіталі не лише з наміром реалізації корпоративних прав, а одночасно з дотриманням чітко визначеної часової умови їх продаж повинен бути здійснений протягом дванадцяти місяців з моменту придбання. НП(С)БО 12 не передбачає можливості необмежено довго обліковувати інвестицію поза методом участі в капіталі лише з підстав існування наміру її відчуження.

Із матеріалів справи вбачається, що корпоративні права ТОВ «ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ» протягом перевіряємого періоду фактично не були реалізовані. Навпаки, позивач зазначає, що пошук покупців здійснювався протягом тривалого часу, а після 24.02.2022 продаж став неможливим у зв`язку із введенням воєнного стану. Такі обставини свідчать про те, що фінансова інвестиція фактично утримувалася значно довше дванадцяти місяців, а отже, сама по собі не відповідала винятку, передбаченому підпунктом «а» пункту 17 НП(С)БО 12.

При цьому посилання позивача на неможливість реалізації корпоративних прав після 24.02.2022 не спростовує зазначеного висновку, оскільки НП(С)БО 12 не містить норм, які б передбачали автоматичне продовження дванадцятимісячного строку або звільнення підприємства від застосування методу участі в капіталі у зв`язку із запровадженням воєнного стану чи іншими обставинами, що ускладнюють продаж активу.

Крім того, навіть у разі незастосування методу участі в капіталі порядок оцінки фінансової інвестиції визначається пунктами 8 та 9 НП(С)БО 12. Згідно з пунктом 8 фінансові інвестиції, які не обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за справедливою вартістю, а зміна їх балансової вартості визнається у складі інших доходів або інших витрат. Лише якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, відповідно до пункту 9 НП(С)БО 12 такі інвестиції обліковуються за собівартістю з урахуванням можливого зменшення корисності.

Водночас позивач фактично ототожнює первісну вартість фінансової інвестиції зі справедливою вартістю, мотивуючи це лише відсутністю покупців та неможливістю продажу корпоративних прав. Однак такі обставини самі по собі не є тотожними неможливості достовірного визначення справедливої вартості у розумінні пунктів 89 НП(С)БО 12 та не звільняють підприємство від обов`язку здійснювати оцінку фінансової інвестиції на кожну дату балансу. Так само відсутність операцій з виплати дивідендів пояснює лише невикористання рахунку 731, однак не підтверджує правомірності незастосування інших правил бухгалтерського обліку фінансових інвестицій.

Таким чином, наведені позивачем пояснення можуть свідчити про наявність наміру відчужити корпоративні права, однак самі по собі не підтверджують виконання умов пункту 17 НП(С)БО 12, які дозволяли б не застосовувати метод участі в капіталі протягом усього перевіряємого періоду.

Згідно з пунктом 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об`єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 року № 163, «справедлива вартість» - це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату.

Пунктом 33 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, передбачено, що оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що зокрема справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку, встановленому цим та іншими національними стандартами.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі, крім випадків, наведених у пунктах 17 і 22 Національного положення (стандарту) 12 (фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання; асоційоване або дочірнє підприємство, спільне підприємство ведуть діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців).

Якщо ж зазначена умова фактично не реалізована, інвестиція перестає відповідати критеріям винятку, а тому підлягає обліку за загальними правилами П(С)БО 12, тобто за методом участі в капіталі. Саме такий підхід випливає із системного тлумачення пунктів 16, 17 та 18 П(С)БО 12.

У такому випадку змінюється не лише метод оцінки інвестиції, а й порядок ведення бухгалтерського обліку. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, відображаються на субрахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі». Збільшення балансової вартості такої інвестиції здійснюється через рахунок 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства», зменшення через рахунок 961 «Втрати від участі в капіталі», а сума нарахованих дивідендів зменшує балансову вартість інвестиції. Аналітичний облік ведеться окремо за кожним об`єктом інвестування.

Крім того, пункт 12 П(С)БО 12 прямо встановлює, що при застосуванні методу участі в капіталі балансова вартість фінансової інвестиції на кожну дату балансу збільшується або зменшується на частку інвестора у чистому прибутку (збитку) та інших змінах власного капіталу об`єкта інвестування, а також зменшується на суму нарахованих дивідендів і, за наявності підстав, на суму зменшення корисності інвестиції.

Отже, після спливу дванадцяти місяців, без реалізації попередньо придбаних корпоративних прав, продовження обліку такої частки у статутному капіталі за первісною вартістю без застосування рахунку 141, без відображення доходів або втрат від участі в капіталі на рахунках 721 та 961, а також без коригування балансової вартості відповідно до змін власного капіталу дочірнього підприємства суперечить загальному змісту пунктів 12, 16, 17 і 18 П(С)БО 12 та Інструкції № 291.

