Ухвала суду № 138923038, 11.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/5130/25

11 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника, - адвоката Вербицького Романа Анатолійовича, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в сумі 47085,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 05.04.2025 № 0290422-2407-1918-UA61040130000085402, яким ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в сумі 111434 грн 50 коп.

Ухвалою судді від 02.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 20.02.2026, зокрема, визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду, - в частині позовних вимог, що стосується оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402.

Також вказаною ухвалою закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0290422-2407-1918-UA61040130000085402, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року в частині повернення позову щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402 скасовано, справу направлено для продовження розгляду в цій частині до суду першої інстанції.

Підставою для скасування ухвали у зазначеній частині слугувало те, що судом не надано можливості позивачу подати іншу заяву про поновлення строку звернення до суду і вказати інші підстави для поновлення строку.

Матеріали адміністративної справи №500/5130/25 надійшли на адресу Тернопільського окружного адміністративного суду 08.07.2026.

Ухвалою суду від 10.07.2026 прийнято до провадження справу №500/5130/25 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402.

Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду викладені у заяві від 27.08.2025. Залишено позовну заяву без руху.

Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом вказання інших підстав для поновлення строку на звернення до суду із позовними вимогами щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402.

17.07.2026 до суду від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 у справі №500/5130/25, в якій останній вказує, що підставою для поновлення строку звернення до суду позивач визначив не лише факт перебування у стаціонарних медичних закладах, а сукупність взаємопов`язаних обставин, спричинених тяжкою черепно-мозковою травмою, оперативним втручанням, післяопераційним відновленням, повторним лікуванням та стійкими неврологічними, когнітивними і психоемоційними наслідками ушкодження головного мозку.

Зазначає, що дата виписки 01.04.2025 означала завершення лише стаціонарного етапу невідкладного нейрохірургічного лікування. Вона не означала завершення лікування, реабілітації та повного відновлення фізичних і когнітивних функцій позивача.

Вказує, що медичними документами підтверджено, що після проведеної трепанації у позивача залишився незаміщений післяопераційний дефект лобної кістки.

Ця обставина, на переконання представника, підтверджує, що після виписки позивач не повернувся до звичайного стану здоров`я, а продовжував жити з об`єктивним післяопераційним ушкодженням, яке потребувало медичного нагляду, обмеження навантажень та подальшого хірургічного лікування.

Зазначає, що витягом із медичної карти стаціонарного хворого № 8761 підтверджено, що з 23.06.2025 до 30.06.2025 позивач повторно перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками отриманої черепно-мозкової травми.

Вказує, що сам факт повторної госпіталізації через майже три місяці після отримання травми підтверджує, що наслідки ушкодження не припинилися 01.04.2025 після виписки з нейрохірургічного відділення.

Зазначає, що у медичній документації за результатами огляду психолога безпосередньо зазначено про: когнітивне зниження; ослаблення вольових процесів; ослаблення адаптаційних процесів.

Вказує, що даний висновок стосується саме тих функцій, які необхідні особі для організації судового захисту, зокрема для: усвідомлення необхідності оскарження рішення державного органу; оцінки характеру порушеного права; планування послідовності дій; прийняття рішення про звернення до адвоката; пошуку та систематизації документів; передання представнику необхідних відомостей; формулювання і підтримання доручення на ведення судової справи.

Зазначає, що рішенням експертної команди від 19.08.2025 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково.

Окрім того представник вказує, що суд також не встановив: характеру особистої участі позивача в підготовці, укладенні та виконанні договорів; функціональної складності відповідних господарських дій; причинного зв`язку між цими діями та здатністю подати адміністративний позов; повного відновлення когнітивних, вольових і адаптаційних функцій; фактичного доступу позивача до правничої допомоги у релевантний період.

Натомість суд замінив необхідну індивідуальну оцінку припущенням, що сам факт існування договорів від імені ФОП автоматично доводить повну процесуальну спроможність фізичної особи.

З урахуванням наведеного представник просить:

визнати поважними причини пропуску, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, шестимісячного строку, для оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості" (код платежу 18010300) в сумі 47 085 (сорок сім тисяч вісімдесят п`ять) грн;

поновити, встановлений частиною другою статті 122 КАС України процесуальний строк, для оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості" (код платежу 18010300) в сумі 47 085 (сорок сім тисяч вісімдесят п`ять) грн.

23.07.2026 до суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшли заперечення на заяву про поновлення процесуального строку від 17.07.2026, в яких представник вказує, що 26.03.2025 ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) уклали Договір №34 від 26.03.2025.

15.04.2025 ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) уклали Договір №52 від 15.04.2025.

Також 09.07.2025 ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) уклали Договір №16 від 09.07.2025.

