Рішення № 138923100, 11.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 серпня 2026 року № 520/13607/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (здійснення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів та проведення негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 30 березня 2023 по 14 липня 2025 року.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (здійснення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів та проведення негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 30 березня 2023 по 14 липня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 30 березня 2023 по 14 липня 2025 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_2 , подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Зазначає, що підстави щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. з 01.02.2023 по 01.06.2023 відсутні. Відповідач зазначає, що починаючи з 01.06.2023 по 26.04.2024, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. Таким чином, підстави щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. з 01.06.2023 по 26.04.2024 відсутні.

Відповідач зауважує, що починаючи з 26.04.2024 по 14.07.2025, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. Відповідач зазначає, що починаючи з 26.04.2024 по 14.07.2025, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не входив до складу підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, а є самостійним підрозділом спеціального призначення в складі Державної прикордонної служби України. Таким чином, підстави щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. з 26.04.2024 по 14.07.2025 відсутні.

Також, Головний центр оперативного документування та оперативно-технічних заходів, як оперативний підрозділ, своєю діяльністю забезпечує проведення окремих контррозвідувальних заходів в інтересах забезпечення захисту державного кордону України у порядку, із застосуванням оперативно-технічних, спеціальних технічних та інших технічних засобів. (Положення про Головний центр оперативного документування та оперативно-технічних заходів, затверджено наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №85ДСК від 23.11.2023). В Журналах бойових дій Головного центру за період з 30.03.2023 по 14.07.2025 відсутня будь-яка інформація про участь ОСОБА_1 у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. В бойових розпорядженнях за період з 30.03.2023 по 14.07.2025 відсутня будь-яка інформація про участь ОСОБА_1 у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_2 від 31.07.205 № 196-ОС позивача виключено зі складу військової частини.

Військова частина НОМЕР_2 листом №04/1524-26-Вих від 06.05.2026 повідомила, що ОСОБА_1 в період з 30.03.2023 по 14.07.2025 залучався до здійснення або забезпечення здійснення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів, а також проведення негласних слідчих (розшукових) дій у тому числі із застосуванням оперативних, оперативно-технічних засобів, спеціальної техніки та інших технічних засобів оперативного документування, за завданням (дорученням) правоохоронних органів, військових формувань, які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил безпеки і оборони держави, залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Інформація про періоди участі у вказаних заходах міститься в документах з обмеженим доступом, тому не надається. (а.с. 9)

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не виплати грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000, 00 грн. щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 30 березня 2023 по 14 липня 2025 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

У пункті 1 цієї постанови (в редакції, чинній станом на 01.02.2023) Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 доповнено Постанову №168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Щодо спірного періоду з 30.03.2023 по 01.06.2023 суд враховує, що Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 36 від 26.01.2023 року «Про затвердження порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі - Наказ №36), який застосовувався з 01.02.2023 та втратив чинність 05.09.2023 на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 726 від 01.09.2023.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Наказу №36 (у редакції, яка підлягала застосуванню у спірний період з 30.03.2023 по 01.06.2023) на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

наземної охорони та оборони об`єктів критичної інфраструктури;

у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військових адміністрацій;

із усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Позивач посилався на те, що має право на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (здійснення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів та проведення негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 30 березня 2023 року по 14 липня 2025 року. Разом з тим, приписами підпункту 1 пункту 2 Наказу №36 не передбачено виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 у розмірі 30000 за період проведення бойових (спеціальних) завдань (здійснення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів та проведення негласних слідчих (розшукових) дій).

Докази участі позивача у заходах, передбачених приписами підпункту 1 пункту 2 Наказу №36, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн з 30.03.2023 по 01.06.2023.

Щодо спірного періоду з 01.06.2023 по 26.04.2024 суд бере до уваги, що Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 726 від 01.09.2023 року «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі Наказ №726), який застосовується з 01.06.2023.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Наказу № 726 на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі 30 000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до пункту 4 пункту 2 Наказу №726 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:

1) включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:

з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з організації та ведення військового спостереження за суміжною територією, а також визначеними військовим командуванням об`єктами та окремими ділянками державного кордону прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

з польотів, пов`язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;

з бойового чергування або сприяння цивільному судноплавству відповідно до міжнародних зобов`язань України екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового перебування;

з наземної охорони та оборони військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об`єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу), що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв`язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;

з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);

2) бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

3) без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з виявлення повітряних цілей та інших об`єктів противника.

Отже, для здійснення та нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн в період з 01.06.2023 по 26.04.2024 військовослужбовець має бути включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави або без такої умови з урахуванням виконання завдань з виявлення повітряних цілей та інших об`єктів противника.

Відповідач у відзиву на позовну заяву повідомив, що починаючи з 01.06.2023 по 26.04.2024, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. При цьому, позивачем також не надано доказів того, що підрозділ в якому він проходив військову службу, був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 1 пункту 3 Наказу №726 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань, зокрема, з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем таких завдань.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. з 01.06.2023 по 26.04.2024.

Щодо спірного періоду з 26.04.2024 по 14.07.2025 суд зазнає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2024 № 268 «Про внесення змін до Особливостей виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» викладено підпункт 1 пункту 4 Наказу №726 в новій редакції, з урахуванням якої до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, зокрема, з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також забезпечення їх проведення у складі підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, українсько-молдовської ділянки державного кордону, яка межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, та в межах Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області.

Отже, для здійснення та нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. в період з 26.04.2024 по 14.07.2025 військовослужбовець має бути включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та виконувати завдання з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій або забезпечувати їх проведення у складі підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, що виконуються в межах зазначених вище територій.

Відповідач у відзиву на позовну заяву зазначає, що, починаючи з 26.04.2024 по 14.07.2025, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 не був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; не входив до складу підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, а є самостійним підрозділом спеціального призначення в складі Державної прикордонної служби України.

При цьому, позивачем також не надано доказів того, що підрозділ в якому він проходив військову службу, був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, або входив до складу підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки у межах відповідних територій.

Таким чином, суд до висновку про відсутність підстав щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн з 26.04.2024 по 14.07.2025.

Суд зауважує, що предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують наявність або відсутність підстав для отримання позивачем додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн за період його з 30.03.2023 по 14.07.2025.

Так, відповідно до пункту 8 Наказу №726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Крім того, Відповідач у відзиву на позовну заяву зазначив, що починаючи з 30 березня 2023 по 14 липня 2025 року, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , залучався до оперативно-розшукових заходів, окремих контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій шляхом направлення особового складу у службові відрядження, без видання бойових розпоряджень.

Дослідивши матеріали справи, суд вказує про відсутність доказів виконання ОСОБА_1 , бойових (спеціальних) завдань в період з 31.03.2023 по 14.07.2025, за здійснення яких Постановою №168 та Наказом №726 передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн.

Позивач пов`язує своє право на виплату додаткової винагороди лише з фактом здійснення ним оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів та проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до раніше зазначених судом норм Постанови №168 та Наказу №726 не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди.

Як передбачено частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої, четвертої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом. Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності. Тобто, обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін.

Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги, разом із поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд і зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.

Аналогічна правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, від 20.06.2024 у справі № 400/249/23, від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23.

Як установлено у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини виконання ним бойових (спеціальних) завдань в період з 31.03.2023 по 14.07.2025, за здійснення яких Постановою №168 та Наказом №726 передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав. Під час розгляду справи позивач не зазначив про існування таких доказів, не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду. Правом на звернення до суду з відповідним клопотанням про витребування таких доказів з підстав неможливості самостійного подання до суду позивач також не скористався.

Таким чином, в межах даної справи позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, водночас відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність дії щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди.

Таким чином, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Анатолій Бідонько