Суд наголошує, що сам по собі намір у майбутньому реалізувати корпоративні права або подальша неможливість їх продажу внаслідок введення воєнного стану не змінюють нормативно визначеного порядку бухгалтерського обліку фінансових інвестицій та не є передбаченими П(С)БО 12 підставами для безстрокового незастосування методу участі в капіталі, тим більше враховуючи, що обов`язок застосування методу участі в капіталі у позивача виник до початку повномасштабного вторгнення рф, оскільки інвестиції мали бути реалізованими протягом 2021 року, в межах 12 місяців від дати набуття прав на відповідні корпоративні права.

Відтак, матеріали справи свідчать, що позивач не надав документів, які б підтверджували прийняття рішення про утримання фінансової інвестиції виключно для продажу протягом дванадцяти місяців, фактичне здійснення заходів щодо її реалізації (договорів із брокерами, листування з потенційними покупцями, оголошень, переговорів тощо), документів щодо визначення справедливої вартості або неможливості її визначення на дату балансу, а також документального обґрунтування незастосування методу участі в капіталі після спливу дванадцятимісячного строку.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач надав лише документи, які підтверджують факт придбання корпоративних прав та їх первісне відображення в обліку, однак не надав документального підтвердження правомірності подальшого бухгалтерського обліку фінансової інвестиції без застосування методу участі в капіталі після спливу строку, визначеного пунктом 17 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», що у свою чергу підтверджує правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Надаючи оцінку розрахунку розміру застосованих до позивача штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити, що представником податкового органу надано письмові пояснення, в яких зазначено, що ненадання ТОВ «ВЕЛТОКС» до закінчення перевірки витребуваних документів є порушенням, за яке пунктом 121.1 статті 121 ПК України прямо передбачено штраф у розмірі 1020 грн. Відповідач посилався на те, що документи, витребувані запитом від 30.06.2025, не були надані товариством у повному обсязі, що підтверджено відповідними актами про ненадання документів, а надання частини документів лише 11.07.2025 не усуває факту їх ненадання під час перевірки. При цьому, за твердженням ГУ ДПС у Харківській області, підстав для застосування підвищеного штрафу 2 040 грн не встановлено, оскільки відсутні дані про застосування до ТОВ «ВЕЛТОКС» протягом попереднього року штрафу за таке саме порушення.

Положеннями статті 121 ПК України передбачено відповідальність за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, пунктом 121.1 ПК України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Разом з тим, вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.07.2025 №0380540706, позивача притягнуто до відповідальності на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України, у зв`язку з ненаданням до перевірки у повному обсязі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 07.09.2020 по 18.05.2025 року. Також податком органом вказано про відсутність обставин, які відповідно до ПК України, пом`якшують, обтяжують чи звільняють від фінансової відповідальності.

Суд надаючи оцінку викладеним вище обставинам вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень пункту 120.1 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, пункт 121.1 статті 121 ПК України та пункт 120.1 статті 120 ПК України передбачають відповідальність за різні за своїм змістом правопорушення. Пункт 121.1 статті 121 ПК України охоплює, зокрема, ненадання контролюючому органу первинних, облікових та інших документів при здійсненні податкового контролю, тоді як пункт 120.1 статті 120 ПК України встановлює відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків) та іншої податкової звітності, обов`язок подання якої передбачений ПК України.

Таким чином, об`єктивна сторона правопорушення за пунктом 121.1 статті 121 ПК України полягає саме у ненаданні документів, необхідних для здійснення податкового контролю, а не у неподанні податкової звітності. Відтак, за встановлення факту ненадання платником податків витребуваних контролюючим органом документів у випадках та порядку, передбачених ПК України застосуванню підлягає саме положення пункту 121.1 статті 121 ПК України.

Акт перевірки від 17.07.2025 містить чіткі висновки, відповідно до яких, контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв`язку з ненаданням до перевірки у повному обсязі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 07.09.2020 по 18.05.2025 року.

Відтак, виходячи саме з висновків акту перевірки, на підставі якого приймалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідальність передбачена за допущені позивачем порушення передбачена саме положеннями 121.1 статті 121 ПК України, за змістом яких, розмір базової санкції становить 1020 грн.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно визначено склад податкового правопорушення та розмір санкції, яка підлягає застосуванню в межах даних правовідносин.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області вчинити дії по наданню довідки за результатами перевірки, яка б підтверджувала факт проведення перевірки та відображала інформацію про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з боку ТОВ «ВЕЛТОКС», суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом наданими контролюючому органу запереченнями на акт перевірки від 25.07.2025 просив надати йому довідку, яка б за своїм змістом підтверджувала б факт проведення перевірки та відображала відсутність з боку позивача порушень податкового, валютного чи іншого законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, зазначена позовна вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки її задоволення обумовлене встановленням судом відсутності порушень податкового законодавства позивачем за результатами перевірки.

Разом з тим, оскільки суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність у діях позивача податкового правопорушення, правові підстави для зобов`язання відповідача видати відповідну довідку відсутні, у зв`язку з чим, дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку передбаченому статтею 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтокс" (вул. Каразіна, буд.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002 ЄДРПОУ 43789268) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.