Зазначає, що відповідачем до відзиву на позовну заяву додавалися копії вищезазначених договорів, що містить підпис ФОП ОСОБА_2 , а також вказано, що стороною договору є ФОП ОСОБА_1 , що діє на підставі виписки з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №021180 від 08.05.2013, тобто дані договори були підписані позивачем особисто.

Окрім того представник вказує, що позивач в період з 20.03.2025 по 19.08.2025 (в який він вказував, що проходив лікування) особисто брав участь в інших судових справах.

Визначаючись щодо наведеного суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

При цьому, суд враховує, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені.

Велика Палата Верховного Суду у справі №500/2276/24 (постанова від 16 липня 2025 року) роз`яснила порядок визначення строків звернення до суду для оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження, чітко розмежувавши загальні та спеціальні норми права.

Досліджуючи це питання ВП ВС зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку строк звернення до суду становить 6 місяців (ч. 2 ст. 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), строк звернення до суду становить 3 місяці (ч. 4 ст. 122 КАС України).

Таким чином, оскільки в досудовому порядку податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402 не оскаржувалося, тому в даному випадку застосовується шестимісячний строк для звернення до суду, який, як зазначає позивач обчислює з 13 листопада 2024 року.

Обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду представник позивача вказує, що підставою для поновлення строку звернення до суду позивач визначив не лише факт перебування у стаціонарних медичних закладах, а сукупність взаємопов`язаних обставин, спричинених тяжкою черепно-мозковою травмою, оперативним втручанням, післяопераційним відновленням, повторним лікуванням та стійкими неврологічними, когнітивними і психоемоційними наслідками ушкодження головного мозку.

Вказує, що зазначені обставини підтверджуються такими медичними документами, долученими до матеріалів справи: довідкою КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР № 655 від 28.03.2025; випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 05232 нейрохірургічного відділення; витягом із медичної карти стаціонарного хворого № 8761; результатами проведеного 26.06.2025 МРТ головного мозку, відображеними у медичній документації; висновком психологічного дослідження; рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.08.2025; рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Поряд із цим, як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, 26.03.2025 між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) укладено Договір №34 від 26.03.2025.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язується поставити замовнику у власність товар за предметом закупівлі Деревина дров`яна, 1 групи за ДК 021:2015-03410000-7 Деревина. Асортимент, найменування, кількість та ціна якої визначається згідно специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору.

15.04.2025 між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) укладено Договір №52 від 15.04.2025.

Відповідно до п.1.1 Договору №52 Постачальник зобов`язується поставити замовнику у власність товар за предметом закупівлі Деревина дров`яна, 1 групи за ДК 021:2015-03410000-7 Деревина, асортимент, найменування, кількість та ціна якої визначається згідно специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити її в порядку та на умовах цього Договору.

Також 09.07.2025 між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) укладено Договір №16 від 09.07.2025.

Відповідно до п.1.1 Договору №16 Постачальник зобов`язується поставити замовнику у власність товар за предметом закупівлі Деревина дров`яна, 1 групи за ДК 021:2015-03410000-7 Деревина, асортимент, найменування, кількість та ціна якої визначається згідно специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити її в порядку та на умовах цього Договору.

У заяві про поновлення процесуального строку від 17.07.2026 представник позивача вказує на те, що суд не встановив, які саме особисті дії вчиняв позивач у зв`язку з договорами; чи були ці дії пов`язані з підготовкою до судового захисту; як вони могли спростовувати конкретні когнітивні та вольові порушення; який причинний зв`язок існує між поставкою деревини та здатністю організувати оскарження ППР.

Зазначає, що суд установив лише юридичний факт існування договорів, стороною яких зазначено ФОП ОСОБА_1 , однак із цього факту без додаткового дослідження зроблено висновок про особисте та повноцінне здійснення позивачем господарської діяльності.

Вказує, що суд не встановив: хто готував проекти договорів; хто погоджував їх умови; чи підписував їх особисто позивач; у який фактичний момент відбулося підписання; яким способом накладено підпис; хто організовував поставки; хто оформлював первинні документи; чи залучалися працівники, представники, родичі або інші особи; чи були відповідні господарські відносини організовані до отримання травми; який саме обсяг інтелектуальної, вольової та організаційної участі позивача вимагався.

Щодо наведеного, то суд зауважує, що копії вищезазначених договорів містять підпис ФОП ОСОБА_2 . В них також вказано, що стороною договору є ФОП ОСОБА_1 , що діє на підставі виписки з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №021180 від 08.05.2013.

Матеріали справи також містять специфікації до вказаних договорів а також накладні за підписом позивача.

