Ухвала суду № 138923076, 11.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/2017/26

11 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого Грицюка Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 930090853849 від 01.10.2025 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 01.10.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ із урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-495 від 01.10.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (Додаток 1 до Порядку №622). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До суду представник позивача 15.07.2026 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 01.10.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ із урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-495 від 01.10.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (Додаток 1 до Порядку №622) та довідки №13/1-494 від 01.10.2025.

Вирішуючи вказану заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі позовні вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (скаржника в адміністративному процесі), вирішення питання про судові витрати.

З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті заявлених позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених нормою статті 252 КАС України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2019 у справі № 820/4258/17 та від 22.07.2021 по справі № 560/83/20, відповідно до якої, додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, водночас, вирішення питань, які не були предметом дослідження не є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Суд додатково зазначає, що у цій справі спірною була відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачки, оскільки у довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії № 13/1-495 від 01.10.2025 надбавки, премії та інші виплати вказано за період з 01.05.2024 по 30.09.2025, що не відповідає вимогам Порядку № 622.

Відтак, спір щодо довідки №13/1-494 від 01.10.2025 у цій справі відсутній, адже відповідачем не приймалося рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачки з підстав невідповідності вимогам закону довідки №13/1-494 від 01.10.2025.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що порушенням права є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, а порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного права (інтересу) позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин і без необхідності перевірки та правової оцінки решти доводів сторін по суті спору. Наведене узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, а також у сталій практиці Верховного Суду щодо застосування статей 5, 9 КАС України.

Отже, рішенням суду від 07.07.2026 позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 01.10.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ із урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-495 від 01.10.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (Додаток 1 до Порядку №622). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Враховуючи наведене суд зазначає, що за змістом позовної заяви та рішення суду у цій справі, вимоги позивача були розглянуті та вирішені судом в повному обсязі.

З урахуванням наведеного суд вважає, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення відсутні, а тому у задоволенні вказаної заяви позивача слід відмовити, оскільки всі позовні вимоги позивача судом були розглянуті і вирішені по суті.

Заява розглянута у порядку черговості після завершення перебування і виходу 10.08.2026 головуючого судді з відпустки.

Керуючись статтями 252, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивачки Дзіся Андрія Романовича про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 11 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Грицюк Р.П.