Отже, з наведеного слідує, що позивач з березня 2025 здійснював господарську діяльність.

При цьому, позивач є фізичною особою-підприємцем, а тому виконання вказаних господарських договорів покладається саме на нього та передбачає здійснення ряду господарських операцій та виконання зобов`язань, що свідчить про наявність інтелектуальної, вольової та організаційної участі позивача.

Окрім того, як встановлено судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, позивач в період з 20.03.2025 по 19.08.2025 брав участь в інших судових справах.

Так, 22.05.2025 постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.05.2025 у справі № 607/6630/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127707467)

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20.06.2025 у справі № 607/6630/25 апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 без змін.

В даній постанові зазначається:

"Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід поновити строк на апеляційне оскарження та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного";

"Судом встановлено, що апеляційна скарга на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року подана 02 червня 2025 року". (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128293894)

Тобто з наведеного слідує, що позивач не просто мав можливість звернутися до суду в період лікування, а й звертався до суду та оскаржував постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.05.2025 у справі № 607/6630/25 в суді апеляційної інстанції, приймав безпосередню участь у розгляді його скарги.

Підсумовуючи наведене, навіть з урахуванням доводів представника позивача, суд приходить до висновку, що позивач був спроможний оцінити обставини та особисто чи шляхом звернення за правовою допомогою реалізувати своє право на оскарження спірного рішення контролюючого органу.

При цьому, суд враховує пояснення представника позивача та надані документи, строк лікування та наявність тимчасових проявів наслідків травми.

Однак, з 13.11.2024 до отримання позивачем травми та госпіталізації позивача (20.03.2025) пройшло більше чотирьох місяців (4 місяці, 8 днів).

Крім цього, згідно виписки із медичної карти №05323, позивач був госпіталізований в день отримання травми 20.03.2025 та виписаний з медичного закладу 01.04.2025, загальний стан задовільний, періодичні головні болі, загальна слабкість.

23.06.2025 згідно виписки №8761 позивач вдруге поступив на стаціонарне лікування зі скаргами на головні болі, паморочення, болі в грудному відділі хребта.

При цьому, у період після виписки 01.04.2025 та до 23.06.2025 у матеріалах відсутні докази погіршення стану здоров`я позивача, а також наявність когнітивного зниження, ослаблення вольових та адаптаційних процесів, звернення за медичною допомогою.

Також у вказаний період, як уже зазначено судом, позивач приймав участь у судових засіданнях у іншій справі.

За вказаний період після виписки з 01.04.2025 до 23.06.2025 пройшло 2 місяці, 23 дні, що з 13.11.2024 в сукупності становить сім місяців, з урахуванням виключеного періоду стаціонарного лікування з 20.03.2025 по 01.04.2025.

Позивачам не наведено поважних причин неможливості звернення до суду із даним позовом у вказаний період.

При цьому, наявність когнітивного зниження, ослаблення вольових та адаптаційних процесів у позивача встановлено лише під час стаціонарного лікування у період з 23.06.2025 по 30.06.2025. Однак варто зазначити про відсутність у матеріалах справи виписок чи інших довідок про ступінь зниження таких здібностей у позивача (легкі, помірні чи важкі).

Крім цього, це не перешкодило позивачу після встановлення вказаного діагнозу звернутись до суду з даним позовом 29.08.2025.

Таким чином, посилання представника позивача на наявність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду в силу певних вад здоров`я не підтверджене належними та достатніми доказами. Натомість, судом встановлено ведення позивачем господарської діяльності у вказаний період, підписання господарських договорів та первинних документів бухгалтерського обліку, а також особисте прийняттям участі у захисті своїх прав та інтересів у інших судових провадженнях.

Зокрема, за виключенням періодів лікування пройшло більше дев`яти місяців з 13.11.2024, тобто, пропущено встановлений строк для подання позову більш ніж на три місяці, що навіть з урахуванням можливих тимчасових погіршень самопочуття позивача не перешкоджало останньому звернутись до суду.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13.02.2026 у справі №520/35897/24.

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Водночас не звернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2026 у справі № 420/922/23.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів які б свідчили про наявність обставин, які б перешкоджали позивачу самостійно чи через представника звернутись до суду з позовом у встановлений строк, навіть з урахуванням отриманої травми та періоду лікування. Наявність вад здоров`я позивача які б перешкоджали такому зверненню до суду не підтверджено належними та достатніми доказами, і поведінка позивача у вказаний період свідчить про його спроможність звернення до суду.

У відповідності до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом строку щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402, і підстави наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 17.07.2026 визнано неповажними, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 123, 238, 240, 256, 293 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 17.07.2026.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402 залишити без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 11 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.